Рішення

від 10.09.2018 по справі 500/1498/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1498/18

Провадження № 2/500/1813/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Щербак І.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ ФОККЕР-АВТО про недійсним договору № 400130 від 12 січня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО на користь позивача 35000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень в рахунок повернення коштів, сплачених позивачем за договором № 400130 від 12 січня 2018 року, свої вимоги мотивує тим, в мережі інтернет він знайшов оголошення про продаж відповідачем автомобіля Renault Logan MCV , попередньо узгодивши з продавцем позивач прибув до офісу ТОВ ФОККЕР-АВТО з метою придбати вказаний автомобіль. Співробітники ТОВ ФОККЕР-АВТО повідомили, що для придбання автомобіля позивачу попередньо необхідно укласти з ними договір та сплати кошти за вказаним договором. 12.01.2018 року позивач підписав договір та заяву про придбання автомобіля, після чого йому повідомили, що після оплати першого платежу розміром 35000,00 гривень, йому буде надано бажаний автомобіль. На виконання умов договору позивачем було сплачено 35000,00 гривень. Після чого йому повідомили, що у бажаного автомобіля з невідомих причин виникла технічна несправність та після її усунення позивачу повідомлять по телефону коли можна забрати автомобіль. Незважаючи на неодноразові телефонні дзвінки з моменту укладення договору, представники відповідача позивачу не повідомили де знаходиться автомобіль, за який сплачено частину коштів та коли він зможе його забрати. Зрозумівши, що його ввели в оману, 17.01.2018 року позивач надіслав ТОВ ФОККЕР-АВТО листа про розірвання договору, повернення грошових коштів у повному обсязі та в подальшому відмовився від виконання договору. Листом від 15.02.2018 року позивачу відмовлено в розірванні договору та повернені коштів, у зв'язку з тим, що позивачу нібито надіслано письмовий аналітичний висновок, а сума сплачена ним у розмірі 35 000,00 гривень є оплатою аналітичного висновку, який на день подачі позовної заяви позивачем так і не отримано. До того ж він був впевен, що сплачує кошти за автомобіль, а не за отримання інформаційно-консультативної послуги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що посилання позивача на несправедливі умови договору є необґрунтованими та таким, що суперечать чинному законодавству, посилаючись на те, що умовами договору передбачено надання інформаційно- консультаційної послуги, яку позивач отримав у вигляді аналітичного висновку, кошти за який ним були сплачені. Просить вважати всі вимоги позивача необґрунтованими та розглянути справу без участі його представника та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 28).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

12.01.2018 року між ТОВ ФОККЕР-АВТО та ОСОБА_2 було укладено договір № 400130, відповідно до умов якого довіритель доручає, а Товариство зобов'язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, надавати інформаційно-консультативні послуги з питань отримання Замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу (а.с. 6).

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору назва транспортного засобу, ціна його придбання вказуються у Додатку №1, який, як стверджує позивач, йому не було надано.

Після підписання цього договору позивачу було запропоновано сплатити грошові кошти у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень, які він сплатив, згідно квитанції від 12.01.2018 року (а.с.9).

На підставі п. 3.3 договору №400130, інформаційно-консультаційна послуга надається у формі аналітичного висновку протягом 15 календарних днів з моменту укладення Договору та додатку 1 до Договору. Послуга вважається наданою з дати отримання аналітичного висновку Замовником безпосередньо у Виконавця або з дати здачі Виконавцем аналітичного висновку на пошту чи передачі Замовнику іншими відповідними засобами зв'язку та/або підписання акту наданих послуг, вартість послуги складає 10% від суми, вказаної у додатку №1 до Договору.

При цьому позивачу не надано додаток №1 до Договору, та в самому Договорі не зазначено вартість автомобіля та його назву.

Згідно листа ТОВ ФОККЕР-АВТО від 15.02.2018 року за вих. №5, Товариство розглянувши заяву позивача від 17.01.2018 року про повернення коштів по Договору №400130 повідомило, що ним повністю виконані обов'язки по договору, які полягали в наданні аналітичного висновку, за який і були сплачені кошти (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-ХП з подальшими змінами (надалі Закон № 1023-ХП) за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 1023-ХП забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Статтею 18 Закону № 1023-ХП передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1023-ХП умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно п. 4,12, 13 ч. 3 ст. 18 Закону № 1023-ХП несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1023-ХП.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону № 1023-ХП нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Як передбачено ч. 5, 6 ст. 18 Закону № 1023-ХП якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно з приписами ст. 19 Закону № 1023-ХП нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 1023-ХП підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 19 Закону № 1023-ХП визначено, що забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення).

Згідно до ч. 6 ст. 19 Закону № 1023-ХП правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Судом приймається до уваги твердження позивача, що при укладенні договору він був певен щодо характеру сплачених платежів, оскільки положеннями пунктів 5.1-5.3 Договору регламентовано порядок отримання транспортного засобу, з чого слідує, що відповідач повинен передати транспортний засіб, а у випадку дефектів - зобов'язаний здійснити всі необхідні дії щодо зміни такого транспортного засобу.

Згідно п.3.3. договору від 12.01.2018 року інформаційно - консультаційна послуга (пункт 1.1 статті 1 Договору) надається у формі аналітичного висновку протягом 15 календарних днів з моменту укладання Договору та додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п 6.1 договору від 12.01.2018 року, винагорода Виконавця за інформаційно - консультаційні послуги виплачується Замовником протягом 1 (одного) банківського дня після підписання Сторонами Договору на умовах стовідсоткової передоплати шляхом банківського переказу на рахунок Виконавця.

Суд приходить до висновку, що сума, сплачена позивачем на виконання пункту 3.3. Договору є надто завищеною, оскільки відповідач не поніс інших витрат на пошук належного транспортного засобу і інформування Замовника про продавців такого транспортного засобу, про ринок продажу транспортного засобу в Україні, про умови і види правочинів, надання пропозицій Замовнику щодо отримання транспортного засобу.

Ухвалою від 25.04.2018 року суд витребував у відповідача додаток № 1 до договору № 400130, аналітичний висновок та акт наданих послуг.

Відповідачем вищезазначена ухвала суду не була виконана, відповідні документи не були надані.

Суд вважає, що така невизначеність основних характеристик продукції, ціна такої продукції у договорі, надання позивачу у нечіткій, незрозумілий спосіб інформації, необхідної для свідомого вибору транспортного засобу є нечесною підприємницькою практикою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що договір № 400130 від 12 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО є недійсним, у відповідності до вимог ст. 227 ЦК України з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу, в порядку застосування ст. 216 ЦК України , слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти в сумі 35000,00 (тридцять п'ять тисяч), шляхом їх стягнення з відповідача.

Також, у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 409 гривень 60 копійок, за вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, оскільки позивача від сплати судового збору за подання цього позову звільнено, з урахуванням правової позиції Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України у справі № 405/7915/15-ц від 18 травня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 274-279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір № 400130 від 12 січня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО (м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 401, код ЄДРПОУ 41669269, п/р 26005052603176 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК МФО 300711) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) 35000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень в рахунок повернення коштів, сплачених позивачем за договором № 400130 від 12 січня 2018 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ФОККЕР-АВТО (м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 401, код ЄДРПОУ 41669269, п/р 26005052603176 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК МФО 300711) в дохід держави 704 гривні 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2018 року.

Суддя: ОСОБА_3