Рішення

від 14.09.2018 по справі 910/9037/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.09.2018Справа №  910/9037/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу За позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТІ-СІ-УКРАЇНА" про стягнення 4 999, 14 грн Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТІ-СІ-Україна" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 114 від 23.04.2014 в розмірі 4 999,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору банківського рахунку № 114 від 23.04.2014, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач так і не скористався своїм правом на подання відзиву. Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: 23.04.2014 між Банком та ТОВ "АЙ-ТІ-СІ-УКРАЇНА" (клієнт) укладено Договір банківського рахунку № 114 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Банк зобов'язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд. Відповідно до п. 2.1 Договору, Банк зобов'язався протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів відкрити клієнту поточний(і) рахунок(нки) №26001300481707 в гривні України та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (надалі - послуги), відповідно до умов цього Договору, чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно з п. п. 2.3 Договору, оплата за послуги, надані Банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги ТВБВ №10026/0187 філії – Головне управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (Додаток № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього Договору. У пункті п. 3.1 Договору вказано, що вартість послуг Банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги. Пунктом 3.2 Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з рахунку клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта, відкритих в АТ "Ощадбанк" або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. При цьому, з метою здійснення банком права договірного списання, у разі відсутності або недостатності на рахунках клієнта в національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, клієнт надає Банку право договірного списання коштів з його рахунків в іноземній валюті та доручає банку здійснити продаж іноземної валюти у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати послуг. Сума іноземної валюти, зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти банку для клієнтів-юридичних осіб на день здійснення її продажу. Сплата клієнтом коштів за надані Банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операцій або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку №1 до цього Договору. Пунктом 4.3.3 Договору встановлено обов'язок клієнт виконувати умови Договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. У відповідності до п. п. 4.3.10, 4.3.11 Договору клієнт зобов'язується сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному Розділом 3 цього Договору, а також своєчасно поповнювати рахунок(нки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку(ах), з метою належного виконання своїх обов'язків за Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг, а також в інших випадках, визначених Договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з рахунків. Пункт 6.1. Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у відповідності з вимогами законодавства України. Кожна із Сторін за Договором зобов'язується відшкодувати іншій стороні збитки, заподіянні невиконанням чи неналежним виконанням передбачених Договором зобов'язань понад неустойку (пеню, штрафу). Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом одного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору (п. 9.1. Договору). У Додатку №1 до Договору встановлено Тарифи за послуги ТВБВ №10026/0187 філії – Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (тарифний пакет "Бізнес+"), зокрема, пунктом 2.1.2.1 визначено, що щомісячне обслуговування тарифного пакету складає 99,00 грн. Оплату за щомісячне обслуговування клієнт зобов'язаний проводити не пізніше 5-го числа наступного місяця. Спір у справі виник, у зв'язку з тим, що відповідач всупереч наведеному вище, порушував умови договору, а несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати комісії за обслуговування протягом строку дії договору призвело до виникнення заборгованості. Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 72 Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно з ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Як вбачається з Додатку №1 до Договору (Тарифи за послуги ТВБВ №10026/0187 філії – Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк"), клієнту був підключений Тарифний пакет "Бізнес+". Матеріалами справи підтверджуються доводи Банку, а відповідач не скористався своїм правом на спростування даних доводів. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості за Договором за надані послуги у розмірі 3 958, 83 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, як і не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання. За таких обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 718, 15 грн, 3% річних у розмірі 167, 13 грн за період з 01.05.2015 по 30.04.2018 та пеню в розмірі 155, 03 грн за період з 01.11.2017 по 30.04.2018. Відповідно до п. 6.4. договору, за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року) Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що сума пені нарахована не вірно, а  тому суд визнає обґрунтованою до стягнення суми пені у розмірі 68, 91 грн, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 167, 13 грн. - 3 % річних та 718, 15 грн. - інфляційних втрат суд відзначає наступне. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки сплати комісійної винагороди за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 167,13 грн. - 3 % річних та 718, 15 грн інфляційних нарахувань за період з 01.05.2015 по 30.04.2018. Згідно статей 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ТІ-СІ_УКРАЇНА" (02160, м. Київ, пр.-т Возз'єднання, 7-А; код ЄДРПОУ 38133922) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27; код ЄДРПОУ 09322277) суму основної заборгованості в розмірі 3 958, 83 грн, пеню в розмірі 68,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 718, 15 грн, 3% річних в розмірі 167, 13 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1731, 65 грн. Видати наказ. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14.09.2018 року. Суддя                                                                                                        Ю.О. Підченко