Рішення

від 08.06.2007 по справі 6/170-07-3782

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/170-07-3782

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2007 р.Справа  № 6/170-07-3782

За позовом:       Національний комплекс „Експоцентр України”, м. Київ

До відповідача: Підприємство „ГеоЛогістік Україна” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

Про стягнення 5130,39 грн.

                                                                                         Суддя                                 Демешин О.А.

Представники сторін

Від позивача :      Мельник Т.М., довіреність 01-11/110 від 23.01.2007 р.

Від відповідача :  не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Національний комплекс „Експоцентр України” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства „ГеоЛогістік Україна” (далі - відповідач) боргу за договором по зберіганню майна у розмірі 5130,39 грн., з яких 2294,75 грн., індекс інфляції 1274,52 грн., 3% річних 188,61 грн., штраф 1372,51 грн.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

06.02.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6-4 по наданню послуг по зберіганню майна відповідача та території позивача (м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 1). Граничний строк договору був визначений сторонами –28.02.2009 р.

14.06.2006 р. позивач та відповідач домовились про дострокове розірвання вказаного договору та підписали угоду про його розірвання.

Так, станом на 14.06.2006 р. за підрахунками позивача, за  відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за послуги по зберіганню майна з 01.04. по 14.06.2006 р. у розмірі –58307,29 грн.

Пунктом 2 зазначеної угоди про розірвання договору № 6-4 від 06.02.2006 р., відповідач взяв на себе зобов`язання погасити вказану суму боргу до 20.06.2006 р.

Відповідач свої зобов`язання стосовно погашення боргу виконав частково, а саме, 15.06.2006 р. перерахувавши позивачу частину боргу у розмірі 38700 грн.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 19607,29 грн.

Своїми діями, відповідач порушив умови вищевказаної угоди.

За захистом своїх прав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області.

В своїй заяві, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу 19607,29 грн., пеню (з 20.06.2006 р. по 03.11.2006 р.) 2686,20 грн., індекс інфляції (з 20.05.2006 р. по 30.09.2006 р.) 575,80 грн., 3% річних (з 20.06.2006 р. по 03.11.2006 р.)            220,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.01.2007 р. по справі                              № 29/494-06-12098 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 23090,07 грн. (основний борг 19607,29 грн., пеню (з 20.06.2006 р. по 03.11.2006 р.) 2686,20 грн., індекс інфляції (з 20.05.2006 р. по 30.09.2006 р.) 575,80 грн., 3% річних (з 20.06.2006 р. по 03.11.2006 р.)            220,78 грн.), а також, 230,90 грн. –держмита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

           З огляду на вищевикладене а також, у відповідності з діючим законодавством                      (п. 6 ст. 232 ГК України), суд дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто, з 20.06.2006 р. по 20.12.2006 р.

           Розрахунок суми пені позивачем здійснено за період з 04.11.2006р. по 28.02.2007р., за 117днів, тобто - без врахування вищевказаних вимог пункту 6 статті 232 ГК України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 29.01.2007р. по справі                           № 29/494-06-12098, було стягнуто з відповідачу пеню з 20.06.2006 р. по 03.11.2006 р.  Таким чином, донарахування пені позивачу повинно бути здійснено за період з 04.11.2006 р. по 20.12.2007 р., тобто до дня, коли нарахування пені повинно було бути припинено, а саме - за 47 днів.

Суд погоджується з доводами відповідачу, які він виклав у відзиві на позовну заяву стосовно відмови позивачу у нарахуванні штрафних санкцій у розмірі 7%, виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 231 ГК України передбачено, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах :

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з пункту 3 угоди, підписаної між позивачем та відповідачем 14.06.2006р., відповідач, за несвоєчасне здійснення платежів зобов`язався сплачувати позивачу пеню 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тобто, сторони дійшли згоди, що буде нараховуватись штрафні санкції у вигляді лише 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, наведене є підставою для відмови у стягненні штрафу 7% у розмірі 1372,51 грн.

Як вбачається з ч. 1 ст. 193 ГПК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

          Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Отже, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню у розмірі 921,54 грн. (19607,29 грн. –основний борг  х 0,1 % Х 47 днів), інфляційні збитки у розмірі 1274,52 грн., 3% річних 188,61 грн. з покладенням на відповідача витрат позивача судових витрат по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

       1.  Позов задовольнити частково ;

       2. Стягнути з Підприємства „ГеоЛогістік Україна” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 4, к. 89, Рахунок                                 № 26003238461  в ВАТ „МТБ”, МФО 328168, код 32696255) на користь Національного комплекс „Експоцентр України” (МСП 03680, м. Київ,                              пр.-т Академіка Глушкова, 1, Рахунок № 26007699 в ВАТ „Кредитпромбанк” ТВБВ     № 1, МФО 300863, код 21710384) : індексу інфляції -  1274 гривні 52 коп.,                         пені - 921 гривню 54 коп., 3% річних –188 гривень 61 коп.,  витрат по сплаті держмита в розмірі 238 гривень 47 коп. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 54 гривні                 87 коп.

        Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя