Рішення

від 14.09.2018 по справі 443/1331/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1331/18

Провадження №2/443/1044/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої, серед іншого, входить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 На випадок своєї смерті померла склала заповіт, згідно якого все належне їй майно заповіла йому. Відтак, він як єдиний спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належав померлій і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача - ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримують, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Володимирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області - Ємець В. подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки вони позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями: рішення виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих №481 від 30 листопада 1962 року Про відведення земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Володимирівці ; свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР; плану забудови земельної ділянки - що ОСОБА_3 здійснювалось будівництво житлового будинку в с. Володимирці Жидачівського району Львівської області на виділеній, за вказаною адресою, під забудову земельній ділянці площею 0,08 га(800 кв.м.) /арк. справи 11-17/.

Відповідно до довідки №275, виданої виконкомом Володимирецької сільської ради від 09 липня 2018 року, вбачається, що господарство під АДРЕСА_1, дійсно рахувалося за ОСОБА_3 /арк. справи 8/.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1, дійсно на праві власності належав - ОСОБА_3.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у віці 86 років, в с. Володимирці Жидачівського району Львівської області, померла ОСОБА_3, про що 22 грудня 2017 року зроблено відповідний актовий запис №23 та виконавчим комітетом Володимирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 22 грудня 2017 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /арк. справи 10/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1

З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 13 травня 1999 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний мені грошовий вклад, що знаходиться на рахунку НОМЕР_3 в Журавенському банку 6313/07, належний мені житловий будинок і господарські будівлі, що знаходяться в с. Володимирці Жидачівського району Львівської області і взагалі все те, що буде належати мені на день моєї смерті і все те на що я по закону матиму право, заповідаю синові - ОСОБА_1 . Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований /арк. справи 7-8, 18-19/.

Також, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач по справі і є дочкою померлого та відповідно спадкоємцем за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, згідно із постановою завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою №487/02-31 від 16 липня 2018 року, встановлено факт звернення ОСОБА_1.(позивачки) до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 на спадкове майно, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, що належав померлій і є спадковим майном /арк. справи 5/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 81795, Львівська область, Жидачівський район, с. Дубравка реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Володимирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області місцезнаходження: 81783, Львівська область Жидачівський район с. Дубравка, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05290793.

Суддя З.М. Коліщук