Рішення

від 06.09.2018 по справі 914/1053/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа №914/1053/18

За позовом : підприємства Компанія Перспектива плюс , м. Черляни,

До відповідача : Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м. Львів,

Про відшкодування шкоди в розмірі 59323,83 грн. в порядку регресу.

В судове засідання з'явились:

від позивача : ОСОБА_1 представник,

від відповідача : не з'явився,

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору : Подано позов Приватним підприємством Компанія Перспектива плюс до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про відшкодування шкоди в розмірі 59323,83 грн. в порядку регресу.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року відкрито провадження у справі і призначено до розгляду на 23.07.2018 року.

Розгляд справи відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві і долучених доказах. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 ОСОБА_2 було пошкоджено автомобіль Форд д.н.з АА2976 НН, лізингоодержувачем якого є ПП Компанія Перспектива плюс на підставі договору фінансового лізингу №LV00А-00016311 від 08.10.2014 року. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 126484,15 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 була застрахована у ПАТ СК ПЗУ Україна , яка виплатила страхове відшкодування в розмірі 68160,32 грн. Решта суми в розмірі 58323,83 грн. позивач просить стягнути з підприємства, на якому працював під час ДТП ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 1192,1194 ЦК України.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2018 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складений в червні 2018 року, огляд автомобіля проводився в травні 2018 року через три місяці після ДТП , яка трапилась 28.02.2018 року. На думку відповідача, за цей період автомобіль міг отримати додаткові пошкодження під час його експлуатації, відповідальність за які відповідач не несе. Також відповідач заперечує проти включення до суми відшкодування ПДВ, яке не підлягає відшкодуванню, якщо сума витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено суми збитку та не надано доказів понесених витрат на ремонт автомобіля.

В судовому засіданні 06.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.02.2018 року на перехресті вулиць Куліша-Балабана у м.Львові сталася, дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_1, яким кермував ОСОБА_2 та автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_2, в результаті зіткнення обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Як вбачається з постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.03.2018 року, по адміністративній справі №450/662/18, вище зазначене ДТП відбулось з вини ОСОБА_2, якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу БАЗ д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2 була застрахована Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 за договором АК 7472557 від 22.09.2017 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ПАТ СК ПЗУ Україна .

ПП Компанія Перспектива Плюс є лізингоодержувачем автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_2 на підставі договору фінансового лізингу №LV00А-00016311 від 08.10.2014 року. Згідно із Звітом №ФД-00141 від 01.06.2018 року про оцінку вартості відновлювального ремонту, вартість відновлювального ремонту автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_2 з урахування ПДВ становить 126484,15 грн.

ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі проведеного огляду та страхового акту здійснила виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача в розмірі 68160,32 грн. вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу.

Залишок невідшкодованої суми в розмірі 58323,83 грн. позивач просить стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, яке виступає страхувальником за Полісом АК 7472557, укладеного з ПАТ СК ПЗУ Україна , за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.36.4 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування.

ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна виплатила страхове відшкодування в розмірі 68160,32 грн. у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_2 з. Як вже зазначалося раніше, дане ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2, що встановлено постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.03.2018 року .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу БАЗ д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ Україна , на підставі полісу обов'язкового страхування АК 7472557.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК 7472557, ПАТ СТРАХОВА КОМПАНІЯ ПЗУ Україна частково відшкодувала позивачу в порядку регресу шкоду в розмірі 68160,32 грн. за шкоду, заподіяну ОСОБА_2, якого визнано винним у ДТП.

Як вбачається із позовних вимог, підставою звернення з позовом про відшкодування частини вартості відновлювального ремонту пошкодженого під час ДТП транспортного засобу, що перевищує розмір страхового відшкодування виплаченого на підставі Полісу АК 7472557 позивач зазначає, що ОСОБА_2 станом на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1, а відтак , у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди до товариства за шкоду завдану його працівником.

Не заслуговують на увагу заперечення відповідача викладені у відзиві з огляду на наступне:

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування .

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Як вже зазначалося раніше, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Страховик відшкодував 68160,32 грн. матеріального збитку без урахування ПДВ і коефіцієнту фізичного зносу деталей КТЗ .

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту (завданою шкодою) та виплаченою страховою компанією сумою матеріального збитку складає 58323,83 грн., які підлягають до стягнення з відповідача за мінусом ПДВ в сумі 40524,80 грн.

Що стосується заявленої до стягнення в числі вартості відновлювального ремонту суми ПДВ, то слід зазначити наступне:

Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування , співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

Відтак, в силу приписів ч.2 ст.14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, позивачем не доведено як понесення позивачем витрат на оплату вартості ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу , так і включення виконавцем ремонту до складу цих витрат суми ПДВ, а відтак вимоги про стягнення з відповідача витрат на відшкодування ПДВ не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Не підлягає до стягнення з відповідача 1000,00 грн. вартості проведеної незалежної оцінки для визначення вартості відновлювального ремонту, оскільки позивач не надав доказів такої оплати.

Є необґрунтованими і не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про ймовірні ушкодження транспортного засобу під час його експлуатації впродовж трьох місяців з часу ДТП до часу огляду і оцінки. Як вбачається з матеріалів справи, пошкодження транспортного засобу під час ДТП унеможливили його експлуатацію до проведення ремонтних робіт. Доказів експлуатації транспортного засобу після ДТП відповідач суду не надав.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1203,64 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (79066, м.Львів, вулиця Грунтова,1Б; ідентифікаційний код 23884071) на користь Приватного підприємства Компанія Перспектива Плюс (81500, Львівська область, Городоцький район, с.Черляни вул. Польова,25; ідентифікаційний код 35563629) 40524,80 грн. завданої шкоди та 1203,64 грн. судового збору.

3. В задоволенні решта частини позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ?V Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.09.2018.

Суддя Березяк Н.Є.