Рішення

від 12.09.2018 по справі 910/8410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2018 Справа №  910/8410/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелфер Два” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Хлібінвест” про стягнення 8 322, 19 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Шелфер Два” (далі – ТОВ “Шелфер Два”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Хлібінвест” (далі - ТОВ “Компанія Хлібінвест”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 8 322, 19 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 1509 від 15.09.2017 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ “Шелфер Два” просить суд стягнути з ТОВ “Компанія Хлібінвест” заборгованість в сумі 6 691,26 грн., пеню у сумі 1 000,00 грн., інфляційну складову боргу у сумі 511,02 грн., 3 % річних у сумі 119,89 грн., а всього – 8 322,19 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Суд, розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що 15.09.2017 р. між ТОВ “Шелфер Два” (постачальник) та ТОВ “Компанія Хлібінвест” (замовник) був укладений договір поставки № 1509 (далі – договір). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати покупцю папір офісний, а покупець прийняти товар та своєчано здійснити його оплату на умовах цього договору. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю, вартість партії товару, умови поставки, строк поставки, умови оплати визначаються у специфікації на кожну партію товару, якщо інше не передбачено договором (п. 1.2). Поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту узгодження замовлення покупця (п. 3.5 договору). Вартість кожної партії товару визначається сторонами в специфікаціях. Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (п.п. 5.1, 5.3 договору). Термін дії цього договору починається з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018 р., з подальшою його пролонгацією (п. 11.1). Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на суму 6 691,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № 191 від 12.09.2017 р., № 192 від 12.09.2017 р., № 193 від 12.09.2017 р., № 201 від 19.09.2017 р., № 195 від 26.09.2017 р., наявними в матеріалах справи. Зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару на вказану суму не сплатив. Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 691,26 грн. підлягають задоволенню. Також позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1 000,00 грн, яку просив стягнути у судовому порядку. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Так, пунктом 7.6 договору сторонами було погоджено, що у випадку несплати поставленої партії товару у строки, визначені у специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Провівши власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 945,56 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним невірно визначений період прострочення виконання грошового зобов'язання за кожною окремо взятою видатковою накладною та відповідно - і строк нарахування пені за цими накладними. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 511,02 грн. та 3 % річних у сумі 119,89 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Провівши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 511,02 грн. та 3 % річних у сумі 119,89 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелфер Два” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Хлібінвест” про стягнення заборгованості у сумі 8 322, 19 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Хлібінвест” (04060, місто Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 20, офіс 5, ідентифікаційний код 39750329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелфер Два” (01133, місто Київ, вул. Щорса, буд. 31, ідентифікаційний код 37814266) основний борг у сумі 6 691 (шість тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 26 коп., пеню у сумі 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 56 коп., інфляційні втрати у сумі 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 02 коп., 3 % річних у сумі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 89 коп., судовий збір у сумі 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 47 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Повне судове рішення складено 12 вересня 2018 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                           Головіна К.І.