Рішення

від 12.09.2018 по справі 172/818/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/818/18

Провадження № 2/172/470/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М.

позивача - ОСОБА_1

третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування посилається на те, що 07 червня 2017 року померла її мати ОСОБА_4, що проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з двох земельних ділянок призначених для виробництва сільськогосподарських культур із земель КСП ім. Б.Хмельницького за № 92 і № 93 та домоволодіння, розташованого по вул. Півторацького, 90 в с. Григорівка Васильківського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями за законом після смерті матері, окрім неї, є ще брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3. 28 липня 2008 року матір'ю складено заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, відповідно до якого мати за життя зробила розпорядження своїм майном та заповідала сину ОСОБА_2 земельну ділянку (пай), призначену для виробництва сільськогосподарських культур із земель КСП ім. Б. Хмельницького за № 92 площею 3.161 га, а решту належного їй майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть на день смерті, заповіла позивачу.

Після смерті матері вони з братом ОСОБА_2 звернулися до Васильківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за заповітом, а ОСОБА_3 - із заявою про прийняття спадщини за законом. На підставі цих заяв відкрита спадкова справа.

24.04.2018 року вона звернулася до нотаріуса з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а в разі відмови - надати відповідну постанову. Дану заяву вона направила поштовим відправленням, яке було отримано нотаріальною контрою 04.05.2018 року.

11.05.2018 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки зміст заповіту, посвідченого від імені померлої ОСОБА_4 Григорівською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області 28 липня 2008 року за реєстром № 71, містить суперечності та неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача щодо спадкування земельної ділянки, а також наявності спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Вважає дії державного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та винесену ним постанову незаконними, тому просить суд скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язати держаного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори видати їй і її брату ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4

Ухвалою судді від 06.07.2018 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснили, що мирно врегулювати питання шляхом відмови від заповіту та спадкування за законом позивач не бажає. Розуміють, що сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) є лише правом на виділення земельної ділянки зі складу земель КСП, а право власності на земельну ділянку та її існування як об'єкта цивільного обороту підтверджується державним актом на право приватної власності на землю. Вважають, що заповідач виявила бажання частину належної їй земельної ділянки площею 6,747 га в розмірі 3,161 га після смерті передати ОСОБА_2, а іншу частину позивачці. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили скасувати оскаржувану постанову державного нотаріуса у зв'язку з тим, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину як неточності та суперечності у заповіті. Також наполягали на задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивачу та ОСОБА_2

Завідувач Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала відзив на позовну заяву. Вважає, що нотаріусом правомірно відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В обґрунтування вказує, що у Васильківській державній нотаріальній конторі після смерті 07 червня 2017 року ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 394/17 за заявою ОСОБА_1, яка посвідчена Григорівською сільською радою Васильківського району за № 32 від 26.07.2017 року і на ім'я якої сільською радою за реєстром № 71 від 28.07.2008 року посвідчений заповіт. 07 серпня 2017 року до нотаріальної контори звернувся син померлої ОСОБА_3, який має право на обов'язкову частку в спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України. 09 серпня 2017 року до контори звернувся ОСОБА_2, який є спадкоємцем за заповітом. Під час підготовки документів для одержання спадщини нотаріусом доведено до відома спадкоємців, що текст заповіту містить суперечності та неточності, тому останнім неодноразово пропонувалося відмовитись від заповіту та одержати спадщину за законом та договором про поділ спадкового майна у відповідних частках за домовленістю. Вивчивши надані спадкоємцями документи нотаріус не мав підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на земельну ділянку № 92 площею 3,161 га, оскільки на дану ділянку відсутні документи, а у видачі свідоцтва ОСОБА_1 на решту майна згідно з заповітом, ОСОБА_2 не погодився.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення. Зазначив, що на даний час йому все набридло і він не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно на користь ОСОБА_1 Однак перебуваючи у нотаріуса раніше він дійсно не погоджувався відмовитись від майна, яке йому заповіла мати.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Вважає, що заповіт в частині, що стосується земельної ділянки площею 3,161 га має бути визнаний недійсним. На даний час ним подано відповідний позов до суду та розгляд триває.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює на посаді секретаря Григорівської сільської ради Васильківського району. Позивача та третіх осіб знає як жителів села. У 2008 році жителька села ОСОБА_4, яка є матір'ю учасників справи, прийшла до сільської ради, щоб скласти заповіт. Принесла паспорт та заповіт, який був посвідчений у 2005 році. Сказала, що хоче скласти новий заповіт, а той скасувати. На пропозицію надати документи щодо земельних ділянок відповіла, що в неї більше нічого немає і вона не хоче йти поки не складе заповіт бо у неї хворі ноги. Перевіривши за даними у землевпорядника вона встановила, що ОСОБА_4 дійсно має сертифікати про право власності на земельні частки (паї) № 92 площею 3,161 га та № 93 площею 3,586 га. Про наявність державного акта про право власності на землю у заповідачки їй відомо не було. Відповідно до волевиявлення заповідача нею було посвідчено заповіт. При цьому якби їй було відомо про те, що заповідач володіє земельною ділянкою площею 6,747 га то за волевиявлення особи посвідчила б в частках, але не в гектарах чи інших натуральних одиницях.

Вислухавши позивача, третіх осіб, свідка, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

ОСОБА_4, яка відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 753394 від

9 червня 2017 року померла 7 червня 2017 року, мешкала у с. Григорівка Васильківського району.

Згідно з державним актом про право власності на землю 1-ДП № 084405, виданим 25.07.2000 року Григорівською сільською радою ОСОБА_4 мала у приватній власності земельну ділянку площею 6,747 га, що розташована на території КСП ім. Б. Хмельницького Григорівської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений факт також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідно до якого вказаній ділянці присвоєно кадастровий номер 1220783300:01:010:0118

28 липня 2008 року ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений секретарем виконкому Григорівської сільської ради ОСОБА_6, у якому заповідач на випадок своєї смерті заповіла належну їй на праві приватної власності земельну ділянку (пай), призначену для виробництва сільськогосподарських культур із земель КСП ім. Б. Хмельницького за № 92, площею 3,161 га сину ОСОБА_2, а решту майна доньці ОСОБА_1.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернулись до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4

Постановою № 196/2-31 від 11 травня 2018 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова мотивована тим, що за результатами вивчення державного акту на право приватної власності на землю І-ДП

№ 084405 на земельну ділянку розміром 6,747 га, інших документів нотаріусом встановлено, що заповіт містить суперечності та неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача, щодо спадкування земельної ділянки так як у заповіті зазначена інша ділянка та існує спар між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернулась з позовом до суду.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.ст. 1217, 1218 ЦК України).

За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до вимог ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

При цьому стаття 181 ЦК України встановлює, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (стаття 182 ЦК України).

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, який втратив чинність з 01.01.2002 року, тобто був чинний на час видачі ОСОБА_4 державного акту на право власності на землю, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За правилами ст.ст. 79 та 79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, чинного на даний час, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії якщо, серед іншого, вчинення такої дії суперечить законодавству України або не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Таким чином, оскільки земельна ділянка, що зазначена у заповіті, а саме № 92 площею

3,161 га не є об'єктом цивільних прав тому що не була сформована відповідно до вимог чинного законодавства та особі, яка вчиняє нотаріальну дію не були надані документи, що посвідчують право власності на таку земельну ділянку, то рішення державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, викладене у постанову № 196/2-31 від 11 травня 2018 року відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, але судовий збір сплачено лише за одну. Відповідно ж до вимог ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, тому з позивача на користь держави необхідно стягнути недоплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 181, 182, 1216-1218, 1225, 1236 ЦК України, 23, 79, 79-1 Земельного кодексу України, 49 Закону України Про нотаріат , 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2018 року.

Суддя І.Г. Битяк