Постанова

від 12.09.2018 по справі 909/1100/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. Справа № 909/1100/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Плотніцького Б.Д.

суддів Малех І.Б.

Орищин Г.В.

за участі секретаря судового засідання Совинської С.В.

представників сторін:

від Позивача:Степанова О.В.;

від Відповідача: не з'явились;

від третіх осіб: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Васильовича, б/н від 13 червня 2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 (повне рішення складено 03.04.2017),

у справі №909/1100/15, суддя Фрич М.М.

за позовом Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Васильовича, с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області

до відповідача Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Карпати", с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області

про визнання незаконним та скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.2015 від 01.07.2015 року та визнання недійсним договору оренди ,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року у справі №909/1100/15 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Красницької сільської ради №37/2.2015 від 01 липня 2015 року. В порядку п.1 ст.83 ГПК України визнано недійсним з 19.04.2015 року договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та Лисаком О.В.

Додатковим рішенням від 09 лютого 2016 року присуджено до стягнення з позивача в доход Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року скасовано, в решті судове рішення залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016 року у справі №909/1100/15 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2016 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2015 року скасовано, справу №909/1100/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

В процесі нового розгляду справи, 27 січня 2017 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Карпати", звернулась до суду з самостійним позовом про: 1) визнання незаконним та скасування договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В.; 2) скасування рішення Красницької сільської ради від 04 березня 2005 року; 3) скасування рішення Красницької сільської ради від 25 січня 2006 року; 4) скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.2015 від 01 липня 2015 року.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року позов ФОП Лисака О.В. задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Красницької сільської ради №37/2.2015 від 01 липня 2015 року. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПП "Карпати", задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В. У задоволенні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про скасування договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року у справі №909/1100/15 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Васильовича та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПП "Карпати", задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на спільне користування земельною ділянкою 0,30 га для обслуговування нежитлової будівлі - лісопильного цеху". Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №909/1100/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове судове рішення, припустився порушення норм процесуального права, оскільки не розглянув по суті та не прийняв рішення щодо вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 розгляд апеляційної скарги призначено на 27.06.2018.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 на клопотання скаржника розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.08.2018.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Кравчук Н.М., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №408 від 07.08.2018 проведено автоматичну заміну члена складу колегії суддів, замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 розгляд справи відкладено на 12.09.2018

У даному судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та висловила свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком Олегом Васильовичем, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач та треті особи участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи).

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 у даній справі - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2001 року, відповідно до рішення Красницької сільської Ради народних депутатів від 29 грудня 2001 року №ХХІІ, Приватному підприємству "Карпати" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) видано державний акт І-ІФ №000885 на право постійного користування землею (1,6100 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування) для обслуговування будівель. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3246.

25 січня 2006 року Красницькою сільською радою прийнято рішення, яким, зокрема, затверджено проект відведення земельної ділянки приватного підприємця Лисака Олега Васильовича площею 0,4598 га для обслуговування пилорами в АДРЕСА_1, кадастровий номер ділянки НОМЕР_2; надано Лисаку О.В. в оренду земельну ділянку для розміщення й обслуговування цеху по розпилові деревини площею 0,4598 га терміном на 25 років.

30 січня 2006 року між Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лисаком Олегом Васильовичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.2 якого орендодавець, на підставі рішення Красницької сільської ради від 25 січня 2006 року, надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,4598 га для комерційного використання, яка знаходиться в селі Красник.

Згідно з п.п.3-4 договору на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів.

Пунктом 8 Договору передбачено, що останній укладено на термін 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстровано у Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №04063000001 від 27 лютого 2006 року.

18 квітня 2005 року між ОСОБА_5 (пайовик) та Лисаком Олегом Васильовичем (пайокористувач) укладено договір на передачу паю в тимчасове користування терміном на 10 років.

Аналогічний договір на передачу паю укладено 18 квітня 2005 року між ОСОБА_6 (пайовик) та Лисаком Олегом Васильовичем (пайокористувач).

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09. 2015 у справі №340/486/15-ц (номер провадження 2/340/250/15) за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано право спільної часткової власності в рівних частках на будівлю лісопильного цеху загальною площею 345,4 м. кв., яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Зазначене рішення набрало законної сили 22 вересня 2015 року. З вказаного рішення вбачається, що наведене вище майно виділене позивачам в рахунок їх паїв при розпаюванні майна селянської спілки.

1 липня 2015 року Красницькою сільською радою прийнято рішення №37/2.105 про вилучення з користування Лисака Олега Васильовича земельної ділянки площею 0.30 га та переведено її у землі запасу сільської ради.

Вказане рішення мотивоване зміною обставин, при яких надавалася земельна ділянка в користування Лисаку О.В., а саме: закінчення договорів на користування майновими паями, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві власності (п.1 рішення). Пунктом 2 Рішення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,30 га для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 із земель комунальної власності сільської ради. Одночасно, п.3 Рішення підприємця Лисака О. В. зобов'язано внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року та виготовити правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою площею 0,1598 га.

Вважаючи вказане рішення Красницької сільської ради таким, що суперечить нормам законодавства, у вересні 2015 року ФОП Лисак О.В. звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року.

В процесі нового розгляду справи, 27 січня 2017 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Карпати" звернулось до суду з самостійним позовом про: 1) визнання незаконним та скасування договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В.; 2) скасування рішення Красницької сільської ради від 04 березня 2005 року; 3) скасування рішення Красницької сільської ради від 25 січня 2006 року; 4) скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.2015 від 01 липня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2017 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПП "Карпати" прийнято до розгляду в частині визнання незаконним та скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В. У прийнятті решти вимог третьої особи суд відмовив.

З урахуванням заяви, б/н від 27 березня 2017 року, ПП "Карпати" просило суд визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В., а також скасувати рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29 березня 2017 року позов ФОП Лисака О.В. задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В. В частині позовної вимоги про скасування вказаного вище договору - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що позивач не давав згоди на вилучення земельної ділянки з його користування, відтак, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте всупереч нормам ЗК України, а саме: ст.ст.123, 141. Поряд з тим, суд в рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо взаємної згоди сторін на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що суперечить ст.30 ЗУ "Про оренду землі". Щодо договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В., суд зазначив, що сторонами не визначено розміру орендної плати /пп.9-29 договору/, а відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ "Про оренду землі", є самостійною підставою для визнання договору недійсним. Крім того, суд вказав, що спірний договір не містить його невід'ємної частини (акта приймання-передачі об'єкта), що є порушенням вимог ст.15 ЗУ "Про оренду землі". Вказані обставини в їх сукупності є підставою для визнання його недійсним в порядку вимог ст.215 ЦК України.

Щодо заяви ФОП Лисака О.В. про застосування строку позовної давності до вимоги третьої особи ПП "Карпати" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, судом зазначено, що оскільки ПП "Карпати" не є стороною спірного договору, а доказів того, що ПП "Карпати" могло раніше знати про наявність укладеного договору, суду не надано, то відсутні підстави вважати, що ПП "Карпати" пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення надано мотивовану та обґрунтовану оцінку фактичним обставинам справи, зокрема, в частині визнання незаконним та скасування рішення Красницької сільської ради №37/2.105 від 01 липня 2015 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 21 ЦК передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відтак, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин i має обов'язковий характер для цих відносин.

Оспорюваним рішенням №37/2.105 від 01 липня 2015 року Красницькою сільською радою вирішено вилучити з користування Лисака Олега Васильовича земельну ділянку площею 0.30 га та перевести її у землі запасу сільської ради, враховуючи зміну обставин, при яких надавалася земельна ділянка в користування Лисаку О.В., а саме: закінчення договорів на користування майновими паями, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві власності (п.1 рішення). Пунктом 2 рішення надано дозвіл ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,30 га для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 із земель комунальної власності сільської ради. Одночасно, у п.3 Рішення зобов'язано підприємця Лисака О. В. внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року та виготовити правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою площею 0,1598 га.

Позивач у справі - ФОП Лисак О.В. є користувачем земельної ділянки площею 0,4598 га в с. Красник Верховинського району Івано-Франківської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, який укладено на термін 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації (27 лютого 2006 року).

Вказаний договір укладено на підставі рішення Красницької сільської ради від 25 січня 2006 року.

Відповідно до ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ст.31 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції від 12.02.2015 року) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що станом на момент прийняття Красницькою сільською радою спірного рішення (01 липня 2015 року) у останньої не було законних підстав для вилучення у ФОП Лисака О.В. частини орендованої ним земельної ділянки з мотивів зміни обставин, при яких надавалася земельна ділянка в користування.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні, щодо позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ПП Карпати , зокрема, в частині відсутності правових підстав для застосування строку позовної даності, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, 30.01.2005 між Фізичною особою-підприємцем Лисаком О. В. та Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4598 га.

Відповідно до пунктів 3-4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - будівля, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів.

Договір оренди земельної ділянки від 30.01.2005 укладено на 25 (двадцять п'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8 Договору). Договір зареєстровано в Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі вчинено запис за № 04063000001 від 27.02.2006 р.

18.04.2005 між ОСОБА_5, Лисаком О. В. і ОСОБА_6 укладено Договори на передачу паю в постійне користування, терміном на 10 років.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частина 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним.

Проте, відповідно до тексту поданого договору розмір орендної плати сторонами не визначено (пп.9.29 договору).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Доводи позивача про те, що орендна плата визначалася в додатках до договору, є безпідставними, оскільки додатки до договору є його невід'ємною частиною і вимоги законодавства, які ставляться до певних видів договорів - поширюються і на додатки до договору. Вказані додаткові угоди до спірного договору не зареєстровані в установленому законом порядку.

Окрім того, статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006) встановлено, що однією з невід'ємних частин договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки не містить невід'ємної його частини - акта приймання-передачі об'єкта оренди.

Також, судом правомірно зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться на території земельної ділянки, яка надана приватному підприємству "Карпати" в постійне користування на підставі Державного акта на право постійного користування серії I-ІФ №000885 від 29.12.2001.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, враховуючи вказані обставини в їх сукупності, наявні правові підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Поряд з тим, як було зазначено вище, ФОП Лисаком О.В. подано заяву про застосування строку позовної давності до вимоги третьої особи ПП "Карпати" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Однак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ПП "Карпати" не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки останнє не є стороною спірного договору, а доказів того, що ПП "Карпати" могло раніше знати про наявність укладеного договору, суду не надано.

Однак, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. У даному випадку на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.

Оскільки третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то її обізнаність про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності її органів та інших осіб щодо користування спірною земельною ділянкою ФОП Лисаком О.В.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення ПП Карпати (а.с.82, том І), з яких вбачається, що керівник ПП Карпати дав добровільну згоду на вилучення з його користування 0,4598 га землі в користь Лисака О.В. та поставив свої підписи в матеріалах землевпорядної документації. Зокрема, Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування містить підпис уповноваженої особи та відбиток печатки ПП Карпати (а.с. 56, том ІІ).

Тобто, землевпорядна документація, яка виготовлялась ФОП Лисаком О.В. ще у 2005 році з метою укладення договору оренди, подавалась на затвердження сільської ради, на підставі якої сільською радою було прийнято рішення про передачу в оренду позивачу земельної ділянки та укладено спірний договір, була погоджена керівництвом ПП Карпати .

Таким чином, твердження ПП Карпати та висновки місцевого господарського суду про те, що третій особі не було відомо про наявність укладеного договору, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі документами.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, у даному випадку позовні вимоги правомірно визнано господарським судом обґрунтованими, однак, стороною у справі заявлено про сплив позовної давності. Відтак, суд зобов'язаний був застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

З врахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком О.В., у зв'язку з пропуском ПП Карпати строку позовної давності.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статей 74 , 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 у даній справі підлягає скасуванню в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком Олегом Васильовичем, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті судове рішення слід залишити без змін.

Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумы 1760 грн. покласти на ПП Карпати .

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Васильовича задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2017 у справі №909/1100/15 скасувати в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладеного між Красницькою сільською радою та підприємцем Лисаком Олегом Васильовичем, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті судове рішення залишити без змін.

3. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на ПП Карпати .

Стягнути з Приватного підприємства "Карпати" (АДРЕСА_2, і. к. 30718308) на користь Фізичної особи-підприємця Лисака Олега Васильовича (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) 1760 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.09.2018

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя І.Б. Малех

Суддя Г.В. Орищин