Рішення

від 05.06.2007 по справі 5/127-07-3410

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/127-07-3410

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2007 р.Справа  № 5/127-07-3410

          За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Північного РЕМ, м. Одеса.

         до відповідача: Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Марсельське”, м. Одеса.      

       про стягнення 523 329, 61 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Радоуцька С. М., на підставі довіреності,

від відповідача: Колеснікова Ю. О., на підставі довіреності.  

Суть спору: про стягнення 523 329, 61 грн.     

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Північного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 451 516, 06 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 1 088, 70 грн., індексу інфляції у розмірі 15 967, 53 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4 268, 00 грн., та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 50 489, 32 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, але повідомив суд про часткове погашення заборгованості перед позивачем.

В процесі розгляду справи відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем в зв'язку з чим позивач своєю заявою уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь залишок заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 327 377, 61 грн., а також борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 1 088, 70 грн., індекс інфляції у розмірі 15 967, 53 грн., три відсотки річних у розмірі 4 268, 00 грн., та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 50 489, 32 грн.  

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Північного РЕМ та Комунальним підприємством „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” 12.03.2003 року разом з додатками був укладений договір № 9161 про постачання електричної енергії.  

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.7 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, у відповідача за період з 01.07.2006 року по 01.04.2007 року існує залишок несплаченої заборгованості за спожиту активну електроенергією у розмірі 327 377, 61 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2006 –2007 роках на суму 1 088, 70 грн. З огляду на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію позивач також просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 15 967, 53 грн., три відсотки річних у розмірі 4 268, 00 грн., та пеню у розмірі 50 489, 32 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2006 –2007 роках, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії, а також обґрунтовані розрахунки сум індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість:

-          за активну електроенергію у період з 01.07.2006 року по 01.04.2007 року –327 377, 61 грн.;

-          за ПДВ споживання електроенергії у 2006 –2007 роках –1 088, 70 грн.;

-          індекс інфляції –15 967, 53 грн.;

-          три відсотки річних – 4 268, 00 грн.;

-          пеню –50 489, 32 грн.

Відповідач відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір № 9161 від 12.03.2003 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (розділ 7 укладеного договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з 01.07.2006 року по 01.04.2007 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем, згідно остаточних позовних вимог позивача, залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 327 377, 61 грн. В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду належним чином відсутності цієї заборгованості, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту у період з 01.07.2006 року по 01.04.2007 року активну електроенергію у розмірі 327 377, 61 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2006 –2007 роки у сумі 1 088, 70 грн. слід зазначити наступне.

У відповідності з Правилами користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 –2007 років між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у 2006 –2007 роках відповідачем споживалась електрична енергія для власних потреб. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п'ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача. За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п'яти днів після дати отримання рахунку.

Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.

З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв'язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії. Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду то санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом Комунальне підприємство „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов'язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління. Але як зазначено у правовстановлюючих документах підприємства відповідача, воно є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Комунальному підприємству „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” штрафних санкцій та стягнути з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 500,00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, позивач у своїй позовної заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 50 489, 32 грн., три відсотки річних у розмірі 4 268, 00 грн. та індекс інфляції у розмірі 15 967, 53 грн.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 4 268, 00 грн. та індекс інфляції у розмірі 15 967, 53 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими, але суд вважає за необхідне у даному випадку також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 10 000, 00 грн.    

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” р/р 26008231571 в АКБ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32190076 (м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Північного РЕМ на рахунок №2603930103779 в ОПЕР в облуправлінні ВАТ „Держощадбанк”, МФО 328845, код 26302365 (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70), а саме:

- 327 377 (триста двадцять сім тисяч триста сімдесят сім) грн. 61 коп. заборгованості за активну електроенергію спожиту у період з 01.07.2006 року по 01.04.2007 року;

- 500 (п'ятсот) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у 2006 –2007 роках.

3.          Стягнути з Комунального підприємства „Дирекція єдиного замовника „Марсельське” р/р 26008231571 в АКБ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32190076 (м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 5) на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26001238441 в філії ВАТ “МТБ” в м. Одесі, МФО 328168, код 26302365, (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70), а саме:

- 10 000 (десять тисяч) грн. пені;

- 15 967 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 53 коп. індексу інфляції;

- 4 268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. трьох відсотків річних;

- 5 233 (п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 29 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 06.06.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя