Постанова

від 13.09.2018 по справі 295/1803/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/1803/17 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 49 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №295/1803/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2018 року, яке ухвалено суддею Перекупкою І.Г. в м.Житомирі

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив розірвати шлюб, зареєстрований між ним та ОСОБА_3 15 лютого 1997 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів у м. Житомирі.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак, спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з відсутністю порозуміння. Зникли спільні інтереси, втрачено почуття кохання, сторони мають різні погляди на сім'ю. Крім того, спільного господарства сторони не ведуть, а шлюбні відносини припинені з починаючи з літа 2015 року.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04 травня 2018 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у м.Житомирі Відділом запису актів цивільного стану 15.02.1997 р., актовий запис № 210 - розірвано.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 травня 2018 року. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не з'ясовано фактичних взаємин між сторонами, дійсні причини та обставини розірвання шлюбу та не надано відповідного строку на примирення подружжя. Вважає, що шлюб між сторонами ще можливо зберегти і наданий судом строк на примирення сторін один місяць є формальним та дуже коротким для налагодження відносин між сторонами. Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом під дією емоцій, оскільки вони з чоловіком продовжують спілкуватись та спільно проводять час з дітьми.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість подальшого збереження шлюбу між сторонами.

В судовому засіданні позивач та його представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, з невідомих суду причин. Хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання її представниками судових повісток (ч.5 ст. 130 ЦПК України).

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідно до оригіналу свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому у м.Житомирі Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Житомирської міської Ради народних депутатів 15.02.1997 р., актовий запис № 210 (а.с.3).

Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4

08 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Сєтака В.Я. про визнання недійсними договорів та поділ спільно набутого майна подружжя.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 02 квітня 2018 року зазначений зустрічний позов залишено без розгляду.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сім'я розпалася остаточно, оскільки подальше її збереження неможливе внаслідок того, що шлюбні стосунки припинені та не ведеться спільне господарство, строк, наданий для примирення, позитивних результатів не дав.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Як визначено ч.1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень п. 10 Ппостанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна , проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, встановивши, що сім'я сторін фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, оскільки сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство й відносини між ними стали неприязні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливе.

Під час розгляду справи судом першої інстанції були вжиті заходи щодо примирення подружжя та збереження сім'ї шляхом надання строку для примирення, за сплином якого позивач не відмовився від позовних вимог. Крім того, положення ч.7 ст. 240 ЦПК України передбачає право, а не обов'язок суду у справі про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.

Також, судом враховано, довготривалий період розгляду справи, який продовжується з лютого 2017 року, що свідчить про остаточні наміри позивача розірвати шлюб з відповідачем.

Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для розірвання шлюбу через неврегулювання сторонами майнових відносин є безпідставними, оскільки подання клопотання ОСОБА_3 про залишення її зустрічної позовної заяви, яка стосувалась майнових вимог, без розгляду, свідчить про відсутність майнового спору між подружжям на момент розірвання шлюбу.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через розгляд справи без участі відповідача ОСОБА_3 та її представника, оскільки в судовому засіданні 05.04.2018 року, в якому було постановлено оскаржуване рішення, був присутній представник відповідача ОСОБА_7 (а.с.90-92 т.2), що підтверджується протоколом судового засіданні від 04.05.2018 року (а.с.104).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий : Судді :