Рішення

від 05.09.2018 по справі 922/2104/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2104/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міхновського-21", м. Харків про стягнення коштів в сумі 67678,22 грн. за участю представників:

позивача - Кіпоть І.Г., довіреність № Др-15-0218 від 27.02.2018 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міхновського-21", в якій просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 60467,43 грн., пеню в сумі 5634,12 грн., 3% річних у розмірі 501,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 1075,29 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором № 41GPKhz1603-17 від 01.12.2017 року. Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2018 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2104/18. Судове засідання призначено на 22" серпня 2018 року на 12:00 год.

У судовому засіданні 22.08.2018 року оголошено перерву до 05.09.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2018 року надав докази часткової оплати заборгованості відповідачем (вх.№ 25689), позовні вимоги, з урахуванням часткової оплати, підтримував та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 05.09.2018 року свого уповноваженого представника не направив.

Ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.07.2018 року направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вищезазначена ухвала не була вручена відповідачу, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ДП "Укрпошта".

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Міхновського-21" (споживач, відповідач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів 41GPKhz1603-17 (далі - Договір).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплено їх підписи печатками (за наявності) Сторін, і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1).

Відповідно до положень п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався передати у власність природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі природного газу (п. 2.9 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 5.4.2 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначних Договором.

Позивач, на виконання умов Договору, у лютому - квітні 2018 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 83277,20 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач розрахунки за поставлений природний газ здійснив частково, внаслідок чого, станом на день подання позову, заборгованість останнього склала 60467,43 грн.

06.07.2018 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №Knz207-CЛ-7457-0718 про сплату у семиденний строк суми заборгованості, яка створилася за Договором.

Проте, відповідач ніяким чином на вказану вимогу не відреагував, заборгованість не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи актів приймання-передачі природного газу, відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, протягом лютого - квітня 2018 року отримав від позивача природний газ на загальну суму 83277,20 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату, у зв'язку з чим заборгованість відповідача, станом день подання позову, склала 60467,43 грн.

28.08.2018 року, під час розгляду справи, відповідач частково розрахувався з позивачем та здійснив платіж за отриманий природний газ у розмірі 18000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму основного боргу в розмірі 18000,00 грн., провадження у справі в частині стягнення 18000,00 грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача, станом на час прийняття рішення, становить 42467,43 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу за Договором.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 42467,43 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 42467,43 грн. заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 5634,12 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2.1 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені в сумі 5634,12 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 501,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 1075,29 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 501,38 грн. та інфляційних втрат в сумі 1075,29 грн. є вірним та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також звертає увагу, що частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Міхновського-21" (61001, м. Харків, вул. Міхновського, 21, код ЄДРПОУ 41174442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) основний борг в сумі 42467,43 грн., пеню в сумі 5634,12 грн., 3% річних у розмірі 501,38 грн., інфляційні втрати в сумі 1075,29 грн. та судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 18000,00 грн. основного боргу - провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.09.2018 року.

Суддя О.В. Смірнова