Рішення

від 30.04.2015 по справі 758/6142/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6142/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 квітня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Трегубенко Л. О. ,

за участю секретаря судового засідання - Подплетніковій В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Берлінія про визнання незаконними та скасування наказу від 10.02.2012, №3 про звільнення та наказу від 10.02.2012, №7 про зміни до наказу від 10.03.2012, №3, зміну формулювання підстави та дати звільнення, та зобов язання внести відповідні записи до трудової книжки,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Берлінія , з урахуванням останніх змін від 25.03.2015, про визнання незаконними та скасування наказу від 10.02.2012, №3 про звільнення за ч. 1 ст. 41 КЗпП та наказу від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2012, №3, зміну формулювання підстави звільнення - звільнення за власним бажанням і дати звільнення, зобов язання внести відповідні записи до трудової книжки про звільнення та зміну назви товариства.

Обгрунтовує позовні вимоги тим, що наказом від 01.11.2011, №4 була прийнята на роботу за посадою менеджера з продажу до ТОВ Імперія Горавського , яке 09.08.2012 змінило назву на - ТОВ Берлінія .

10.02.2012, у зв язку з погіршенням стосунків з керівництвом, подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, яку в неї не прийняли, тому надіслала поштою простим рекомендованим листом за адресою фактичного місця знаходження товариства, але відповідач стверджує, що не отримував, 01.06.2012 повторно надіслала поштою заяву про звільнення за власним бажанням з 18.06.2012 з описом вкладення та повідомленням про вручення, просила надіслати їй наказ про звільнення та інформацію про заробітну плату, але жодної відповіді не отримала.

Натомість, відповідач наказом від 10.02.2012, №3 звільнив її з роботи з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з підстави - підозри у шахрайських діях , що стало приводом звернення за судовим захистом порушених трудових прав.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2013 у задоволенні позову про внесення змін до наказу про звільнення відмовлено, визнано правомірність звільнення за - підозри у шахрайських діях та відповідність цієї підстави вимогам ст. 41 КЗпП.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20.02.2013 дане рішення суду першої інстанції від 11.12.2012 змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку на відповідність формулювання причини звільнення за ст. 41 КЗпП України вимогам чинного законодавства, в іншій частині - залишено без змін.

Разом з тим, подала й до Подільського районного суду м. Києва позов до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення (без поновлення на роботі) та зобов'язання внести відповідні записи до трудової книжки.Трудову книжку відповідач відразу після внесення запису про прийняття на роботу повернув їй на руки, у товаристві не зберігав.

12.05.2014, під час розгляду цієї справи, при ознайомленні з судовими документами, виявила наданий представником підроблений заднім числом наказ від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2012, № 3 про звільнення з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 за ч. І ст. 41 КзоТ, оформлений на бланку ТОВ Берлінія , що також свідчить про підробленість цього наказу, оскільки що зміна назви товариства відбулася пізніше дати його видання цього наказу, 09.08.2012, але вчасно цей наказ не оскаржила, оскільки раніше не знала про його існування.

12.05.2014, під час розгляду справи, при ознайомленні з судовими документами, виявила підроблений заднім числом наказ від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2012, № 3 про звільнення з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 за ч. І ст. 41 КзоТ, оформлений заднім числом на бланку ТОВ Берлінія , що підтверджується й тим, що зміна назви товариства відбулася пізніше дати видання цього наказу, 09.08.2012, але вчасно цей наказ не оскаржила, оскільки раніше не знала про його існування.

Відповідач звільнив її з посади менеджера з продажу за ч. І ст. 41 КзоТ (з урахуванням змін до наказу) незаконно, жодна з підстав, передбачених цією нормою закону, до неї за займаною посадою не могла бути застосована, ця обставина визнана судами апеляційних інстанцій, але звільнення не приведено у відповідність вимогам чинного законодавства, оскільки наказ від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2012, № 3 про звільнення з 10.02.2012 за ч. І ст. 41 КЗпП нею не був оскаржений.

Відповідач копій наказів від 10.02.2012, №3 та 10.03.2012, № 7, на невідповідність яких чинному трудовому законодавству вказано в ухвалах судів апеляційних інстанції, їй не вручав, з власної ініціативи незаконні накази не скасував, звільнення з роботи у відповідність до закону не привів, повторну заяву від 01.06.2012 про звільнення з роботи за власним бажанням з 18.06.2012 проігнорував, строки на оскарження незаконних наказів, виходячи з вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП, не пропущенні.

Позивач просила позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача, ТОВ Берлінія , в судове засідання повторно не з явився, судові документи та повістки-повідомлення про виклик у суд, надіслані за адресою місцезнаходження товариства, повернуті з відміткою пошти - за закінченням встановленого строку зберігання та вибуття , додатково викликаний у суд через опублікування оголошення в газеті Урядовий кур єр від 17.04.2015, № 70, тому в розумінні п. 9 ст. 74 ЦПК вважається належно повідомленим про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у ній даних і доказів відповідно до правил ст. ст. 224-228 ЦПК та ухвалити заочне рішення, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що позивач відповідно до наказу від 01.11.2011, № 4 була прийнята на роботу на посаду менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського на неповний робочий тиждень з 01.11.2011 з окладом згідно штатного розкладу, це товариство змінило назву на - ТОВ Берлінія з 09.08.2012 (а. с. 13).

Наказом від 10.02.2012, №3 первісно позивач звільнена з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 з підстави - підозри у шахрайських діях .

Наказом від 10.03.2012, №7 були внесені зміни до наказу від 10.02.2013, №3, відповідно до яких позивач звільнена з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП (а. с. 19).

Позивач вважає дані накази незаконними, просить скасувати, при вирішенні даного трудового спору суд виходить з наступного.

Підстави припинення трудового договору вичерпно регламентовані статтею 36 КЗпП, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Частиною 1 статті 41 КЗпП встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 06.11.1992, № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз яснив, що на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.

Позивач була прийнята на роботу та працювала менеджером з продажу ТОВ Імперія Горавського , за займаною посадою не відноситься до окремим категорій працівників (керівного складу), трудовий договір з якими може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за додатковими підставами у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

При цьому, суд зобов язаний дотримуватися вимог щодо диспозитивності та преюдиційності, закріплених цивільно-процесуальним законодавством.

Зокрема: у відповідності з 1, 2 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Частиною 3 статті 61 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач первісно за захистом своїх трудових прав звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області до ТОВ Берлінія з позовом про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди, зобов язання внести запис до трудової книжки про звільнення за власним бажанням та зміну назви товариства, рішенням якого від 11.12.2012 у задоволенні відмовлено у повному обсязі, оскільки нею не доведено подачу заяви про звільнення за власним бажанням від 10.02.2012 (на момент фактичного звільнення з роботи за ініціативи адміністрації), при цьому суд, встановивши, що згідно наказу від 10.02.2012, № 3 звільнення відбулося з підстави: підозри в шахрайських діях , дійшов висновку, що формулювання про звільнення згідно статті 41 КЗпП відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 59-62).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20.02.2015 дане рішення суду першої інстанції від 11.12.2012 змінено, з його мотивувальної частини виключено вказівку на відповідність формулювання причин звільнення в наказі від 10.02.2012, №3 вимогам ст. 41 КЗпП, як помилкову, тобто, визнано наказ про звільнення позивача з роботи з підстав, не передбачених законом, в іншій частині рішення залишено без змін, виходячи з того, що суд, з урахуванням змісту позовних вимог як: внести зміни до наказу №3 від 10.02.2012 про звільнення, замінивши словами - звільнити з 10.02.2012 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП , керуючись нормами ст. 11 ЦПК, розглянув справу в межах позовних вимог і правильно відмовим у задоволенні даної вимоги, оскільки на момент видачі наказу були відсутні підстави для звільнення за власним бажанням, тобто доказово не підтверджено подачу заяви про звільнення з роботи за власним бажанням від 10.02.2012 (а. с. 63-66).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 касаційну скаргу позивача відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2012 у незміненій частині та рішення апеляційного суду Київської області від 20.02.2013 залишено без змін (а.с. 67-69).

У вересні 2013 позивач звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ Берлінія (з 09.08.2012 правонаступника ТОВ Імперія Горавського ) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов язання видати наказ про звільнення за власним бажанням, внести записи до трудової книжки, рішенням якого від 12.05.2014 задоволено частково, у частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 745 грн. 72 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, при ухваленні рішення встановлено, що наказ від 10.02.2013, №3 про звільнення з підстави - підозра у шахрайських діях є незаконним, але одночасно представником відповідача у судовому засіданні був наданий наказ від 10.03.2012, №7 про внесення зміни до наказу від 10.02.2013, №3 про звільнення позивача з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП, який не був предметом оскарження у даному провадженні (а. с. 73-78). звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області до ТОВ Берлінія

В іншій частині позовних вимог щодо відсутності підстав для звільнення позивача з роботи за власним бажанням та внесення змін до трудової книжки суд виходив з обставин, встановлених судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи за її позовом до ТОВ Берлінія про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, зобов язання внести запис про звільнення за власним бажанням та зміну назви товариства до трудової книжки, які відповідно норм ч. 3 ст. 61 ЦПК не підлягають доказуванню.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.10.2014 апеляційну скаргу позивача відхилено, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2014 залишено без змін, виходячи з того, що звертаючись до суду в даній справі, вимог про оскарження наказу від 10.03.2012, №7, яким внесено зміни до наказу від 10.02.2012, №3, відповідно якого позивача звільнено з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України, не заявлено.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2014 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Берлінія на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату, в розмірі 745 грн. 72 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, встановивши, що такої підстави звільнення як - підозра у шахрайських діях чинним законодавством не передбачено, тому наказ про звільнення з зазначеної підстави є незаконним та таким, що не відповідає чинному законодавству, а наказ від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2013, №3 щодо звільнення з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП не оскаржувався (а. с. 19).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.10.2014 апеляційну скаргу позивача відхилено, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.05.2014 залишено без змін, але звернуто увагу на ту обставину, що в даній справі вимог про оскарження наказу від 10.03.2012, №7, яким внесено зміни до наказу від 10.02.2012, №3, відповідно якого позивача звільнено з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України, не заявлено.

Отже судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що позивач звільнена з роботи з непередбачених законом підстав, тобто наказ від 10.02.2012, №3 в редакції наказу від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2013, №3 про звільнення позивача з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП є незаконним, але не скасований.

Частиною 2 статті 47 КЗпП встановлено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як убачається з фотокопії тексту наказу від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02. 2012, № 3 про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП, розміщеного на бланку ТОВ Берлінія , тобто товариства з новою назвою, зміненою 09.08.2012, після дати видання, що свідчить про його оформлення заднім числом, ця обставина встановлена й рішенням апеляційного суду Київської області від 20.02.2013, зокрема, що - доказів, підтверджуючих внесення змін до наказу про звільнення, відповідачем суду не надано, тому колегія суддів вважає такі посилання голослівними та необгрунтованими , та підтверджує твердження позивача, що копія цього наказу їй не вручалась, дізналася про його наявність лише після ознайомлення з матеріалами судової справи 12.05.2014, та дає підстави до висновку, що строк звернення з заявою про визнання цього наказу незаконним і скасування не пропущений.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.1992, № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз яснив, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Отже, суд установив, що звільнення позивача на підставі частини першої статті 41 КЗпП проведено з порушенням норм трудового права, незаконні накази від 10.02.2012, №3 звільнена з роботи з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 з підстави - підозри у шахрайських діях та від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2013, №3 щодо звільнення позивача з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП не скасовані.

01.06.2012 позивач надіслала відповідачу заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 18.06.2012, проте звільнена не була, але не має наміру продовжувати трудові відносини з відповідачем, вважає, що є підстави для зміни формулювання причини незаконного звільнення на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Частиною 1 статті 38 КЗпП передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно ч.1 ст. 47, ст. 48 КЗпП ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04. 1993, N 301 Про трудові книжки працівників при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено, що позивач звільнена з роботи з непередбачених законом підстав, тобто наказ від 10.02.2012, №3 в редакції наказу від 10.03.2012, №7 про зміни до наказу від 10.02.2013, №3 про звільнення позивача з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського з 10.02.2012 на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП є незаконним, але не скасований з урахування диспозитивності цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги про скасування наказу від 10.03.2012, №7 позивачем не були заявлені.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання наказу від 10 лютого 2012 року № 3 та наказу від 10 березня 2012 року № 7 про зміни до наказу № 3 від 10 лютого 2012 року - незаконними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача в дохід бюджету суму судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп..

Керуючись ст. ст. 36, 40, 41, 47, 48, 116, 233 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 Про трудові книжки працівників , ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 56, 58, 59, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 223, 224-226, 367 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити .

Визнати незаконним наказ № 3 від 10 лютого 2012 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського .

Визнати незаконним наказ № 7 від 10 березня 2012 року про зміни до наказу № 3 від 10 лютого 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з продажу ТОВ Імперія Горавського .

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Берлінія змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1, вказавши причину звільнення: звільнено за власним бажанням ч. 1 ст. 38 КЗпП України .

Зобов язати Товариство з обмеженою відповідальністю Берлінія внести відповідний запис про звільнення за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України до трудової книжки ОСОБА_1 та запис про зміну назви Товариства з обмеженою відповідальністю Імперія Горавського на Товариство з обмеженою відповідальністю Берлінія .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Берлінія ( код ЄДРПОУ 36883154) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_1) витрати пов язані з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду від 09.04.2015 року у сумі 420 грн. (чотириста двадцять гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Берлінія ( код ЄДРПОУ 36883154) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп. ( двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко