Рішення

від 04.09.2018 по справі 352/478/17

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/478/17

Провадження № 2/352/82/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М

з участю секретарів Кукули О.С., Гундич Г.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач 20.03.2017 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно, у якому просив: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 квітня 2015 р., видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 291 на ім'я ОСОБА_3, на житловий будинок житловою площею 19,8 кв. м загальною площею 50,1 кв. м, зазначений у плані літерою А , сараї Б , В , Г , огорожу № 2, 3, криницю № 1, які знаходяться по АДРЕСА_1; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 червня 2015 р., видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 520 на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,3936 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована в урочищі Білий хрест на території Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області; 3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 травня 2015 р., видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 326 на ім'я ОСОБА_3, на неотриману пенсію у сумі 1165,43 грн.; 4) визнати за ним право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_5, який був зареєстрований і постійно проживав АДРЕСА_1. Після смерті брата відкрилась спадщина належне йому майно, а саме: спірне домоволодіння АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,3936 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована в урочищі Білий хрест на території Радчанської сільської ради, та на неотриману пенсію у сумі 1165,43 грн. Він є спадкоємцем за законом другої черги, у передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини він 20.08.2014 р. звернувся до Тисменицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Спірне домоволодіння померлий брат набув після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї матері ОСОБА_6 у порядку ст.549 ЦК УРСР 1963 р. шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном та як член колишнього колгоспного двору. Державний нотаріус своєю постановою від 07.10.2014 р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правоустановлюючого документу на спірне домоволодіння на ім'я спадкодавця. Як згодом виявилось, нотаріус видала оспорювані свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно відповідачу, порушивши його права як спадкоємця другої черги, який належно прийняв спадщину. Відповідач при попередньому судовому розгляді даного спадкового спору свідомо приховала факт одноосібного отримання нею свідоцтв про право на спадщину на все спадкове майно.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позов визнали частково і пояснили, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору, згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 05.03.1991 р. виконкомом Радчанської сільської ради, житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 Станом на 15.04.1991 р. у дворі проживали ОСОБА_6 та її син ОСОБА_5 - неповнорідний брат позивача, вони обоє стали співвласниками будинковолодіння по 1/2 частині. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 її дочка ОСОБА_7, яка була рідною сестрою ОСОБА_5, разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 проживали у спірному будинковолодінні, доглядаючи хворого ОСОБА_5 - інваліда дитинства першої групи. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її діти - син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_7 у рівних частках, успадкувавши по 1/4 частині будинковолодіння. Таким чином, ОСОБА_5 став власником 3/4 частин (1/2 або 2/4 на праві спільної сумісної власності та 1/4 у порядку спадкування). Відповідач прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї матері ОСОБА_7 у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, успадкувавши 1/4 частину будинковолодіння. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належні йому 3/4 частини спірного будинковолодіння. Спадкоємцями за законом другої черги є позивач та відповідач, яка спадкує за правом представлення, оскільки її матір - рідна сестра спадкодавця померла до його смерті. Належні спадкодавцю 3/4 або 6/8 частин сторони успадкували у рівних частках, а саме по 3/8 частини. Тому сторона відповідача погоджується на визнання за позивачем права власності на 3/8 частини будинковолодіння у порядку спадкування після смерті брата та визнання недійсним у цій частині свідоцтва про право на спадщину на будинковолодіння. Що стосується інших вимог щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку та неотриману пенсію, вважають їх необґрунтованими, оскільки згідно ст.1300 ЦК України передбачено внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Крім того, ст.1301 ЦК України передбачає визнання недійсним за рішенням суду свідоцтва про право на спадщину, що видано особі, яка не мала права на спадкування, а відповідач таке право мала. Проти часткового задоволення позову не заперечували.

За клопотанням позивача суд витребував з Тисменицької районної державної нотаріальної контори засвідчену копію спадкової справи № 273/2014 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, яка долучена до матеріалів справи.

Вислухавши сторін, показання свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 відкрилась спадщина на наступне майно: 3/4 частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,3936 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована в урочищі Білий хрест на території Радчанської сільської ради, та грошові кошти, а саме не отриману спадкодавцем пенсію у розмірі 1165,43 грн.

Спадкоємцями за законом другої черги згідно ст.1262 ЦК України після смерті спадкодавця ОСОБА_5 є обидві сторони, а саме: позивач ОСОБА_1 як неповнорідний брат спадкодавця, відповідач ОСОБА_3 як племінниця спадкодавця, яка спадкує за правом представлення відповідно до вимог ч.3 ст.1266 ЦК України, оскільки її матір ОСОБА_7, яка була рідною сестрою спадкодавця, померла до його смерті.

Обидві сторони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 у порядку ст.1269 ЦК України, подавши до Тисменицької районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у межах передбаченого ч.1 ст.1270 ЦК України шестимісячного строку, - заява позивача від 20.08.2014 р. (а.с.83), заява відповідача від 09.07.2014 р. (а.с.76).

Судом встановлено, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 мало статус колгоспного двору. Згідно свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого виконкомом Радчанської сільської ради народних депутатів 05.03.1991 р. на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів № 233 від 19.12.1989 р., житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с.100).

Станом на 1991 р. у дворі проживали ОСОБА_6 - голова двору та її син ОСОБА_5 Ці двоє членів двору мали право власності на майно колишнього колгоспного двору, оскільки на день введення в дію Закону України Про власність (15 квітня 1991 р.) проживали однією сім'єю в даному колгоспному дворі, свого права на частку в зазначеному майні не втратили. Після набрання чинності Законом України Про власність вони стали співвласниками будинковолодіння по 1/2 частині.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 її дочка ОСОБА_7 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 проживали у спірному будинковолодінні, доглядаючи хворого ОСОБА_5 - інваліда дитинства першої групи. Вказана обставина підтверджується довідкою виконкому Радчанської сільської ради № 2065 від 24.11.2017 р. (а.с.114), згідно якої в період з ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_6) до осені 2005 р. ОСОБА_3 проживала разом зі своєю мамою ОСОБА_7 у другій половині будинку по АДРЕСА_1 без реєстрації. Вказану обставину сторона позивача не спростувала.

Судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її діти - син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_7 у рівних частках, успадкувавши по 1/4 частині будинковолодіння, у порядку п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Таким чином, ОСОБА_5 став власником 3/4 частин спірного будинковолодіння, з яких 1/2 або 2/4 належали йому на праві спільної сумісної власності як члену колишнього колгоспного двору та 1/4 - у порядку спадкування після померлої матері.

Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили обставину щодо прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті матері ОСОБА_6 Зокрема, свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_7 після смерті матері доглядала брата ОСОБА_5, допомагала у веденні господарства; свідок ОСОБА_9 - після смерті матері ОСОБА_5 залишився проживати із сестрою ОСОБА_7; свідок ОСОБА_11 - після смерті у 1992 р. матері у спірному будинку жив ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_7 з дочкою ОСОБА_3; свідок ОСОБА_13 - після смерті тітки ОСОБА_6 у спірному будинку залишився проживати ОСОБА_5, який був лежачим, а в другій половині - ОСОБА_7 з дочкою ОСОБА_3, які доглядали хворого, ОСОБА_3 після смерті матері продовжувала доглядати хворого дядька до його смерті; свідок ОСОБА_15 - після смерті ОСОБА_6 хворого ОСОБА_5 доглядала його сестра ОСОБА_7, яка після смерті матері жила з братом у спірному будинку, а потім перебралась до нового будинку, а її дочка ОСОБА_3 залишилась проживати з дядьком у старій хаті; свідок ОСОБА_16 - після смерті ОСОБА_6 у спірному будинку з ОСОБА_5 залишилась проживати його сестра ОСОБА_7, яка доглядала за ним.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 своєї матері ОСОБА_7 у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, успадкувавши 1/4 частину спірного будинковолодіння. Вказана обставина, яку сторона позивача не заперечувала, підтверджується довідкою виконкому Радчанської сільської ради № 2064 від 24.11.2017 р. (а.с.115).

Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належні йому 3/4 або 6/8 частин спірного будинковолодіння, які сторони успадкували у рівних частках, а саме по 3/8 частини.

Судом встановлено, що відповідач у 2015 р. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно, а саме: 22.04.2015 р. - на спірне будинковолодіння (а.с.102), 06.05.2015 р. - на неотриману пенсію (а.с.106), 27.06.2015 р. - на земельну ділянку (а.с.108). Оформивши своє право на все спадкове майно у нотаріальному порядку та провівши державну реєстрацію права власності на успадковані будинковолодіння і земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.141-143), відповідач порушила спадкові права позивача.

Останньому постановою нотаріуса від 07.10.2014 р. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння (а.с.87).

При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.

Майно колгоспного двору відповідно до вимог ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця (ст.1262 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, який прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від спадщини.

Як передбачено ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України у п.27 постанови від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони відповідача на ст.1300 ЦК України, яка передбачає внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, оскільки для цього потрібна згода спадкоємців, яка у даному випадку відсутня.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння у частині його 3/8, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку та грошові кошти у частині 1/2 та визнання за позивачем права власності на 3/8 частини спірного будинковолодіння у порядку спадкування за законом після померлого брата.

З відповідача слід стягнути на користь позивача 2560 грн. понесених ним судових витрат по сплаті судового збору (по 640 грн. за кожну з чотирьох вимог).

На підставі наведеного, відповідно до ст. 120, 123, 529, 548, 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), ст. 1262, 1266 ч.3, 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати недійсним у частині 3/8 (трьох восьмих) будинковолодіння АДРЕСА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 квітня 2015 року, видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 291 на ім'я ОСОБА_3, на житловий будинок житловою площею 19,8 кв. м загальною площею 50,1 кв. м, зазначений у плані літерою А , сараї Б , В , Г , огорожу № 2, 3, криницю № 1, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним в 1/2 (одній другій) частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 червня 2015 року, видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 520 на ім'я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,3936 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_3, яка розташована в урочищі Білий хрест на території Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Визнати недійсним в 1/2 (одній другій) частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 травня 2015 року, видане державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області під реєстровим номером 326 на ім'я ОСОБА_3, на неотриману пенсію у сумі 1165,43 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 (три восьмих) частини будинковолодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А житловою площею 19,8 кв. м загальною площею 50,1 кв. м, сараїв Б , В , Г , огорожі № 2, 3, криниці № 1, загальною вартістю 78702 грн. у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 14.09.2018 р.

Суддя М.М.Хоминець