Рішення

від 13.09.2018 по справі 911/1323/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.09.2018Справа №  911/1323/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус" до                 товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" про               стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 19 484,87 грн. Представники сторін: не викликались. ВСТАНОВИВ: До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" про  стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 19 484,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2016 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410W1N3ААР016, дія якого відповідно до додаткової угоди від 26.10.2017 року припинена сторонами з 01.11.2017 року. На підставі акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017-27.10.2017 за даними товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" на 27.10.2017 заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус"становить 18 010,63 грн. Оскільки, відповідачем не повернуті кошти, тому позивач звернувся до суду. Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2018 року у справі №911/1323/18 надіслано за підсудністю до господарського суду міста Києва позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" про  стягнення заборгованості в розмірі 19 484,87 грн. Ухвалою господарського суду від 12.07.2018 року  прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). 01.08.2018 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд закрити провадження у справі №911/1323/18 в частині стягнення основного боргу в розмірі 18   010,63 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, а також відмовити в стягненні 3% річних в розмірі 9,75 грн. та інфляційних втрат в розмірі 173,04 грн. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 18   010,63 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково. Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 04.01.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Астралус" (споживач) та  товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (постачальник) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410W1N3AAP016. Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. 26.10.2017 року між сторонами договору укладено додаткову угоди, відповідно до умов якої сторони прийшли до взаємної згоди розірвати договір з 01.11.2017 року. 27.10.2017 року між сторонами підписано акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017-27.10.2017, відповідно до умов якого за даними товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" на 27.10.2017 року заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус" 18   010,63 грн. Пунктом 4.6 договру передбачено, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. 02.11.2017 року позивачем на адресу відповідача направлений лист вих. №16, в якому просить відповідача повернути надлишково перераховані кошти в сумі  18   010,63 грн. у зв'язку з припинення дії договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410W1N3AAP016 від 04 січня 2016 року. Вищезазначений лист відповідачем був отриманий 03.11.2017 року. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   Також, претензію вих. № 7 від 27.03.2018 року про повернення коштів позивач направив 27.09.2018 року, яка отримана відповідачем 29.03.2018 року. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).   Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено 18   010,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2621 від 27.07.2018 року з призначенням платежу: «повернення надл.сплачених коштів зг.листа-претензії від 27.03.2018р. дог. №11410W1N3AAP016 від 04.01.2016 р.». Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором №11410W1N3AAP016 від 04.01.2016 року у розмірі 18   010,63 грн. спростовано, оскільки, відповідачем повернуто переплату, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 18   010,63 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. У зв'язку з неповернення надмірно сплачених коштів, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 1   145,61 грн. за період з 04.11.2017 року по 13.06.2018 року та три проценти річних в розмірі 328,63 грн. за період з 04.11.2017 року по 13.06.2018 року. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що лист позивача вих.. №16 від 02.11.2017 року щодо повернення надлишково перерахованих коштів в розмірі 18   010,63 грн. отриманий відповідачем 03.11.2017 року. Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   Відповідно до п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. Тобто, останнім днем коли відповідач мав виконати зобов'язання про повернення надмірно сплачених коштів є 10.11.2017 року. Розрахунок трьох процентів річних: Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 18010.6311.11.2017 - 13.06.20182153 %318.27 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 318,27 грн. та підлягає стягнення з відповідача. В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 10,36 грн. відмовити. Розрахунок індексу інфляції: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 11.11.2017 - 13.06.201818010.631.0641145.6119156.24 За перерахунком суду індекс інфляції становить 1   145,61 грн. та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Пунктом 2 ч.1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається:у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, оскільки відповідачем здійснено оплату надмірно сплачених коштів після звернення позивача до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.    На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 231, 236-238, 240-241, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 18   010,63 грн. 2. В іншій частині позов задовольнити частково. 3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" (04108, м. Київ, проспект Свободи, будинок 2Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астралус"  (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 68-А, код ЄДРПОУ 32059118) індекс інфляції в розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 61 коп., три проценти річних в розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 12 коп. 4. В іншій частині позову відмовити. 5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                           Суддя                                                                                                              С.М. Мудрий