Рішення

від 03.09.2018 по справі 922/2064/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2064/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007", м. Харків про стягнення коштів в сумі 53955,61 грн. за участю представників:

позивача - Вінокурова В.О., довіреність №16/02-18 від 27.06.2018 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Макрохім", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007" про стягнення основного боргу в сумі 31498,50 грн., інфляційних втрат в сумі 8545,80 грн. та 15% річних в сумі 9711,31 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн. та судового збору в сумі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2018 року було прийнято позовну заяву та призначено справу №922/2064/18 до розгляду за правилами спрощеного провадження на 20.08.2018 року на 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2018 року, за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 03.09.2018 року на 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2018 року позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 03.09.2018 року свого уповноваженого представника не направив.

Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 30.07.2018 року направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезазначена ухвала повернулась на адресу суду без вручення з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання" (а.с. 27-29).

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

26.05.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Макрохім" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 289 (далі - Договір; а.с. 12-13), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити хімічну сировину в асортименті (далі - товар) на умовах та у порядку, що передбачені Договором.

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок ( п. 3.1. Договору).

Про погодження заявки покупця постачальник сповіщає шляхом виставлення рахунку ( п. 3.2.3. Договору).

Відповідно до п.п. 3.4., 3.5. Договору, строк поставки товару: 3 робочих дні з дати погодження заявки покупця, датою поставки товару є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Датою переходу права власності на товар є дата поставки (п. 4.1. Договору);

Строк оплати покупцем за поставлений товар становить 5 (п'ять) банківських днів з дати поставки ( п. 6.1. Договору).

Строк, визначений ч. 6 cт. 232 ГК України, до сторін не застосовується (п. 10.8. Договору).

Припинення дії Договору не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті поставленого постачальником товару та суми виставленої неустойки (п. 13.6. Договору).

На виконання умов Договору, 06.07.2016 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 43798,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № МХ022192 від 06.07.2016 року (а.с. 15), яка була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Відповідачем, в порушення умов Договору, зобов'язання щодо оплати поставленого товару, станом на час розгляду справи, виконані частково у сумі 12300,00 грн., у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31498,50 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи видаткової накладної, відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 43798,50 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. Договору сторони домовились про умови та строки оплати товару - 5 (п'ять) банківських днів з дати поставки.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату, у зв'язку з чим заборгованість відповідача, станом на час розгляду справи, склала 31498,50 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару з 14.07.2016 року за видатковою накладною № МХ022192 від 06.07.2016 року.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 31498,50 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 31498,50 грн. заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 8545,80 грн. та 15% річних в сумі 9711,31 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 10.4. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням 15 % річних; а за прострочку оплати товару більше ніж на 2 місяці, покупець додатково має сплатити штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, зазначає, що у розрахунку інфляційних витрат міститься арифметична помилка, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8543,99 грн., а в частинні стягнення інфляційних втрат в сумі 1,81 грн. в позові слід відмовити. В той же час, розрахунок 15% річних є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 15% річних в сумі 9711,31 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Макрохім" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Під час судового засідання представник позивача зробив заяву про те, що докази розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, тому питання стосовно стягнення вказаних витрат буде вирішено після подання до суду відповідних доказів.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-2007" (61037, м. Харків, пр. Московський, 247, ідентифікаційний код 40303882) на користь Приватного акціонерного товариства "Макрохім" (02002, м.Київ, вул. Верхня, 3, ідентифікаційний код 24720905) основний борг в сумі 31498,50 грн., інфляційні втрати в сумі 8543,99 грн., 15% річних в сумі 9711,31 грн. та судовий збір в сумі 1761,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2018 року.

Суддя О.В. Смірнова