Рішення

від 12.09.2018 по справі 903/501/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2018 р. Справа № 903/501/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/501/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінір» , м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» , смт. Люблинець, Ковельського району, Волинської області

про стягнення 696 366,68 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 21.12.2017р.),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

13.07.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю «Вінір» звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» про стягнення 739 169,90 грн., з них: 649 286,87 грн. заборгованості та 89 883,03 грн. пені.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2016/05/05 від 05.05.2016р.

Ухвалою суду від 18.07.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання було призначено на 20.08.2018 р.

В судове засідання 20.08.2018р. представник відповідача не з'явився, у відзиві на позов № 143 від 15.08.20118р. відповідач зазначив, що ТзОВ «Вінір» здійснювало поставку без жодного документа про якість, тому отриманий товар не міг бути використаний та оплачений у встановлені договором строки. За даними бухгалтерського обліку станом на 06.08.2018р. сума неоплаченого товару становить 604 286,87 грн.

Відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем при розрахунку суми пені невірно зазначено період, за який нараховується пеня.

20.08.2018р. від відповідача надійшло клопотання № 145 від 20.08.2018р. про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із необхідністю оформлення мирової угоди між сторонами.

Представник позивача клопотання № 145 від 20.08.2018р. про відкладення підготовчого засідання заперечила, зазначила, що позивачу не відомо про намір відповідача укласти мирову угоду з позивачем.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, залишив його без задоволення, як необґрунтоване.

20.08.2018р. представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17.08.2018р.

У заяві позивач просив зменшити розмір позовних вимог та стягнути із відповідача 696 366,68 грн. з них: 604 286,87 грн. заборгованості та 92 079,81 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.08.2018р. було прийнято заяву позивача від 17.08.2018р. про зменшення розміру позовних вимог; було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.07.2018р.

12.09.2018р. від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів на підтвердження перерахування відповідачем заборгованості в розмірі 25 000 грн., копії платіжних доручень № 4009 від 28.08.2018р., № 4027 від 29.08.2018р. та № 4064 від 03.09.2018р.

У письмових поясненнях №2 від 12.09.2018р. представник позивача навів розрахунок понесених позивачем судових витрат, які становлять 16087, 55 грн.

12.09.2018р. представник позивача подала письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечення відповідача необґрунтовані та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення із відповідача 696 366,68 грн. з них: 604 286,87 грн. заборгованості та 92 079,81 грн. пені. підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 05.05.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Вінір» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» було укладено договір поставки № 2016/05/05.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом даного договору є домовленість сторін про продаж продавцем і купівлю покупцем на визначених умовах шпону струганого, шпону дубльованого відповідної якості, обумовленої кількості, по взаємовигідній ціні, згідно видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до р. 2 договору кількість товару вимірюється в квадратних метрах, узгоджується сторонами на кожну партію і оформляється видатковими накладними. Загальна кількість товару, який має намір купити покупець, складає 500 000 квадратних метрів. Якість товару повинна відповідати встановленим технічним вимогам і перевіряється представником покупця на складі продавця перед поставкою.

Згідно з р. 3 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (зі складу продавця) згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, якщо інше не передбачено сторонами у письмовій формі.

Згідно з р. 4 договору ціна за одиницю кожного найменування товару і загальна вартість партії товару встановлюється перед поставкою товару згідно домовленості сторін і відповідає вказаним в видаткових накладних і рахунках ціні. Загальна сума даного договору становить суму вартості усього товару поставленого протягом його дії, що зазначається в накладних згідно п. 4.1. договору та є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору поставки позивач передав відповідачу товар товар на суму 461 977,83 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 26.01.2018р. та відміткою відповідача на товарно-транспортній накладній № 26/01В від 26.01.2018р.; товар на суму 638 231,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 19.02.2018р. та відміткою відповідача на товарно-транспортній накладній № 19/02В від 19.02.2018р., товар на суму 251 627,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 11 від 20.04.2018р. та відміткою відповідача на товарно-транспортній накладній № 20/04В від 20.04.2018р., товар на суму 342 450 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17 від 04.06.2018р. та відміткою відповідача на товарно-транспортній накладній № 04/06В від 04.06.2018р. Всього за згаданими видатковими накладними позивач передав відповідачу товар на суму 1 694 286,87 грн.

Відповідно до р. 5 договору умови платежів відповідають правилам розрахунків, встановлених нормами чинного законодавства України, загальновизнаними вимогами ділового обороту за погодженням сторін. Платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів за кожну партію товару на рахунки, вказані продавцем. Строк оплати партії товару покупцем становить 7 (сім) календарних днів з дня відвантаження товару продавцем та підписання видаткової накладної.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату кожної партії товару: № 3 від 26.01.2018р. на суму 461 977,83 грн., № 5 від 19.02.2018р. на суму 638 231,64 грн., № 11 від 20.04.2018р. на суму 251 627,40 грн. та № 17 від 04.06.2018р. на суму 342 450 грн.

Відповідач частково сплатив вартість отриманого товару до звернення позивача з позовом до суду: на суму 1 000 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до матеріалів справи. Однак, в повному обсязі вартості отриманого товару відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 649 286,87 грн.

Враховуючи часткове перерахування відповідачем суми основного боргу в розмірі 90 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до матеріалів справи № 3735 від 16.07.2018р. на суму 50 000 грн., № 3756 від 18.07.2018р. на суму 20 000 грн., № 282 від 23.07.2018р. на суму 20 000 грн., станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача становила 604 286,87 грн.

Разом з цим, як вбачається із доданих представником позивача копій платіжних доручень № 4009 від 28.08.2018р., № 4027 від 29.08.2018р. та № 4064 від 03.09.2018р. відповідачем під час розгляду справи було перераховано позивачу ще 25 000 грн.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 579 286,87 грн.

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі в частині стягнення 25 000 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі ч.1 п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 579 286,87 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення обумовлених даним договором строків-несвоєчасну передачу товару чи несвоєчасний платіж стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені становить 92 079,87 грн. з яких: за видатковою накладною № 3 від 26.01.2018р. за період з 02.02.2018р. по 05.04.2018р. нараховано пеню в розмірі 14 008,10 грн., за видатковою накладною № 5 від 19.02.2018р. за період з 27.02.2018р. по 17.08.2018р. нараховано пеню в розмірі 51 337, 16 грн., за видатковою накладною № 11 від 20.04.2018р. за період з 27.04.2018р. по17.08.2018р. нараховано пеню в розмірі 26 734,55 грн.

Що стосується нарахованої позивачем пені, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалось вище, відповідно до р. 5 договору строк оплати партії товару покупцем становить 7 (сім) календарних днів з дня відвантаження товару продавцем та підписання видаткової накладної.

Відповідно до видаткової накладної № 3 від 26.01.2018р., враховуючи приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання з оплати починається із 03.02.2018р.

Відповідно до видаткової накладної № 11 від 20.04.2018р., враховуючи приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання з оплати починається із 28.04.2018р.

До заяви № 1 про зменшення розміру позовних вимог від 20.08.2018р. позивачем було додано розрахунок суми пені (а.с. 46,47).

З розрахунку вбачається, що за видатковою накладною № 3 від 26.01.2018р. позивач починає відлік строку, за який нараховує пеню, з 02.02.2018р., а за видатковою накладною № 11 від 20.04.2018р. - з 27.04.2018р., що суперечить вимогам ст. 253 Цивільного кодексу України.

Відлік строку нарахування пені за порушення строку оплати товару за видатковою накладною № 3 від 26.01.2018р. слід розпочинати з 03.02.2018р.; пеня нарахована за період з 03.02.2018р. по 09.02.2018р. підлягає стягненню, виходячи з розрахунку:

- 381977,83 грн. х16% х2:365 х7=2 344,19 грн.

Відлік строку нарахування пені за порушення строку оплати товару за видатковою накладною № 11 від 20.04.2018р. слід розпочинати із 28.04.2018р.; пеня нарахована за період з 28.04.2018р. по 12.07.2018р. підлягає до стягнення, виходячи із розрахунку:

- 251 627,40 грн. х17% х2:365 х76=17 813,84 грн.

Пеня за інші періоди за цими видатковими накладними та за іншими видатковими накладними нарахована вірно.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 92 079,81 грн. пені підлягають до задоволення частково: в розмірі 91 510,53 грн. (2 344,19 грн. + 10 477,77 грн., + 754,42 грн. + 76,36 грн. + 20,47 грн. + 21 262,73 грн. + 5 115,73 грн. + 15 673,60 грн. + 447,32 грн. + 708,34 грн. + 1 537,96грн. + 214,44 грн. + 5594,89 грн. + 373,38 грн. + 48,15 грн. + 115,87 грн. + 244,75 грн. + 17813,84 грн. + 8686,32 грн. = 91 510,73 грн.).

При перевірці нарахування пені судом враховано приписи ст. 253 Цивільного кодексу України щодо перебігу строку виконання зобов'язання, а тому суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення 569,28 грн. пені (92 079,81 грн. - 91 510,53 грн.) слід відмовити, як нарахованих безпідставно.

Доводи відповідача, викладені у відзиві № 143 від 15.08.2018р. на позовну заяву, не беруться судом до уваги, оскільки є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення із відповідача 5 000 грн. витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В матеріалах справи відсутні копії свідоцтва адвоката ОСОБА_1. чи оригінал ордеру цього представника, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката до задоволення не підлягають.

У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 253, 530, 610, 611, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 144, 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» (вул. Заводська, 5, смт. Люблинець, Ковельський район, код ЄДРПОУ 33354933) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінір» (проспект Відродження, б. 24, офіс 11, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38339705) 579 286 грн. 87 коп. заборгованості, 91 510 грн. 53 коп. пені, 10 061 грн. 96 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 569 грн. 28 коп. пені та 5 000 грн. витрат на правничу допомогу відмовити.

4 . Провадження у справі в частині стягнення 25 000 грн. заборгованості закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 14.09.2018р.

Суддя І. О. Якушева