Рішення

від 12.09.2018 по справі 902/348/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2018 р. Cправа № 902/348/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури, м. Жмеринка, Вінницька область в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, м. Вінниця та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", м. Вінниця

до: Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кудіївецький", с.Кудіївці, Жмеринський район, Вінницька область

про дострокове повернення 24 696 грн 00 коп. отриманого кредиту за договором № 340 від 03.11.2015 р. та стягнення заборгованості за вказаним договором

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурор: Самборська Ярослава Архипівна, службове посвідчення № 048003 від 27.09.2017 р.

позивача (Вінницької обласної ради): ОСОБА_1, довіреність № 216-06-1130 від 08.08.2018 р. дійсна до 31.12.2018 р.; службове посвідчення № б/н від 01.01.2016 р. (з'явилася після перерви).

позивача (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву"): ОСОБА_1, довіреність № 01/08 від 03.01.2018 р. дійсна по 31.12.2018 р.; службове посвідчення № б/н від 01.01.2016 р. (з'явилася після перерви).

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Заступником керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" подано позов до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кудіївецький" про дострокове повернення 24 696 грн 00 коп. отриманого кредиту за договором № 340 від 03.11.2015 р. та стягнення заборгованості в сумі 87 026 грн 74 коп. основного боргу, 6 956 грн 92 коп. 6 % річних та 11 896 грн 00 коп. пені за вказаним договором.

Ухвалою суду від 19.07.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/348/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.08.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 02.08.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 02.08.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті 12.09.2018 р.

В судове засідання 12.09.2018 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та адресою керівника СОК "Кудіївецький"

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 21416000463365 та № 2141600046357.

Зважаючи на викладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/348/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 19.07.2018 р. та 02.08.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75371816; http://reyestr.court.gov.ua/Review/75660396).

В свою чергу у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними .

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні позивачем подано супровідний лист б/н від 12.09.2018 р., яким долучено до матеріалів справи розрахунок 6 % річних та пені станом на 03.05.2018 р.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивачів, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви прокурор в якості підстави позовних вимог зазначає, що в ході вивчення стану додержання вимог діючого законодавства щодо повернення кредитної заборгованості громадянами та юридичним особами, які отримували позики за рахунок бюджетних коштів згідно інформації Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" встановлено несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 340 від 03.11.2015 р.

Зокрема, за твердженням прокурора, Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Кудіївецький" своєчасно не виконано зобов'язання за договором щодо повернення суми кредиту та відсотків в розмірі 6 % річних за користування кредитним коштами в термін визначений графіком повернення кредиту, в зв'язку з чим 08.06.2017 р. КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 01/904 від 08.06.2017 р. про дострокове повернення заборгованості за Договором в строк до 30.06.2017 р. , яка останнім залишена без виконання.

Станом на 03.05.2018 р. заборгованість відповідача, як вказує прокурор, становить 130 575 грн 75 коп., з яких 87 026 грн 74 коп. тіло кредиту, 6 956 грн 92 коп. 6 % річних, 11 896 грн 09 коп. пеня та 24 696 грн 00 коп. сума дострокового повернення кредиту.

З огляду на вказане прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" подано позов про дострокове повернення 24 696 грн 00 коп. отриманого кредиту за договором № 340 від 03.11.2015 р. та стягнення зазначених вище сум заборгованості за даним кредитним договором та стягнення заборгованості в сумі 87 026 грн 74 коп. основного боргу, 6 956 грн 92 коп. 6 % річних та 11 896 грн 00 коп. пені за вказаним договором.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 03.11.2015 р. між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд, Кредитодавець, Позивач) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Кудіївецький" (Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір № 340 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого Фонд згідно умов Кредитного договору зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 140,0 тис. грн (сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 30.10.2018 р. (а.с. 20-21, т. 1).

Цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику із ціллю розвитку СОК "Кудіївецький", а саме для придбання лінії по переробці молока, сепаратора, маслобойки (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 2.1. Договору за користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних.

Відповідно до п. 2.2. Договору Кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у Кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням.

Заборгованість Позичальником за цим Кредитним договором складається з суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

Заборгованість підлягає сплаті Позичальником шляхом здійснення платежу, який відповідає Графіку повернення кредитних коштів.

Платіж зазначений в Графіку повернення кредитних коштів, який є Додатком № 1 до цього Кредитного договору та є його невід'ємною частиною. Даний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту, відсотки за користування кредитом, що підлягають поверненню Позичальником у відповідному платіжному періоді. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем надання кредиту відповідно до умов цього Договору по день повного повернення кредиту.

Повернення боргу здійснюється в такій послідовності: пеня (якщо таке має місце); 6% річних за користування кредитом; частина кредиту; інфляція (якщо таке має місце) буде нараховуватися у разі прострочення внесення платежів згідно Графіку погашення кредитних коштів.

Згідно із п. 3.1.3. Договору у разі порушення умов Договору або встановлення нецільового використання кредиту Позичальником, Фонд має право призупинити фінансування Договору, вимагати дострокового повернення Позичальником суми отриманого кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої інфляції, пені (якщо таке має місце), попередивши про це Позичальника за 10 днів.

Позичальник зобов'язується: забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування ним з урахуванням інфляції (якщо таке має місце) згідно з умовами Кредитного договору; повертати кредит згідно з Графіком повернення кредитних коштів (Додаток № 1). Внесення платежу проводиться частинами або однією сумою в обумовлені строки. Останню частку кредиту повернути в строк до 30.10.2018 р.; повертати разом з основним боргом відсотки за користування кредитом, які залишилися до повернення (п.п. 3.4.1., 3.4.2. Договору).

Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших обумовлених договором платежів (п. 5.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Графік повернення кредитних коштів (а.с. 22, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором перераховано на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 140 000 грн 00 коп. , що стверджується наявним в справі платіжним дорученням № 20 від 06.11.2015 р. (а.с. 23, т. 1).

Відповідачем в свою чергу зобов'язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 48 800 грн 00 коп. , з яких: 28 277 грн 26 коп. зараховано в рахунок погашення кредиту, 10 791 грн 38 коп. - в рахунок погашення 6 % за користування кредитом та 9 731 грн 36 коп. - в рахунок погашення пені (а.с. 24, т. 1).

Зокрема, в рахунок оплати заборгованості за кредитом відповідачем сплачено: 01.04.2016 р. - 13 800 грн 00 коп., 07.06.2016 р. - 12 000 грн 00 коп., 07.06.2016 р. - 5 000 грн 00 коп., 07.03.2017 р. - 10 000 грн 00 коп., 29.06.2017 р. - 3 000 грн 00 коп. та 19.10.2017 р. - 5 000 грн 00 коп.

Доказів погашення заборгованості на більшу суму ніж вказано вище матеріали справи на момент прийняття судового рішення не містять.

08.06.2017 р. позивач (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 01/904 від 08.06.2017 р. про дострокове повернення заборгованості за Договором в строк до 30.06.2017 р. (а.с. 26, т. 1).

Вказана претензія була отримана відповідачем під розпис, однак як слідує з матеріалів справи залишена останнім без виконання.

Згідно довідки № 03/27 від 03.05.2018 р. станом на 03.05.2018 р. заборгованість відповідача перед позивачем (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") становить 130 575 грн 75 коп., з яких 87 026 грн 74 коп. - тіло кредиту, 6 956 грн 92 коп. - 6 % відсотків за користування кредитом, 11 896 грн 00 коп. - пеня та 24 696 грн 00 коп. дострокове повернення кредиту (а.с. 29, т. 1).

Непроведення відповідачем розрахунків за Договором після отримання вимоги стало підставою звернення заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів , належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

08.06.2017 р. позивач (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 01/904 від 08.06.2017 р. про дострокове повернення заборгованості за Договором в строк до 30.06.2017 р. , яка, як зазначалось вище, останнім залишена без виконання. Іншого матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") за захистом яких прокурором подано даний позов до суду , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" кредиту відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів зі сторони останнього у відповідності до умов Договору та заявленої вимоги про дострокове повернення кредиту.

При цьому виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність та підставність заявлення позивачем (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") вимоги про дострокове повернення кредиту з огляду на несплату відповідачем платежів за кредитним договором у строки встановлені останнім згідно Графіку повернення кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги прокурора про стягнення з відповідача 111 722 грн 74 коп. боргу за кредитом (87 026 грн 74 коп. - тіло кредиту + 24 696 грн 00 коп. дострокове повернення кредиту) правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Щодо заявлених прокурором до стягнення з відповідача 6 956 грн 92 коп. - 6 % річних за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 .

Як вказувалось вище, умовами п. 3.4.2. Договору сторонами погоджено, що позичальник зобов'язується повертати кредит згідно з Графіком повернення кредитних коштів (Додаток № 1). При цьому, останню частку кредиту позивальник зобов'язаний повернути в строк до 30.10.2018 р.

В той же час, 08.06.2017 р. позивач (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") звернувся до відповідача з письмовою претензією вих. № 01/904 від 08.06.2017 р., в якій, наряду з іншим, вимагав достроково повернути заборгованість за Договором в строк до 30.06.2017 р.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, звернувшись 08.06.2018 р. з претензією (вимогою) до відповідача про дострокове повернення кредиту, як позичальника, позивач, як кредитодавець, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим його право нараховувати передбачені Кредитним договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного у претензії строку для повернення кредиту, тобто після 30.06.2017 р.

З огляду на вказане, позивач вправі був нараховувати 6 % річних за користування кредитними коштами до 30.06.2017 р. Відтак правомірним періодом нарахування останніх є період з урахуванням здійснених проплат з 03.11.2015 р. (початок періоду нарахування) по 30.06.2017 р. , тоді як прокурором нараховано проценти за період з 03.11.2015 р. по 03.05.2018 р.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 6 % річних за користування кредитними коштами з урахуванням вищевказаного судом за період з 03.11.2015 р. по 30.06.2018 р. отримано їх в сумі 12 108 грн 21 коп. , з яких відповідачем на протязі зазначеного періоду сплачено проценти в розмірі 10 791 грн 38 коп.

Таким чином решту процентів в сумі 1 316 грн 83 коп. останнім не сплачено.

Відтак правомірною та такою, що узгоджується із приписами чинного законодавства та підлягає до стягнення з відповідача є сума 6 % річних в розмірі 1 316 грн 83 коп., в той час як прокурором заявлено до стягнення останні в сумі 6 956 грн 92 коп ., а тому решта заявлених 6 % річних за користування кредитом в сумі 5 640 грн 09 коп. задоволенню судом не підлягають як заявлені безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги прокурора про стягнення з відповідача 11 896 грн пені нарахованої останнім з урахуванням здійснених проплат за період з 19.10.2017 р. по 03.05.2018 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 4.2. Договору сторонами погоджено, що за прострочку терміну повернення кредиту, згідно Графіку повернення кредиту, позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від невнесеної в строк суми кредиту.

Таким чином, заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача пені є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Поряд з цим, детально досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що прокурором при її обрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені за межами визначеного вказаною нормою 6-ти місячного строку .

Зокрема, останнім заявлено пеню за період з 19.10.2017 р. по 03.05.2018 р., тоді як з урахуванням здійснених проплат та звернення позивача з претензією про дострокове повернення кредиту, якою змінено дату виконання зобов'язання відповідача з остаточного повернення кредиту, останній вправі був здійснювати її нарахування за період з 30.06.2017 р. по 30.12.2017 р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. При цьому у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 909/514/16 ).

Тобто законодавцем наділено сторін певною свободою у визначені умов договору стосовно строку на протязі якого може бути здійснено нарахування штрафних санкцій. При цьому законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Разом з тим його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язань за договором, в зв'язку з чим при її обрахунку слід виходи із приписів ч. 6 ст. 232 ГК України стосовно обмеження строку її нарахування.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені у правильному періоді визначеному з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснених проплат, судом отримано пеню в загальній сумі 3 356 грн 94 коп. , яка є меншою ніж та, яка заявлена позивачем у зазначений період (11 896 грн 00 коп.), в зв'язку з чим решта заявленої пені в розмірі 8 539 грн 15 коп. у даний період задоволенню судом не підлягає.

При цьому судом за основу початку періоду нарахування пені взято вказану дату вказану прокурором у поданому розрахунку до позову (19.10.2017 р.), тоді як останній враховуючи пред'явлення претензії про дострокове повернення кредиту до 30.06.2017 р. вправі був вправі її нараховувати з 30.06.2017 р. по 30.12.2017 р. на всю суму простроченої заборгованості.

Однак враховуючи, те, що визначення початку періоду нарахування та суми простроченого боргу є правом позивача суд при перевірці обґрунтованості розрахунку суд виходить із дати початку періоду їх нарахування та суми боргу визначеної позивачем, а саме 19.10.2017 р.

Також судом при перевірці розрахунку пені було встановлено те, що у певних періодах прострочення сума визначеної прокурором пені є меншою ніж та, яку отримав при перерахунку суд.

Зокрема у періоді з 27.10.2017 р. по 30.10.2017 р. судом отримано 172,21 грн, а в розрахунку прокурора вказано 129,16 грн, в періоді з 15.12.2017 р. по 30.12.2017 р. судом отримано 844,57 грн, в той час як позивачем визначено суму пені у розмірі 791,78 грн.

При цьому у періоді з 30.11.2017 р. по 15.12.2017 р. судом отримано 688,03 грн, в той час як позивачем визначено розмір боргу в сумі 737,17 грн.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що за відсутності заяв про збільшення розміру позовних вимог задоволенню підлягають суми визначеної прокурором пені, яка є меншою ніж та, яку отримав при перерахунку суд.

Також суд вважає, що у випадку помилкового визначення позивачем розміру пені, який є більшим від отриманої судом при перерахунку пені відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо пені у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог Заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного конррозрахунку заборгованості тощо.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин у своїй сукупності, позов прокурора підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо часткової відмови у стягненні пені та 6 %.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 248, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кудіївецький", вул.Козацька, 28, с.Кудіївці, Жмеринський район, Вінницька область, 23128 (ідентифікаційний код - 37712433) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", вул.Замостянська/проспект Коцюбинського, будинок 26/58, м.Вінниця, 21009 (ідентифікаційний код - 24893824) - 111 722 грн 74 коп. - боргу, 5 061 грн 85 коп. - пені, 5 247 грн 03 коп. - 6 % річних.

3. У стягненні 6 834 грн 24 коп. пені , 1 709 грн 89 коп. 6 % відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кудіївецький", вул.Козацька, 28, с.Кудіївці, Жмеринський район, Вінницька область, 23128 (ідентифікаційний код - 37712433) на користь прокуратури Вінницької області, вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909) - 1 830 грн 47 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 14 вересня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи.

1 - Жмеринській місцевій прокуратурі - вул. Національна, 6-а, м. Жмеринка, 23100.

2 - прокуратурі Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21001.

3 - Вінницькій обласній раді - вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050.

4 - Комунальній організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" - вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009.

5, 6 - Сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу "Кудіївецький" - вул. Козацька, 28, с.Кудіївці, Жмеринський район, Вінницька область, 23128; ОСОБА_3 - вул.Щорса, 4, с.Кудіївці, Жмеринський район, Вінницька область, 23128.