Рішення

від 06.09.2018 по справі 826/7755/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 06 вересня 2018 року                      № 826/7755/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Фішер» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,    ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Фішер»  (надалі – ТОВ «БК Фішер», позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України, відповідач), в якому просили: скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України: №642881/38119135 від 11.04.2018, № 642879/38119135 від 11.04.2018р., № 642880/38119135 від 11.04.2018 р. №691537/38119135 від 10.05.2018р., яким відмовлено у реєстрації податкових накладних № 33 від 30.11.2017р., № 32 від 30.11.2017р., № 1 від 01.03.2018р., № 3 від 04.04.2018р; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні: № 33 від 30.11.2017р., № 32 від 30.11.2017р., № 1 від 01.03.2018р., № 3 від 04.04.2018р; стягнути витрати на оплату судового збору. Позовні вимоги мотивовано тим, що в оскаржуваних рішеннях не наведено жодного посилання на норми права, за якими було відмовлено у реєстрації та не зазначено, які саме потрібно подати докази в обґрунтування товарності операцій з контрагентом. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція Кодексу чинної на момент виходу в письмове провадження), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.         З  матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БК Фішер» засобами електронного зв'язку до ДФС України на реєстрацію надано податкові накладні № 33 від 30.11.2017р., № 32 від 30.11.2017р., № 1 від 01.03.2018р., № 3 від 04.04.2018р, але в реєстрації зазначених податкових накладних відмовлено, та було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.    На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ «БК Фішер» було направлено на адресу ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, зокрема, копії договору, платіжне доручення на оплату, копії видаткових накладних. Однак, рішеннями комісії ДФС №642881/38119135 від 11.04.2018, № 642879/38119135 від 11.04.2018р., № 642880/38119135 від 11.04.2018 р. №691537/38119135 від 10.05.2018р.було відмовлено у реєстрації податкових накладних. З 01.01.2017 року набули чинності зміни до ПК України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016). Відповідно до пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну України від 29.12.2010 № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Мінфіну України від 13.06.2017 № 567. Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків у редакції на час виникнення спірних правовідносин містить у собі визначення двох різних критеріїв моніторингу податкової накладної: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі. Проте, фіскальним органом у квитанціях № 1 зазначено лише про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД, що не відповідає жодному критерію, визначеному п.6 Критерії оцінки ступеня ризиків. Обґрунтовуючи доводи про реальність операції, по яким виписані податкові накладні № 33 від 30.11.2017р., № 32 від 30.11.2017р., № 1 від 01.03.2018р., № 3 від 04.04.2018р, позивач надав наступні документи: Договір підряду від 15.03.2017 № 011503 17, Договір підряду № 15-СП від 15.03.2017 року, додаток № 1 до договору № 15-СП від 15.03.2017 року,           довідка про вартість виконаних робіт від 30.11.2017, акт виконаних робіт № 3 від 30.11.2017, акт здачі-приймання робіт № 281102 від 28.11.2017, платіжне доручення № 72 від 13.05.2017, платіжне доручення № 387 від 14.06.2017р., платіжне доручення № 3798 від 24.03.2017, платіжне доручення № 121 від 30.03.2017, платіжне доручення № 206 від 16.06.2017, платіжне доручення № 337 від 31.08.2017, податкова накладна від 30.03.2017 № 28,           податкова накладна від 30.03.2017 № 29, податкова накладна від 16.06.2016 № 11, податкова накладна від 3 1.08.2017 № 49, Договір підряду № 31/05-П1 від 31.05.2017, Додаток №1 до договору, Додаткова угода № 1 від 09.06.2017,           Додаток № 1 до Додаткової угоди, Договір підряду від 3 1.05.2017 № 013 10517, довідка про вартість виконаних робіт від 30.11.2017, акт викопаних робіт № 4 від 30.11.2017, довідка про вартість виконаних робіт від 31.08.2017, акт виконаних робіт № 3 від 31.08.2017, акт здачі-приймання робіт від 28.11.2017, платіжне доручення № 286 від 06.06.2017, платіжне доручення № 399 від 15.06.2017р., платіжне доручення № 191 від 06.06.2017, платіжне доручення № 207 від 20.06.2017, податкова накладна від 07.06.2017 № З, податкова накладна від 20.06.2017 № 13, договір субпідряду П-29/08/17 від 29.08.2017, Додаткова угода №2 від 20.02.2018, договір підряду від 30.08.2017 № 01300817, Додаткова угода №2 від 20.02.2018р, Довідка про вартість будівельних робіт від 31.03.2018 та ін. Не зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ «БК Фішер» отримало рішення комісії ДФС України, яким позивачу відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної на підставі того, що "документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію вищевказаних податкових накладних". Відповідно до абз.1 постанови Кабміну України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017, комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Абзацом 2 зазначеної постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Суд зазначає, що відповідач по справі у спірних рішеннях, обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірних рішеннях, і в чому ці порушення полягають, а також яких саме первинних та платіжних документів не вистачає, наявність яких була обов'язковою з огляду на специфіку тих господарських операцій, які відображались у податкових накладних. Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ «БК Фішер» №642881/38119135 від 11.04.2018, № 642879/38119135 від 11.04.2018р., № 642880/38119135 від 11.04.2018 р. №691537/38119135 від 10.05.2018р., є такими, що винесене без належних для цього правих підстав, а тому підлягають скасуванню як протиправні. Щодо вимог позивача про зобов'язання зареєструвати податкові накладні, судова колегія вважає, що вони є обґрунтованими та належними. Такий спосіб відновлення прав позивача відповідає положенням пп.201.16.4. п.201.16 ст.201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  ст.78 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, керуючись статтями  72-77,  139,  143,  241-246,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Фішер» задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС України про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №642881/38119135 від 11.04.2018, № 642879/38119135 від 11.04.2018р., № 642880/38119135 від 11.04.2018 р. №691537/38119135 від 10.05.2018р. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 33 від 30.11.2017р., № 32 від 30.11.2017р., № 1 від 01.03.2018р., № 3 від 04.04.2018р. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Фішер» (код ЄДРПОУ 38119135) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 048,00 (сім тисяч сорок вісім гривень 00 коп.) за рахунок асигнувань Державної фіскальної служби України. Рішення суду, відповідно до частини 1  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.           Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими  статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.           Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15  розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                І.В. Смолій