Рішення

від 12.09.2018 по справі 911/1389/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1389/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрон Трейд"

про стягнення заборгованості у сумі 19 457,60 грн.,

за участю представника:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №47 від 05.01.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрон Трейд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 19 457,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №7182 від 01.07.2013 року, згідно з якими позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався послуги прийняти і оплатити.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 25 липня 2018 року.

25 липня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 15 серпня 2018 року.

15 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

15 серпня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 02.07.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 липня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гіпрон Трейд" (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення №7182 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги) у необхідних обсягах, встановлених нормативним розрахунком, та відповідної якості, а відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.5 договору, відповідач, зокрема, зобов'язується:

забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин визначених додатком №3 до цього договору (п. 5.5.20 договору);

виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, розробляти, погоджувати з позивачем, надавати позивачу та реалізовувати план заходів щодо доведення якості стічних вод до встановлених Правилами приймання стічних вод допустимих концентрацій, неухильно виконувати передбачені таким планом заходи, нести відповідальність за наслідки невиконання таких заходів (п. 5.5.21 договору).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (додаток №3) відповідач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого відповідачем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква" (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

Згідно з п. 2.1 місцевих Правил приймання стічних вод, Водоканал, зокрема, має право:

контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод Підприємств, у тому числі за власний рахунок встановлювати, повіряти, здійснювати технічне обслуговування ремонт та заміну засобів обліку стічних вод з метою контролю якості, кількості та режиму скиду стічних вод, а також для використання показів таких засобів обліку у розрахунках зі споживачами та підприємствами за послуги з водовідведення та за скидання стічних вод. Такі засоби обліку є об'єктом права власності (повного господарського відання) Водоканалу, обліковуються на його балансі згідно з вимогами чинного законодавства України та використовуються як прилади комерційного обліку водовідведення (п.п. 2.1.1 місцевих Правил приймання стічних вод);

пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і загальнодержавних Правил приймання (п.п. 2.1.2 місцевих Правил приймання стічних вод);

здійснювати раптовий (у будь-яку годину доби), не погоджений з Підприємством заздалегідь, відбір проб для контролю за якістю стічних вод, що скидаються до системи каналізації міста. При цьому відбір проб здійснюється в присутності представника Підприємства (п.п. 2.1.3 місцевих Правил приймання стічних вод).

Відповідно до п. 8.12.1 місцевих Правил приймання стічних вод, контроль за скидом стічних вод Підприємствами у міську каналізацію здійснюється згідно з графіком відбору проб стічних вод, затвердженого Водоканалом, але не менше одного разу у три місяці. Контроль проводиться відповідно до діючих на території України нормативних документів.

Пунктом 8.12.2 місцевих Правил приймання стічних вод встановлено, що з метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканалом здійснюється відбір разових проб, який оформлюється актом. Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод. Виявлені таким чином перевищення ДК є необхідною і достатньою підставою для нарахування додаткової плати.

Згідно з п. 8.12.3 місцевих Правил приймання стічних вод, відбір проб виконується представниками Водоканалу в присутності уповноваженого представника Підприємства, що фіксується в акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представники Підприємства. Акт складається у двох примірниках. У разі неявки уповноваженого представника Підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками Водоканалу із зазначенням прізвища представника Підприємства, який відмовився підписати акт.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2017 року представниками позивача, у присутності представника відповідача, - ОСОБА_2, на підставі п.п. 2.1.3, 2.2.4, місцевих Правил приймання стічних вод, з контрольного колодязя (далі - КК) відповідача, розташованого за адресою: 09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, 194 а, було проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються відповідачем із стічними водами в каналізаційну мережу міста Біла Церква.

Акт відбору проб стічних вод від 12.09.2017 року підписано представником відповідача, зауваження щодо відбору проб з боку представника відповідача відсутні.

За результатами лабораторного дослідження проб, відібраних з контрольного колодязя відповідача, проведеного хіміко - технологічною лабораторією стічних вод позивача (свідоцтво про атестацію №70А-98-13 від 17.12.2013 року) встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, містяться забруднюючі речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод.

Відповідно до п. 9.2 місцевих Правил приймання стічних вод, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими цими Правилами приймання, Підприємства сплачують Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1куб.м стічних вод із вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Пунктом 8.10 місцевих Правил приймання стічних вод встановлено, що при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених цими Правилами або договором, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою або факсограмою) у термін не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта відбору проб стічних вод, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

25 вересня 2017 року позивач факсограмою №1-04/08-2252 повідомив відповідача про перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин у стічних водах підприємства відповідача та результати хімічного аналізу відібраних проб.

Згідно з п. 9.6 місцевих Правил приймання стічних вод, період, за який стягується плата за скид Підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установлений разовим аналізом, становить три місяці (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Підприємством за цей період з даного об'єкта. У разі виявлення залпового скиду обсяг скинутих стічних вод визначається за актами, якими зафіксовані початок та закінчення залпового скиду.

Позивачем було проведено нарахування відповідачу плати за скид понаднормативних забруднень стічних вод до міської каналізаційної мережі з перевищенням допустимої концентрації за липень, серпень та вересень 2017 року, на загальну суму 15 699,95 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод, у разі виявлення перевищення ДК, встановлених Правилами: - у 15-денний термін з моменту відбору робочої проби Водоканал направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або факсограмою або телефонограмою); - після визначення обсягів водовідведення Підприємства за розрахунковий період, Водоканал направляє Підприємству розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок; - Підприємства зобов'язані в 10-денний термін після отримання рахунку задовольнити вимоги Водоканалу.

15 листопада 2017 року відповідачу був направлений розрахунок за скид понаднормативних забруднень та рахунок №106 від 02.10.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №1-04/09897 від 03.04.2018 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію №1-04/09897 від 03.04.2018 року не надав, заборгованість не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 15 699,95 грн. плати за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 699,95 грн. плати за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2 706,83 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 2 п. 6.1 договору, відповідач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач повинен був розрахуватись з позивачем протягом десяти днів з моменту отримання рахунку №106 від 02.10.2017 року.

Оскільки відповідач отримав вищевказаний рахунок 16 листопада 2017 року, то повинен був оплатити його не пізніше 26 листопада 2017 року.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

27.11.2017 року до 14.12.2017 року, суму боргу в розмірі 15 699,95 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5% (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 209,05 грн.;

15.12.2017 року до 25.01.2018 року, суму боргу в розмірі 15 699,95 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5% (рішення НБУ від 14.12.2017 року №793-рш), складає 523,90 грн.;

26.01.2018 року до 01.03.2018 року, суму боргу в розмірі 15 699,95 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 16,0% (рішення НБУ від 25.01.2018 року №43-рш), складає 481,75 грн.;

02.03.2018 року до 26.05.2018 року, суму боргу в розмірі 15 699,95 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0% (рішення НБУ від 01.03.2018 року №133-рш), складає 1 257,72 грн.,

а разом 2 472,42 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 265,82 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 785,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 27.11.2017 року до 20.06.2018 року, складає 206 днів, тому три проценти річних від суми 15 699,95 грн. становлять 265,82 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в період з грудня 2017 року до травня 2018 року: за грудень 2017 року - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року), за січень 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року), лютий - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року), березень - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року), квітень - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року), травень - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року), від суми 15 699,95 грн., складає 847,80 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 785,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрон Трейд" про стягнення заборгованості у сумі 19 457,60 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпрон Трейд" (09113, Київська область, місто Біла Церква, шосе Сквирське, будинок 194-А, ідентифікаційний код 23244615) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 24, ідентифікаційний код 38010130) 15 699,95 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн. 95 коп.) заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 2 472,42 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят дві грн. 42 коп.) пені; 265,82 грн. (двісті шістдесят п'ять грн. 82 коп.) трьох процентів річних; 785,00 грн. (сімсот вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 740,77 грн. (одну тисячу сімсот сорок грн. 77 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.09.2018 року.

Суддя С. Грабець