Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/10051/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/10051/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс"

про стягнення 35 075,84 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" про стягнення 35 075, 84 грн., у тому числі: 8 620, 17 грн. - основного боргу, 4 463, 24 грн. - пені, 862, 02 грн. - штраф, 21 130, 41 грн. - неустойки.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 3112/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 1" від 28.05.2013.

Одночасно, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10051/18. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідач, про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була відправлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак повернута на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення.

Відповідно до частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (позивач) та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Енергополіс" (відповідач) 28.05.2013 укладено договір № 3112/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 1".

За умовами пункту 1.1 договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення № 59, № 60 загальною площею 17, 9 кв.м. першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (літера Ж-5), за адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників, 33 з метою розміщення офісу страхової компанії.

Факт отримання відповідачем у строкове користування нерухомого майна - вбудовані нежитлові приміщення № 59, № 60 загальною площею 17, 9 кв.м. першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (літера Ж-5), за адресою: м. Енергодар, пр. Будівельників, 33 підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання від 28.05.2013, який є додатком № 2 до договору.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно розрахунку орендної плати, який є додатком № 1 до договору оренди від 28.05.2013 розмір плати за базовий місяць оренди майна - квітень 2013 року становить без ПДВ 1 511, 17 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом корегування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір платежу за неповний перший місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної плати за оренду приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % від розміру орендної плати за кожний місяць - до державного бюджету, 50 % розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється відповідачем самостійно.

Відповідно до статті 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди.

Частиною третьою статті 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та пункту 5.3 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договору оренди № 3112/д сторони погодили з 28.05.2013 до 27.05.2014 включно. В той час як, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються договором про зміни, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (пункт 10.4 договору).

В подальшому, сторони продовжували термін дії договору оренди № 3112/д на підставі договорів про зміни № 1 від 30.05.2014 та № 2 від 08.05.2015 так, відповідно до останніх змін, строк дії договору встановлено до 26.04.2018.

За умовами пункту 3.11 договору оренди № 3112/д у разі припинення (розірвання) договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі № 908/2365/17 розірвано договір оренди державного нерухомого майна № 3112/д від 28.05.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Енергополіс". Зобов'язано відповідача повернути державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 33, а саме: вбудовані нежитлові приміщення №59, №60, загальною площею 17,9 кв.м., першого поверху будівлі головного корпусу з поліклінікою (Літера Ж-5), Державному закладу „Спеціалізована медико-санітарна частина №1" Міністерства охорони здоров'я України по акту прийому-передачі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Енергополіс" на користь державного бюджету заборгованість з орендної плати в сумі 31 765,89 грн. (період з грудня 2015 року по жовтень 2017 року), пені в сумі 842,43 грн., штраф в сумі 3 176,59 грн.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив орендну плату за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8 620, 17 грн.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, 24.05.2018 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в розмірі 8 620, 17 грн. (період з листопада 2017 року по квітень 2018 року).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 21 130, 41 грн. неустойки за період з 16.04.2018 по 25.07.2018.

Відповідно до пункту 10.11 договору оренди якщо відповідач не виконує обов'язку щодо повернення майна, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне припинення орендованого майна.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 21 130, 41 грн. неустойки визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 463, 24 грн. (за період з 16.11.2017 по 15.04.2018) відповідно до пункту 3.7 договору, штрафу в розмірі 862, 02 грн. відповідно до пункту 3.8 договору.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України , тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до пункту 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 4 463, 24 грн. за період з 16.11.2017 по 15.04.2018 визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 862, 02 грн. штрафу (період з листопада 2017 року по квітень 2018 року) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 252Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" про стягнення 35 075,84 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, будинок 8, ідентифікаційний код 19031693) в дохід Державного бюджету 8 620 (вісім тисяч шістсот двадцять) грн. 17 коп. - основного боргу, 21 130 (двадцять одна тисяча сто тридцять) грн. 41 коп. - неустойки, 4 463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 24 коп. - пені, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 02 коп. - штрафу та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.09.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк