Постанова

від 11.09.2018 по справі 904/7553/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Дніпро Справа № 904/7553/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від позивача: Беркут А.О., довіреність №7/26-48 від 04.01.2018 р., представник;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року (суддя - Бондарєв Е.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.09.2016 року)

у справі № 904/7553/15

за позовом Криворізької міської ради Дніпропетровської області

до Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта"

про стягнення 65 467,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення місцевого господарського суду:

25.08.2015 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Криворізької міської ради Дніпропетровської області до Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта" про стягнення збитків в розмірі 65 467,27 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в порушення вимог земельного законодавства ТОВ "Кіровоград-Нафта" без зареєстрованих у встановленому порядку відповідних правовстановлюючих документів протягом січня 2011 - вересня 2012 року використовувало земельну ділянку площею 2 915 кв. м. для розміщення автозаправної станції по вул. Конституційній, 27 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу. Вказана будівля автозаправної станції належить відповідачу на праві власності з 22.12.2003 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2015 року. Впродовж періоду з 22.12.2003 року по 22.10.2014 року відповідач був власником автозаправної станції та користувався земельною ділянкою, необхідною для її розміщення та обслуговування. Рішенням міської ради від 29.09.2010 року № 4085 відповідачу поновлено договір оренди земельної ділянки площею 2 915 кв. м. Підпунктом 3.1 пункту 3 вказаного рішення зобов'язано директора відповідача в тримісячний строк від дати ухвалення рішення укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його в органі, який здійснює державну реєстрацію правоустановчих документів на землю. Проте, вказані дії відповідачем були здійснені лише 24.09.2012 року. Плата за користування земельною ділянкою здійснювалась у меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством. Беручи до уваги, що відповідачем було порушено приписи земельного, цивільного та податкового законодавства, територіальна громада міста, як власник земельної ділянки внаслідок обмеження прав користування земельною ділянкою площею 2 915 кв. м. відповідачем без правовстановлюючих документів на землю, не одержала дохід до міського бюджету у вигляді орендної плати за землю в розмірі 65 467,27 грн., що спричинило заподіяння їй збитків у зазначеному розмірі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 5 656,81 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 157,59 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду першої інстанції мотивований тим, що судом встановлено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, у зв'язку з чим підлягають стягненню збитки, які були завдані позивачу. Разом з тим, місцевим господарським судом застосована загальна позовна давність, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 5 646,81 грн. щодо стягнення збитків, які заподіяні у серпні та вересні 2012 року.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення :

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, рішення в частині задоволених позовних вимог залишити без змін та покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що законодавцем чітко визначено правовий механізм встановлення факту наявності збитків. Що в свою чергу запускає механізм реалізації власником свого права на їх відшкодування з боку неналежного землекористувача. Виходячи з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року актом комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам № 7 від 27.03.2014 року було встановлено розміри подібних збитків, в тому числі, спричинених і відповідачем. Зазначений акт затверджено рішенням виконкому Криворізької міської ради від 09.04.2014 року № 106. Отже, на думку скаржника, саме з моменту визнання факту наявності збитків та їх розміру, відповідно до встановленої законодавством процедури, власник земельної ділянки набув можливість для їх відшкодування відповідачем. Наведене вбачається з приписів пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", відповідно до якої збитки відшкодовуються власникам землі організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за власний рахунок не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій. Беручи до уваги, що факт встановлення профільною комісією наявності збитків та їх розміру, визначає момент виникнення права вимоги у власника земельної ділянки подібних збитків та враховуючи пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 на спірні правовідносини розповсюджується норма статті 261 Цивільного кодексу України. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення збитків за безпідставне користування земельною ділянкою виникає з моменту спливу місячного строку після затвердження акту комісії, що встановила наявність таких збитків та визначила їх розмір. На думку скаржника судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було допущено неправильне застосування норм матеріального права в сфері визначення строків позовної давності в спірних правовідносинах та допущено невідповідність висновків суду з наведеного питання обставинам справи.

Узагальнені доводи інших учасників справи :

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Посилається на те, що відповідач вживав всіх передбачених законодавством заходів, направлених на якнайшвидшу реєстрацію договору оренди землі. Причиною тривалого процесу реєстрації вказаного договору були постійні зміни законодавства, що регулює процес реєстрації договорів оренди та перевантаження державних органів, які були уповноважені здійснювати їх реєстрацію. Відповідач зазначає, що розмір збитків, зазначений в акті від 27.03.2014 року та вказаний в позовній заяві, визначений з урахуванням нормативної грошової оцінки, яка була затверджена Рішенням Криворізької міської ради від 14.05.2010 року за № 3884. Вказане рішення оскаржене в судовому порядку (справа № 212/2276/16-а). Звертає увагу, що хибним є твердження позивача про початок перебігу строку позовної давності з вимогами про стягнення збитків за безпідставне користування земельною ділянкою саме з моменту спливу місячного строку, визначеного профільною постановою Кабінету Міністрів України, після затвердження акту комісії, що встановила наявність таких збитків та визначила їх розмір. Таке тлумачення протирічить змісту частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про порушення свого права на отримання плати за землю у формі орендної плати позивачу було достеменно відомо одразу з моменту внесення відповідачем плати за використовувану земельну ділянку у формі земельного податку. Розмір "недоотриманих доходів", на які посилається позивач, фактично був визначений ним ще до подання позовної заяви про стягнення орендної плати (справа № 904/9720/13). Питання щодо початку перебігу строку позовної давності у випадку складання акту визначення розміру збитків на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року вже було предметом судового розгляду (постанова Вищого господарського суду України від 12.01.2016 року у справі № 911/1729/15). Складання акту визначення розміру збитків та його затвердження у порядку, визначеному вказаною постановою Кабінету Міністрів України є лише однією із проміжних умов, необхідних для дотримання належної процедури досудового врегулювання спору.

Процедура апеляційного провадження в апеляційній інстанції :

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 року (головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Науменко І.М.) прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.12.2016 року.

В судовому засіданні 01.12.2016 року оголошено перерву до 20.12.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів. Зупинено апеляційне провадження у даній справі до розгляду Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу справи № 212/2276/16-а за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича до Криворізької міської ради у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14.05.2010 року № 3884.

16.08.2018 року у зв'язку із звільненням судді Науменка І.М. автоматизованою системою документообігу обрано для розгляду даної справи колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Кузнецов В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року вищезазначеною колегією суддів поновлено апеляційне провадження у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 11.09.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2018 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що інформацію про дату, час та місце проведення судового засідання 11.09.2018 року також було розміщено за веб-адресою https://dpa.arbitr.gov.ua/sud5029/gromadyanam/csz/, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21.08.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/75921558).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду врахувавши рівень складності та обставини справи, тривалий строк розгляду апеляційної скарги, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом, та оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції:

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ, який набрав чинності 15.12.2017 року, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017 року встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, проаналізувавши на підставі встановлених судом обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує наступне.

Як встановлено під час розгляду даної справи місцевим господарським судом та підтверджено під час апеляційного провадження, 22.07.2005 року між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 20.04.2005 року № 3083 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Конституційній в Жовтневому районі м. Кривого Рогу для розміщення автозаправної станції з метою несільськогосподарського використання (а. с. 16-18).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 2 915 кв. м.

Договір укладено на 5 років (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 04.08.2008 року, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого Рогу № 33219812700022, код ЄДРПОУ 24237505 у банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012 щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з пунктом 4.5 Договору розмір та сума орендної плати переглядається за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії Договору оренди у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим Договором, у тому числі пунктом 4.4 щодо врахування індексів інфляції.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.07.2005 року відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 2 915 кв. м. (а. с. 20).

Згідно із довідкою № 2466 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.11.2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Конституційна, 27 становить 4 734 338,95 грн. (а. с. 27).

10.08.2012 року між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровград-Нафта" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему 24.09.2012 року (надалі Договір від 10.08.2012 року), відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 29.09.2010 року № 4085 та від 25.07.2012 року № 1284 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розташування автозаправної станції, яка знаходиться по вул. Конституційній, 27 в Жовтневому районі м. Кривого Рогу (а. с. 23).

Відповідно до пунктів 2, 4 Договору від 10.08.2012 року в оренду передається земельна ділянка площею 0,2915 га за кадастровим номером земельної ділянки 1211000000:04:008:0041.

Договір від 10.08.2012 року укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар у разі належного виконання обов'язків відповідно до умов Договору має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар зобов'язаний повідомити орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки за два місяця (але не пізніше ніж за місяць) до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення (пункт 6 Договору від 10.08.2012 року).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання-передачі, який набуває чинності виключно з дати державної реєстрації цього Договору (пункт 17 Договору від 10.08.2012 року).

Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рахунок Управління держказначейства у Жовтневому районі м. Кривого Рогу № 33219812700022 у банку ГУ ДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 38031627 (пункт 7 Договору від 10.08.2012 року).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою (пункт 9 Договору від 10.08.2012 року).

Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку із проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікованої в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до Договору (пункт 10 Договору від 10.08.2012 року).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов Договору чи продовження його дії (пункт 11 Договору від 10.08.2012 року).

Розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим Договором (пункт 12 Договору від 10.08.2012 року).

Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу Державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 14 Договору від 10.08.2012 року).

На виконання умов Договору від 10.08.2012 року відповідачу було передано в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,2915 га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться на вул. Конституційній в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 28).

Відповідно до акту № 7 від 27.03.2014 року (а. с. 7-8) комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам у зв'язку з невиконанням рішення міської ради від 29.09.2010 року № 4085 в частині терміну державної реєстрації договору оренди, територіальна громада міста як власник земельної ділянки внаслідок обмеження її прав при тимчасовому зайнятті Підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта" без правоустановчих документів земельної ділянки площею 2 915 кв. м. для розташування автозаправної станції на вул. Конституційній, 27 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу з 01.01.2011 року до 23.09.2012 року не одержала дохід у вигляді орендної плати за землю до місцевого бюджету в розмірі 65 467,27 грн., що спричинило заподіяння їй збитків у вказаному розмірі. Вказаний акт відповідачем не спростований та є чинним.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Позивачем доведено, що у відповідача в період з 01.01.2011 року по 23.09.2012 року були відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою площею 0,2915 га за адресою: вул. Конституційна, 27 в м. Кривому Розі. Відповідачем докази протилежного суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до частин 1, 2 статті 157 Земельного кодексу України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року (дали - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з пунктом 3 Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи землекористувачів згідно з пунктом 2 Порядку визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача, настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу України та Порядком.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач мав правові підстави для нарахування відповідачу суми збитків в розмірі 65 467,27 грн., спричинених користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності (а. с. 43).

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства використовував земельну ділянку комунальної власності в період з 01.01.2011 року по 23.09.2012 року без укладення відповідного договору, чим завдано збитків органам місцевого самоврядування.

За заявою відповідача судом першої інстанції було застосовано загальний строк позовної давності, у відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем були розраховані збитки за увесь вказаний вище період, а звернувся позивач з позовом до суду лише 25.08.2015 року.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 5 646,81 грн. збитків, які заподіяні у серпні та вересні 2012 року.

Відносно посилання позивача, що строк позовної давності щодо стягнення збитків за безпідставне користування земельною ділянкою має обраховуватись з моменту спливу місячного строку після затвердження акта комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам № 7 від 27.03.2014 року колегія суддів враховує наступне.

Право вимоги позивача та обов'язок відповідача зі сплати завданих збитків виникли не після затвердження вищезазначеного акту, оскільки згідно норм чинного законодавства лише факт заподіяння збитків є тією обставиною, з настанням якої у потерпілої особи виникає право вимоги їх відшкодувати.

Таким чином, перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли позивач міг знати про порушення його права, що пов'язано з фактом припинення права землекористування та як наслідок заподіяння цим збитків.

Судом встановлено, що позивач мав знати про порушення його права після 01.01.2011 року, коли відповідач продовжував використовувати земельну ділянку комунальної власності без укладення договору. З позовом в суд позивач звернувся 25.08.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення збитків за період з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року. Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Таким чином, твердження позивача, що моментом спричинення збитків і початком перебігу позовної давності є дата затвердження акту № 7 від 27.03.2014 року не відповідає обставинам справи і не узгоджується із нормами закону.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення у даній справі має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі № 904/7553/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.09.2018 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

В.О. Кузнецов