Постанова

від 12.01.2010 по справі 36/264

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.01.2010 р.                                                                   справа №36/264

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Волкова Р.В.

суддів

Запорощенка М.Д. , Новікової Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_4 - паспорт НОМЕР_1 від 09.11.1996р.,

від відповідача:

Небера В.В. - довір. № 1 від 11.01.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями "Екопрод А.Т.", м. Волноваха Донецької області

на рішення

господарського суду

Донецької області

від

04.11.2009 року

по справі

№ 36/264 (Будко Н.В.)

за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь Донецької області

до

акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями "Екопрод А.Т.", м. Волноваха Донецької області

про

стягнення 33 936,79 грн.

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2009р. по справі № 36/264 частково задоволено позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь (далі–позивач)  до акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.”, м. Волноваха (далі –відповідач) про стягнення 33 936грн. 79коп.

          Рішенням суду стягнуто з акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.” на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 суму основного боргу в розмірі  23 956грн., пеню в сумі 2 844грн. 52коп., 3% річних в сумі 537грн. 53коп., суму інфляції 1 976грн. 12коп., витрати по оплаті держмита в сумі 293грн. 14коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203грн. 85коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач по справі ,  акціонерне товариство закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.”, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог посилається  на те, що  господарським судом Донецької області  при винесенні судового рішення не враховано, що позивач не є виробником товару по договору та не має відповідної освіти, в матеріалах справи відсутні довіреності одержувачів товару, первинні документи не підтверджують факт поставки по договору. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що додані до матеріалів справи документи не є підставою для стягнення заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а вимоги викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України , у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно  до положень  ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про скасування судового рішення виходячи з наступного.

25.06.08р. між сторонами по справі укладено договір №25/07-08, за умовами  якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача зворотні відходи бісквіт, а відповідач - прийняти та оплатити вказаний товар.

          За умовами  п.3.1 договору відповідач зобов'язується здійснювати оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання окремої партії товару, а кінцевий розрахунок здійснити –до 31.12.2008р.

Звертаючись  за судовим захистом  до господарського суду Донецької області, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем  зобов’язань по Договору в частині  оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов’язок доказування Господарським процесуальним кодексом покладено на сторони.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В даному випадку судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Як стверджує позивач,  на виконання умов Договору ним на адресу відповідача було здійснено поставку товару. В якості доказу фактичного виконання зобов‘язання  по Договору позивач надав до матеріалів справи копії накладних №44 від 25.06.2008р. на суму 7 728грн., №45 від 26.06.2008р. на суму 2 628грн., №47 від 16.07.2008р. на суму 3 648грн., №50 від 05.08.2008р. на суму 1032грн., №54 від 02.09.2008р. на суму 990грн., №55 від 09.09.2008р. на суму 2210грн., №57 від 24.09.2008р. на суму 2000грн., №67 від 24.10.2008р. на суму 1 240грн., №72 від 12.11.2008р. на суму 1 260грн., №78 від 26.11.2008р. на суму 1 220грн., а всього на суму 23 956грн.

Вище перелічені накладні завірені обома сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

За вимогами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідачем порушено умови Договору в частині оплати за поставлений товар, в результаті чого за останнім виникла  заборгованість,  яку він просить стягнути на його користь.

Як зазначено раніше,  позивач  стверджує, що відповідачем прострочено оплату товару по Договору №25/07-08 25.06.2008р., переданого відповідачу за видатковими накладними.

Разом з тим,  з доданих до матеріалів справи накладних не вбачається, що вказаний в позові Договір   є підставою для здійснення поставки за  вказаними накладними.

Відповідно до вимог ст. 9 закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати проведену господарську діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу –одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

В доданих до матеріалів справи накладних не міститься посилань на Договір, а найменування поставленого товару не відповідає, зазначеному в Договорі. Вищеозначене не дає  підстав стверджувати, що спірні поставки за вище переліченими накладними  здійснено позивачем в межах Договору  №25/07-08 25.06.2008р, на умови якого посилається позивач. Навпаки, вказані документи можуть бути також доказом існування між сторонами  правовідносини не тільки за договором №25/07-08 25.06.2008р.

Тобто, надані  позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не є переконливими  доказами в  розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт прострочення відповідачем оплати товару, отриманого саме за договором №25/07-08 25.06.2008р. та не є тими документами, які підтверджують факт проведення господарських операцій в межах спірного договору.  

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Посилання позивача в якості доказу наявності заборгованості відповідача на акт звірки взаємних розрахунків, судом до уваги не приймається, враховуючи те, що  він не має відношення до спірного Договору та не відображає виконання зобов'язань сторін саме за спірним договором. Він є документом, за яким бухгалтерії  сторін відображають рух грошових коштів в бухгалтерському обліку, звіряють бухгалтерський облік проведених господарських операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується  первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

Акт складено станом на 31.12.2008р. без будь–якого посилання на підстави проведених сторонами господарських операцій.

Інших доказів, які б дали змогу суду встановити, що дії сторін по отриманню спірного товару мають відношення саме до договору №25/07-08 25.06.2008р.від 23.12.2008р., який є підставою позову –сторонами  до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, документи,  надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору №25/07-08 25.06.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 м. Маріуполь   до акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.”, м. Волноваха про стягнення 33 936грн. 79коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями "Екопрод А.Т.", м. Волноваха на рішення господарського суду Донецької області  від 04.11.2009р. по справі № 36/264 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2009р. по справі № 36/264 - скасувати в частині стягнення з акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.”, м. Волноваха на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь суму основного боргу в розмірі  23 956грн., пеню в сумі 2 844грн. 52коп., 3% річних в сумі 537грн. 53коп., суму інфляції 1 976грн. 12коп., витрати по оплаті держмита в сумі 293грн. 14коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203грн. 85коп.

В задоволені позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Маріуполь до акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями "Екопрод А.Т.", м. Волноваха - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.Д.  Запорощенко

          Р.Г. Новікова

          Надруковано: 5 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- госп. суду

          1-у справу

          1-ДАГС