Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/4074/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018м. ДніпроСправа № 910/4074/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Буланої Ю.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8", м. Дніпро

Відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест", м. Київ

про стягнення боргу у сумі 176 532,85 грн. за договором поставки природного газу № Д/2016/160 від 30.12.2016

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № 09/08-18 від 09.08.2018 представник

Від відповідача - 1 не з'явився

Від відповідача - 2 не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" про:

- стягнення солідарно з ТОВ "Дніпрохліб №8" та ТОВ "Компанія Хлібінвест" на свою користь заборгованість у розмірі 176 532,85 грн.;

- стягнення з ТОВ "Дніпрохліб №8" та ТОВ "Компанія Хлібінвест" на свою користь витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 647,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 справу №910/4074/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" про стягнення боргу у сумі 176 532,85 грн. за договором поставки природного газу № Д/2016/160 від 30.12.2016, направлено за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою від 02.05.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 17.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та її розгляд призначено на 12.06.2018.

У зв'язку з відрядженням судді Назаренко Н.Г. судове засідання, призначене на 12.06.2018р. о 11:30год., не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2018 призначено судове засідання на іншу дату, а саме на 25.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2018, розгляд справи відкладено на 16.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №910/4074/18 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 14.08.2018р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.09.2018.

11.09.2018 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відпоівдачів-1,2 в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням та роздруківкою з офіційного інтернет сайту ДП "Украпошта".

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.09.18 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (постачальник - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" (споживач - відповідач-1) укладено договір поставки природного газу №Д/2016/160.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах строки, порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу газ в обсягах 556,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: січень - -----; лютий - 35,000; березень - 35,000; квітень - 35,000; травень - 35,000; червень - 35,000; липень - 35,000; серпень - 35,000; вересень - 35,000; жовтень - 35,000; листопад - 40,000; грудень - 40,000.

Кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується газорозподільною або газотранспортною організацією (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, приймання - передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше +/- 5,0 відсотків.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання - передачі, які є невід'ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Акти приймання-передачі природного газу складаються постачальником, підписуються і скріплюються його печаткою та направляються споживачу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 3.4.1 договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, підписані та скріплені печаткою зі свого боку акти приймання - передачі природного газу споживач зобов'язаний повернути постачальнику протягом 3-х днів з дня їх отримання.

Відповідно до п. 5.1.1 договору, сторони погодили такий порядок розрахунків: споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах:

- 30% вартості - до 10 числа місяця поставки природного газу;

- 30% вартості - до 20 числа місяця поставки природного газу;

- 40% вартості - до 30/31 числа місяця поставки природного газу;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

Згідно з п. 6.2.1. договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

19.01.2017 між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №2017-1 до договору поставки природного газу, якою сторони узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 лютого 2017 за 1000 куб. м. встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування податку на додану вартість (ПДВ) - 7375,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 20% - 1475,00 грн. Разом за 1000,00 куб. м. - 8850,00 грн., з урахуванням ПДВ. (а.с.27).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки природного газу №Д/2016/160, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (кредитор-позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" (поручитель - відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" (боржник -відповідач-1) укладено договір поруки від 30.12.2016.

Згідно з п. 1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником грошового зобов'язання по договору на постачання природного газу №Д/2016/160 від 30.12.2016, укладеного між кредитором та боржником (далі-основний договір).

Згідно з п. 1.3. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, пені, штрафу, які передбачені основним договором.

У випадку невиконання боржником грошового зобов'язання в строки, обумовлені основним договором, поручитель зобов'язується виконати дане зобов'язання перед кредитором шляхом перерахування суми вартості наданих послуг на р/р кредитора в термін до 15 числа наступного місяця (п. 4.4. договору поруки).

Згідно з п. 6.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017.

На виконання умов укладеного договору на постачання природного газу №Д/2016/160 від 30.12.2016, позивач у лютому 2017 передав, а відповідач-1 прийняв природний газ загальною вартістю 215 055,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі природного газу №00000000748 від 28.02.2017 (а.с. 29).

Відповідач-1 за отриманий природний газ розрахувався частково на суму 81 899,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.30).

Крім того, відповідачем -2, як поручителем було здійснено часткову оплату вартості природного газу у розмірі 14 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.31-34).

Заборгованість у розмірі 119 155,04 грн. залишилась неоплаченою відповідачем - 1 та відповідачем -2.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 з претензіями № 2017/04-38 від 12.04.2017 (а.с.35) та №2017/04-39 від 12.04.2017 (а.с.39), в яких просив відповідача-1 та відповідача-2 сплатити наявну заборгованість за договором на постачання природного газу №Д/2016/160 від 30.12.2016.

Вказані претензії відповідачі залишили без відповіді та задоволення.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачами-1,2 зобов'язань за договором на постачання природного газу №Д/2016/160 від 30.12.2016, позивач звернувся до суду та просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основний боргу у розмірі 119 155,04 грн., пеню у розмірі 36 573,22 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 16 795,91 грн. та 3% річних у розмірі 4 008,68 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду справи відповідачем-1 позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений природний газ не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу у сумі 119 155,04 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Разом з цим, позивач у позовній заяві просить суд про солідарне стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2, посилаючись на укладений між сторонами договір поруки від 30.12.2016.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки природного газу №Д/2016/160, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (кредитор-позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" (поручитель - відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" (боржник -відповідач-1) укладено договір поруки від 30.12.2016.

Згідно з п. 1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником грошового зобов'язання по договору на постачання природного газу №Д/2016/160 від 30.12.2016, укладеного між кредитором та боржником (далі-основний договір).

Згідно з п. 1.3. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, пені, штрафу, які передбачені основним договором.

У випадку невиконання боржником грошового зобов'язання в строки, обумовлені основним договором, поручитель зобов'язується виконати дане зобов'язання перед кредитором шляхом перерахування суми вартості наданих послуг на р/р кредитора в термін до 15 числа наступного місяця (п. 4.4. договору поруки).

Згідно з п. 6.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 .

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З огляду викладені приписи порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.

Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14 вказав на те, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування зобов'язання поруки. Право кредитора й обов'язок поручителя після спливу строку поруки припиняються. А тому кредитор не може вчиняти жодних дій щодо реалізації його права, зокрема і застосування примусових заходів захисту в судовому порядку. Навіть якщо в межах строку поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами строку поруки, оскільки із його закінченням відповідне право припинилося.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою 04.04.2018 року, в той час як згідно з п. 6.1 договору поруки, цей договір діє до 31.12.2017 , отже позивач пред'явив вимогу поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Відтак, позивач не може просити про захист у судовому порядку його права на виконання основного зобов'язання поручителем.

Наведеної правової позиції дотримується Велика палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі № 545/1014/15-ц провадження № 14-54 цс 18.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для застосування солідарної відповідальності відповідачів, у зв'язку зі спливом строку дії поруки.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 119 155,04 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача-1.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 36 573,22 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 16 795,91 грн. та 3% річних у розмірі 4 008,68 грн.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 6.2.1. договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач нарахував пеню за період з 05.03.2017 по 30.03.2018 на суму 36 573,22 грн.

Згідно з п. 5.1.1 договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

У пункті 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, відповідач-1 мав здійснити остаточний платіж до 04.03.2017 включно.

Перевіривши розрахунок пені нарахованої позивачем за період з 05.03.2017 по 30.03.2018 суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на суму 34 959,76 грн.

В решті вимог про стягнення пені на суму 1613,46 грн. суд відмовляє.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, 3% річних за період з 05.03.2017 по 30.03.2018 складають 4008,68 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 3829,28 грн.

В решті вимог про стягнення 3% річних на суму 179,40 грн. суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з квітня 2017 по березень 2018 становлять 15 754,15 грн. (сукупний індекс інфляції складає 113,22).

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1041,76 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" (відповідача-1) основного боргу у розмірі 119 155,04 грн., пені у розмірі 34959,76 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 15754,15 грн. та 3% річних у розмірі 3829,28 грн.

В решті позовних вимог про стягнення пені на суму 1613,46 грн. 3% річних на суму 179,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 1041,76 грн. - суд відмовляє.

В позовних вимогах до відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест") слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" Відповідача -2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест" про стягнення боргу у сумі 176 532,85 грн. за договором поставки природного газу № Д/2016/160 від 30.12.2016 - задовольнити частково.

В позовних вимогах до відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест") відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохліб №8" (49107, м. Дніпро, вул. Шинна, 18, код ЄДРПОУ 39158369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі ОСОБА_3" (01021, м. Київ, провулок Рильський, 4, 3 поверх, код ЄДРПОУ 36716332) основний борг у розмірі 119 155,04 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 04 коп.), пеню у розмірі 34 959,76 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 76 коп.), інфляційне збільшення боргу у розмірі 15 754,15 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн.15 коп.), 3% річних у розмірі 3 829,28 грн. (три тисячі вісімсот двадцять дев'ять грн. 28 коп.) та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 605,46 грн. (дві тисячі шістсот п'ять грн. 46 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог про стягнення пені на суму 1613,46 грн. 3% річних на суму 179,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 1041,76 грн. - відмовити .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2018

Суддя ОСОБА_4