Рішення

від 03.09.2018 по справі 804/4330/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Справа № 804/4330/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОНСАЛТ ЕКСПРЕС" про стягнення 45865,39 грн., -

ВСТАНОВИВ :

11.06.2018р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОНСАЛТ ЕКСПРЕС" та просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 45865,39 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи та не сплатив адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування інваліда у розмірі 45865,39 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв'язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2018р. було відкрито провадження у даній справі та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву (а.с. 2).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2018р. відзив на позов не надав без поважної причини, про розгляд справи у спрощеному провадженні повідомлений належним чином згідно до вимог ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 18).

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як встановлено із наданих суду документів, відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми №10-ПІ, відповідно до даних якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 13 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відсутні, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, складає 1 особа (а.с. 8).

Згідно наданого позивачем розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у відповідача складала 13 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві склала 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, повинна була становити - 1 особа (а.с. 7).

Тобто, відповідачем у 2017 році не виконано 4% нормативу щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, виходячи з того, що на підприємстві не працювало інвалідів, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 45865,39 грн.(а.с. 7).

Відповідач вищевказані адміністративно-господарські санкції у встановлений законодавством строк не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 вказаного вище Закону, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гаранти, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 року №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Згідно з ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємство відповідача покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18, № в ЄДРСР 73736954).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. На підставі чого він має нести відповідальність та платити штрафні санкції.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, судом із наданих сторонами документів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОКОНСАЛТ ЕКСПРЕС" протягом січня -грудня 2017 року не створено одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, звітів про створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда до Центру зайнятості не надано, що підтверджується інформацією Дніпропетровського обласного центру зайнятості, відображеною у копії листа №12/19-1452 від 08.05.2018р. та додатком до неї (а.с. 20-21).

Зважаючи на вищевикладене, посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, позивач наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 45865,39 грн., на підтвердження чого надано суду відповідний розрахунок суми заборгованості (а.с. 7).

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні докази у справі, беручи до уваги те, що відповідачем у період з січня по грудень 2017 року не виконано нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідних доказів відповідачем не надано), суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, а тому, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат суду не надано, відсутні і підстави для розподілу судових витрат в порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у відпустці з 13.08.2018р. по 31.08.2018р. дана адміністративна справа вирішується 03.09.2018р. у відповідності до вимог ст.ст. 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОКОНСАЛТ ЕКСПРЕС про стягнення 45865,39 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОКОНСАЛТ ЕКСПРЕС" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, оф. 505, МФО 305299, р/р 26008050004910 в ПАТ КБ ПриватБанк , код ЄДРПОУ 39147760) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 11, МФО 805012, р/р 31218230700005 в УДКСУ у Соборному районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ 37989269) адміністративно-господарські санкції у розмірі - 45865,39 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 39 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва