Рішення від 12.01.2010 по справі 2/14-09

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.10

          Справа № 2/14-09.

Суддя:   Соп’яненко О.Ю.

При секретарі судового засідання: Григор‘євій О.І.

Розглянувши справу:

За позовом             Прокурора Зарічного району м. Суми в інтересах держави в особі   позивачів: 1. Сумської міської ради, м. Суми

                                                   2. Інспекції державного архітектурно-будівельного

                                                   контролю у Сумській області (Міністерство  

                                                   регіонального розвитку та будівництва), м. Суми

до відповідача      Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2,

                              м. Суми

про зобов‘язання вчинити певні дії

Представники сторін:

Від 1-го позивача              Парфененко М.С.

Від 2-го позивача       не прибув

Від відповідача              не прибув

Прокурор                    Зражевський А.Д.

Суть спору: прокурор просить суд зобов’язати відповідача знести за власний рахунок тіньовий навіс з фундаментом, що самочинно збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2; зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1542 га за адресою: АДРЕСА_2; судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи, покласти на відповідача.

Другий позивач подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в засідання суду жодного разу не прибув.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, направлені відповідачеві, повернуті поштовим відділенням зв’язку з відміткою «по закінченню терміну зберігання».

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що проведеною прокуратурою Зарічного району м. Суми спільно з Держземінспекцією у Сумській області та Державною екологічною інспекцією у Сумській області перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 використовує земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, в межах прибережної захисної смуги р. Псел в комерційних цілях, шляхом проведення робіт з будівництва будівлі та влаштування тимчасових споруд. В ході проведення детальної перевірки встановлено, що відповідач частину земельної ділянки площею 0,0408 га використовує у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 06.05.2008р. (серія ВКО № 031134), а решта - 0,1542 га – зайнята відповідачем самовільно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч ч. 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення догово ру оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частина 2 ст. 126 Земельного кодексу України визначає, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку, є договір, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів прокурорської перевірки, відповідачем порушено вимоги вищевказаних правових норм, оскільки ним самовільно зайнята частина земельної ділянки в розмірі 0,1542 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) відсутнє, договору оренди на вказану частину земельної ділянки між першим позивачем та відповідачем у справі не укладалося.

Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області за результатами перевірки був складений Акт обстеження земельної ділянки № 52 від 29.07.2009 р. та відповідачу виданий припис № 99 про усунення порушень законодавства, який був отриманий ФОП ОСОБА_2 30.07.2009 р. Під час проведення вказаної перевірки був складений Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 309,92 грн. Зазначена сума була сплачена ОСОБА_2 31.08.2009 р. Крім того, за наслідками проведеної перевірки були складені протокол та постанову № 60 про адміністративне правопорушення від 29.07.2009р.

Перевірками 22.09.2009 р. та 30.10.2009 р. встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не  звільнив самовільно зайняту земельну ділянку по вул. Черепіна в місті Суми.

На підставі наданих прокурором і позивачами доказів суд приходить до висновку, що відповідачем ФОП ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,1542 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, зайнята самовільно.

Проведеною 08.10.2009 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області перевіркою встановлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці по АДРЕСА_2 відповідач розпочав будівництво тіньового навісу з фундаментом без дозволу інспекції ДАБК у Сумській області на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», згідно з вимогами якої вказаний дозвіл є єдиним документом, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Прокурором і позивачами надані суду докази, які свідчать про побудову відповідачем на земельній ділянці площею 0,1542 га по АДРЕСА_2, що не була відведена для цієї мети, та без належного дозволу тіньового навісу з фундаментом.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивач – Сумська міська рада як власник земельної ділянки заперечує проти визнання за відповідачем ФОП ОСОБА_2 права власності на побудований тіньовий навіс з фундаментом та наполягає на задоволенні позову прокурора в частині зобов’язання відповідача знести за власний рахунок тіньовий навіс з фундаментом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд дійшов висновку, що вимоги прокурора та позивачів є правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не надано суду письмових заперечень в обґрунтування його позиції по справі стосовно предмету спору.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) знести за власний рахунок тіньовий навіс з фундаментом, що самочинно збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

3.          Зобов’язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1542 га за адресою: АДРЕСА_2.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь держбюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 170 грн. державного мита.

5.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь держбюджету України (р/р 31215259700002, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                           СОП’ЯНЕНКО О.Ю.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.01.2010р.

    Суддя