Рішення

від 13.09.2018 по справі 303/4284/18

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/4284/18

2/303/1890/18

номер рядка стат.звіту - 38

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої - судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в м.Мукачево, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог Мукачівська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог Мукачівська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння №6 по вул..Шевченка в с.Обава Мукачівського району.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона являється донькою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження. Після укладення другого шлюбу 12.10.1991 року її прізвище змінено на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ОСОБА_5 належало домоволодіння №6 по вул..Шевченка в с.Обава. 23.06.1993 року померла її мати, а 22 жовтня 1995 року помер її батько ОСОБА_2

Спадщину яка відкрилися після смерті батьків ОСОБА_5 прийняли ОСОБА_2 та її брат ОСОБА_5 фактично вступивши в управління. Так як її брат відмовився від спадщини на її користь, вона звернулась до Мукачівської державної нотарільної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів у батьків на спадкове майно.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в судове засідання не з'явився. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника та зазначив, що позовні вимоги визнають повністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог Мукачівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

ОСОБА_2 народилися 12.01.1961 року в с.Обава Свалявського району і батьками позивача є ОСОБА_5 б/б та ОСОБА_6, (свідоцтво про народження серії 101919 (а.с.13).

Згідно свідоцтв про смерть серії 1-ФМ №010229 від 23 грудня 1996 року ОСОБА_7 померла 23.06.1993 року та серії1-ФМ №010228 від 23 грудня 19996 року ОСОБА_5 помер 22.10.1995 року. (а.с.14,15).

Відповідно до положень ст.100 та ст.101 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час володіння померлими батьками позивача спірного житлового будинку, громадяни могли мати у власності житловий будинок.

Статтею 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому, глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Та навпаки, ст.128 ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі.

Відповідно до ст.134 ЦК Української РСР відчуження жилого будинку, що знаходиться в сільській місцевості можливо було лише за умови, коли громадянину в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку.

До серпня 1992 року оформлення права власності на ці будинки проводили органи місцевого самоврядування на основі висновку про технічний стан будинку, складений у бюро технічної інвентаризації і документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об'єкт, відповідно до листа Держбуду від 23.03.1999 року та п. 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.09.2009 року № 1035 Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на будівництво .

Та після прийняття Верховною ОСОБА_1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ці об'єкти приймають в експлуатацію як самовільно побудовані, але відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Це означає, що правові засади прийняття в експлуатацію об'єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

До того ж, як роз'яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, у період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена ОСОБА_8 комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року державна реєстрація нерухомого майна не проводилася в сільській місцевості, а право власності на житловий будинок підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради.

Згідно довідки виданої виконкомом ОСОБА_3 сільської ради дворогосподарство за адресою с.Обава, вул..Шевченка,6 зареєстрованов по господарській книзі сільської ради за ОСОБА_5б/б (померлим), ОСОБА_6 (померлою). Будинок побудовано в 1948 році.(а.с.29)

Згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради від 01.12.2016 року житловий будинок в зв язку із зміною назви вулиці та пере нумерацією в даний час знаходиться за адресою с.Обава вул.Шевченка,6.

Позивачем було виготовлено Технічний паспорт на житловий будинок №6 вул.Шевченка с.Обава. Даний технічний паспорт виготовлений 26 квітня 2017 року (а.с.16-18).

У відповідності до заяви нотаріусу від 25.02.2017 року ОСОБА_5 відмовився від спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с.21)

Відповідно до пункту 4 зазначеної Інструкції Мінкомгоспу УРСР 31.01.1966 р. реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності, та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Тобто, Інструкцією не встановлювався обов'язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

Проте, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання ним актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт під час дії якого вони настали або мали місце.

Зазначені вище документи, свідчать про належне володіння ОСОБА_5 майном, яке було набуте ним на законних підставах, не є самочинним будівництвом та має усі необхідні документи відповідно до законодавства, яке діяло на момент набуття у власність цього майна.

Після смерті ОСОБА_5б/б, який помер 22 жовтня 1995 року спадкування здійснювалось за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Від спадщини на вищевказане будинковолодіння ОСОБА_2 не відмовлялася, фактично її прийняла, оскільки проживала зі спадкодавцем і залишилися проживати в спадковому будинку, утримували його.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

З метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернулася до нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на спадщину у зв'язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечить законові та подані не всі відомості та документи, необхідні для вчинення такої нотаріальної дії.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено право звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадщину. ВССУ в ОСОБА_8 №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування також зазначив, що коли перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, то його право має бути визнано в судовому порядку; за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

ОСОБА_8 юстиції України №19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена, або коли правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені.

Згідно ст. 1296 ч.3 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Враховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, а також наявні в матеріалах справи підтверджуючі докази, суд вважає, що за ОСОБА_2 слід визнати право власності на житловий за адресою: вул..Шевченка, 6 в с.Обава в порядку спадкування за законом. Таким чином позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем не ставилось, тому такі слід віднести за її рахунок.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 10, 76, 78, 79, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, п.п.1.13, розділу УП Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом ОСОБА_8 юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу ОСОБА_8 юстиції України від 28 липня 2010 року за № 1692/5), суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Мукачівського району, третя особа без самостійних вимог Мукачівська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння №6 по вул.Шевченка в с.Обава Мукачівського району Закарпатської області.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_2, мешканка, ІНФОРМАЦІЯ_1, м.Мукачево, вул.Петефі, 2/71, РНОКПП - НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, с.Обава, вул.Шевченка, буд.2, код ЄДРПОУ 04350626

Третя особа без самостійних вимог: Мукачівська районна державна нотаріальна контора, м.Мукачево, пл.Миру.30 код ЄДРПОУ 05466016.

Повний текст рішення складено13.09.2018 року.

Головуюча Курах Л.В.