Постанова

від 12.09.2018 по справі 823/1423/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Гаращенко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 823/1423/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Потапенко С.В.,

представника відповідача Савенко Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Трансзерноекспорт

до Головного управління Державної фіскальної служби

в Черкаській області

про визнання протиправними

та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Трансзерноекспорт (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2017 р. №№ 0007701402, 0007691402.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що первинні документи позивача по спірним операціям містять чисельні недоліки, що позивач та його контрагенти не мали матеріально-технічних ресурсів для вчинення спірних операцій, а також, що стосовно контрагентів позивача порушені кримінальні провадження у рамках яких постановлені відповідні ухвали слідчого судді.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що податкову накладну від 30.11.2016 р. № 242 по правовідносинам з ТОВ Грант Капітал підписано особо, яка взагалі не має відношення до вказаного товариства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та, зокрема наголошує на тому, що доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях, а спірні операції та подальший рух товару підтверджуються всіма необхідними первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Трансзерноекспорт (далі - ТОВ Трансзерноекспорт ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - ГУ ДФС в Черкаській області) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Між позивачем і TOB ВКФ Діамант Бізнес було укладено договір поставки від 20.10.2016 р. №20-10/16, на підставі якого в жовтні 2016 року поставлено шрот соняшниковий та надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 3716471,96 грн., у т.ч. ПДВ 619411,98 грн.

Також між позивачем і TOB Грант Капітал укладено договору про надання послуг з перевезення вантажів від 28.10.2016 р. № 16-25, на підставі якого в листопаді 2016 року надано послуги з перевезення вантажів на загальну суму 755980,04 грн., у т.ч. ПДВ 125996,67 грн.

Між позивачем і TOB Пром-Аспект укладено договір поставки від 30.11.2016 р. №49/11-2016, на підставі якого у січні 2017 року поставлено макуху соєву, пшеницю, шрот соняшника, надано транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2769400,27 грн., у т. ч. ПДВ 461566,71 грн.

Між позивачем і TOB Комплект Стандарт Сервіс укладено договір поставки від 27.02.2017 р. № 17/22, на підставі якого в березні 2017 року поставлено макуху соєву, макуху соняшника, транспортно-експедиційні послуги (ТЕП) на загальну суму 1667879,79 грн., у т. ч. ПДВ 277979,96 грн.

Між позивачем і TOB Контест Сістем укладено договір поставки від 19.06.2017 р. № 19/06/2017, на підставі якого в червні 2017 року поставлено макуху соєву та макуху соняшника на загальну суму 383880 грн., у т.ч. ПДВ 63980 грн.

Товарність операцій з вказаними контрагентами підтверджується зареєстрованими податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі товарів (наданих послуг), рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними.

Оплата товарів та послуг за такими операціями підтверджується підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Трансзерноекспорт (ЄДРПОУ 31855709) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період: жовтень-листопад 2016 року, січень 2017, березень 2017 року, червень 2017 року та податку на прибуток підприємств за 2016 рік, за І півріччя 2017 року при відображенні в податковому обліку взаємовідносин TOB ВКФ Діамант Бізнес (код за ЄДРПОУ 40718833), TOB Грант Капітал (код за ЄДРПОУ 40711450), TOB Пром-Аспект (код за ЄДРПОУ 40982991), TOB Комплект Стандарт Сервіс (код за ЄДРПОУ 41077038), TOB Контест Сістем (код за ЄДРПОУ 41011532).

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 04.12.2017 р. № 507/23-00-14-0205/31855709, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 1, 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 1153219 грн., у тому числі за жовтень 2016 року - 456803,00 грн., листопад 2016 року - 129207,00 грн., січень 2017 року - 225249,00 грн., березень 2017 року - 277980,00 грн., червень 2017 року - 63980,00 грн.; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 395717,00 грн., у тому числі: за листопад 2016 року на 159399,00 грн., січень 2017 року на 236318,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 р.:

1) № 0007701402, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 1441524,00 грн., у тому числі 288305,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0007691402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ в розмірі 395717,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з TOB ВКФ Діамант Бізнес , TOB Грант Капітал , TOB Пром-Аспект , TOB Комплект Стандарт Сервіс , TOB Контест Сістем є реальними, підтверджуються всіма необхідними первинними документами і відповідачем не доведено зворотного.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ і формування податкового кредиту належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні господарські операції позивача з TOB ВКФ Діамант Бізнес , TOB Грант Капітал , TOB Пром-Аспект , TOB Комплект Стандарт Сервіс , TOB Контест Сістем підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі товарів (наданих послуг), рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у відповідності з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, що повністю узгоджується зі змістом та цільовим призначенням спірних господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Крім того, матеріалами справи підтверджується й економічна та господарська мета вчинення позивачем спірних операцій із зазначеними контрагентами, зокрема: з метою виконання взятих на себе зобов'язань перед третіми особами: ТОВ БС , ТОВ Перше травня комбікормовий завод , ТОВ Константа Комбікорм , ТОВ НВП Глобинський свинокомплекс , ТОВ Агровет поставч тощо, для підтвердження чого позивач надав до суду копії відповідних договорів, первинних документів та узагальнені таблиці, що містять систематизовані дані по кожній позиції за кожною операцією, а наведені в них відомості знаходять своє документальне підтвердження.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з TOB ВКФ Діамант Бізнес , TOB Грант Капітал , TOB Пром-Аспект , TOB Комплект Стандарт Сервіс , TOB Контест Сістем підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами проведені, зазначені контрагенти позивача на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, які б підтверджували, що позивач та/або його контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань.

Посилання апелянта на недоліки товарно-транспортних накладних по спірним операціям позивача є необґрунтованими, оскільки ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому, наявність в них певних недоліків не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а.

Крім того, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. по справі № 804/79/15.

Доводи апелянта про те, що ухвалами слідчих суддів зафіксовано обставини відсутності в контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та вчинення протиправних дій з метою ухилення від сплати податків, є необґрунтованими, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, ухвала слідчого судді, суду є процесуальним документом для збирання доказової інформації в межах кримінального провадження та не є беззаперечним доказом фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки ці обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, який набрав законної сили.

Також й посилання апелянта на наявність кримінальних проваджень, здійснення контрагентами позивача діяльності поза межами правового поля, фіктивність господарських правовідносин з контрагентами іншими, ніж позивач у цій справі, схеми платників податків, припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст. 242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Посилання апелянта на підписання первинних документів від імені ТОВ Грант Капітал ОСОБА_4 за відсутності в останнього відповідних повноважень, також є необґрунтованими, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, платник податків - покупець товару, не повинен нести відповідальність за правильність заповнення реквізитів податкової накладної, оформленої контрагентом та одночасно перевіряти наявність повноважень особи на її підписання.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Окрім цього, апелянтом не доведено, що між позивачем і його контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, що також виключає правові підстави для висновку про фіктивність таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена а постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. у справі № 814/3520/13-а.

Проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності податкових повідомлень-рішень від 19.12.2017 р. №№ 0007701402, 0007691402 та не переконав суд у своїй правоті.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16.

Враховуючи вищевикладене та переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: