Рішення

від 24.07.2018 по справі 808/970/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2018 року 17:10Справа № 808/970/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників

позивача: Склярова О.Е.,

відповідача: Куранової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агробитсервіс

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю Агробитсервіс (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0016431413 від 05.12.2017, яким зобов'язання позивача з податку на прибуток збільшено на 261280,00 грн. за основним платежем і на 39946,50 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення - рішення №0016421413 від 05.12.2017, яким зобов'язання позивача з податку на додану вартість збільшено на 111314,00 грн. за основним платежем і на 27828,50 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі

Ухвалою суду від 19.04.2018 підготовче засідання відкладено до 23.05.2018.

Крім того, ухвалою суду від 23.05.2018 продовжено підготовче провадження в адміністративній справі, а підготовче засідання відкладено на 25.06.2018.

25.06.2018 в судовому розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 24.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не обґрунтовано та безпідставно призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Агробитсервіс , оскільки були відсутні передбачені Податковим кодексом України підстави для її проведення. Також, позивач зазначив, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, позивач вказав на те, що контролюючим органом в супереч вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України було не правомірно та з пропуском встановлених строків визначено зобов'язання за період січень-вересень 2014 року в розмірі 177539,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд . Такі висновки зумовлені тим, що під час проведення перевірки було виявлено недоліки щодо транспортування товару, зокрема до перевірки не надано договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 Крім того, надані до перевірки товарно-транспортні накладні були оформленні з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме в ТТН були відсутні повна адреса пункту навантаження/розвантаження товару, номеру посвідчення водія, тощо. Також, відповідач посилався на те, що відповідно до реєстраційних даних на період здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд керівником зазначених підприємств був ОСОБА_5, разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що відносно ОСОБА_5 порушено кримінальні провадження. Зокрема в зазначених кримінальних провадженнях встановлено, що контрагенти позивача ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд були створені з метою надання послуг по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат реального сектору економіки. Крім того, відповідач вказав на відсутність у контрагентів позивача необхідних трудових та виробничих ресурсів для здійснення господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала позицію викладену в письмових поясненнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 27.10.2017 по 02.11.2017 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Агробитсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Скай Груп Плюс (код ЄДРПОУ 38489255), ТОВ Гранд Форд (код ЄДРПОУ 38760074), ТОВ Гранада Груп (код ЄДРПОУ 38997836), ТОВ Вейррон (код ЄДРПОУ 39246512) за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено Акт перевірки від 09.11.2017 №631/08-01-14-13-13/32318737.

В Акті перевірки від 09.11.2017 №631/08-01-14-13-13/32318737 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

пп.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 261280 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 159786 грн., за 2015 рік на суму 101494 грн.;

пп.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 290309 грн., у т.ч. за січень 2014 року на суму 3062 грн., за лютий 2014 року на суму 17475 грн., за березень 2014 року на суму19555 грн., за квітень 2014 року на суму 5845 грн., за травень 2014 року на суму 9379 грн., за червень 2014 року на суму 18623 грн., за липень 2014 року на суму 50267 грн., за серпень 2014 року на суму 33897 грн., за вересень 2014 року на суму 19436 грн., за січень 2015 року на суму 6392 грн., за лютий 2015 року на суму 5640 грн., за березня 2015 року на суму 40069 грн., за квітень 2015 року на суму 48998 грн., за травень 2015 року на суму 959 грн., за червень 2015 року на суму 1069 грн., за серпень 2015 року на суму 2755 грн., за вересень 2015 на суму 1206 грн., за жовтень 2015 року на суму 2797 грн., за листопад 2015 року на суму 779 грн., за грудень 2015 року на суму 650 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 09.11.2017 №631/08-01-14-13-13/32318737 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0016421413 від 05.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 139142,50 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 111314,00 грн. та 27828,5 грн. - за штрафними санкціями;

№0016431413 від 05.12.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 301226,50 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням 261280 грн. та 39946,50 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень - рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України, проте, рішенням ДФС України від 16.02.2018 за №5654/6199-99-11-01-02-15 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без ззмін, а скарга ТОВ Агробитсервіс - без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Стосовно посилань позивача на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

За таких обставин, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважає, що контролюючим органом порушено порядок призначення та проведення позапланової виїзної перевірки, то відповідно мав право не допускати співробітників контролюючого органу до проведення перевірки, проте, зазначеним правом не скористався.

Суд зазначає, що якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення позивачем вимог статті 102 ПК України в частині пропуску строку визначення податкового зобов'язання, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.102.2 ст.102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Так, позивач посилається на те, що контролюючим органом в Акті перевірки (сторінки 60, 61) протиправно зазначено періоди з січня 2014 по вересень 2014 року за які нараховано позивачу зобов'язання з ПДВ на суму 177539,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що Акт перевірки не є рішенням контролюючого органу про донарахування (визначення) грошового зобов'язання та містить виключно суб'єктивну думку перевіряючих щодо виявлених, на їх думку, платником податків порушень вимог чинного законодавства України.

В свою чергу, з розрахунку до податкового повідомлення - рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, встановлено, що контролюючим органом сума в розмірі 177539 грн., за період січень-вересень 2014, не враховувалась при прийнятті податкового повідомлення - рішення, саме на підставі приписів статті 102 ПК України, у зв'язку з чим доводи позивача про недотримання відповідачем приписів статті 102 ПК України є не обґрунтованими.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд , суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.08.2014 року між ТОВ Агробитсервіс , - покупець та ТОВ Гранада-Груп - постачальник уклали Договір поставки №9, згідно якого постачальник поставляє, а покупець набуває на умовах викладених в Договорі товари виробничо-технічного призначення: запасні частини (а.с.85, т.1).

Кількість і номенклатура товар визначається на умовах, Покупця відповідності з рахунками. Загальна сума договору складає 500000,00 грн. , в т.ч. ПДВ, в національній валюті. Базис поставки товару на умовах Постачальника. Термін поставки 3-15 календарних дні з моменту отримання заявки від Покупця. Покупець проводить оплату партії товару протягом 3-20 банківських днів з моменту поставки партії товару на основі рахунку виписаного Постачальником на ім'я Покупця. Оплата товару проводиться в національній валюті України шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника переводом або іншим спосіб.

Відповідно до умов угоди, ТОВ Гранада Груп виставлено на ТОВ Агробитсервіс рахунки-фактури та згідно видаткових накладних ТОВ Гранада груп відвантажено товар ТОВ Агробитсервіс : №РН-0000007 від 01.08.2014 на суму 56679,29 грн., в т.ч. ПДВ 9446,55 грн.; №РН-0000047 від 04.08.2014 на суму 47739,23 грн., в т.ч. ПДВ 7956,54 грн.; №РН-0000101 від 08.08.2014 на суму 47665,69 грн., в т.ч. ПДВ 7944,28 грн.; №РН-0000195 від 15.08.2014 на суму 51300,00 грн., в т.ч. ПДВ 8550,00 грн.; №РН-0000002 від 01.09.2014 на суму 35787,65 грн., в т.ч. ПДВ 5964,61 грн.; №РН-0000021 від 02.09.2014 на суму 41221,87 грн., в т.ч. ПДВ 6870,31 грн.; №РН-0000033 від 03.09.2014 на суму 39606,00 грн., в т.ч. ПДВ 6601,00 грн.

На факт відвантаження товару ТОВ Гранада Груп видано ТОВ Агробитсервіс наступні податкові накладні: №7 від 01.08.2014 на суму 56679,29 грн., в т.ч. ПДВ 9446,55 грн.; №47 від 04.08.2014 на суму 47739,23 грн., в т.ч. ПДВ 7956,54 грн.; №101 від 08.08.2014 на суму 47665,69 грн., в т.ч. ПДВ 7944,28 грн.; №195 від 15.08.2014 на суму 51300,00 грн., в т.ч. ПДВ 8550,00 грн.; №2 від 01.09.2014 на суму 35787,65 грн., в т.ч. ПДВ 5964,61 грн.; №21 від 02.09.2014 на суму 41221,87 грн., в т.ч. ПДВ 6870,31 грн.; №33 від 03.09.2014 на суму 39606,00 грн., в т.ч. ПДВ 6601,00 грн.

Розрахунки між контрагентами здійснювалися відповідно платіжних доручень: №133 від 21.10.2014 року на загальну суму 54615,52 грн. в т.ч. ПДВ 9102,59 грн.; №120 від 25.09.2014 року на загальну суму 62000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10333,33 грн.; №118 від 15.09.2014 року на загальну суму 34284,21 грн. в т.ч. ПДВ 5714,04 грн.; №107 від 02.09.2014 року на загальну суму 18600,00 грн., в т.ч. ПДВ 3100,00 грн.; меморіальний ордер №25635838 від 29.08.2014 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9000,00 грн.; №105 від 26.08.2014 року на загальну суму 17500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2916,67 грн.; №103 від 12.08.2014 року на загальну суму 13000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн.; №94 від 06.08.20 І 4 року на загальну суму 66000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11000,00 грн. (а.с.114-122, т.1).

Транспортування здійснювалось покупцем вантажним автомобілем САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, за рахунок покупця згідно товарно-транспортних накладних: №1 від 01.08.2014, №1 від 01.09.2014, №2 від 04.08.2014, №2 від 02.09.2014, №3 від 08.08.2014, №3 від 03.09.2014, №4 від 15.08.2014.

Крім того, судом встановлено, що позивачем товар придбаний у ТОВ Гранада Груп було використано у власній господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ Донснаб-лівобережжя , СТОВ Красенівське , ТОВ ТБ Схід-запчастина , СТОВ Агросвіт , ТОВ Авіас-2000 , ТОВ Вектрон-Л , ПАТ Новоазовська птахофабрика , СВК АФ Семенівська , ТОВ Агрокомцентр , ТОВ Автодрайв-запчастини , СОК Джерельце , ТОВ Автодрайв-запчастини , ТОВ Агропродсервіс , ТОВ СГП Дніпро , СВК Германівський , ПАТ Підсереднє , ТОВ Агро-авто центр ТД .

Крім того, 03 січня 2014 року між позивачем та ТОВ Скай Груп Плюс укладено договір поставки №5, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець набуває на умовах викладених в Договорі товари виробничо-технічного призначення: запасні частини (а.с.159, т.1).

Відповідно до умов угоди, ТОВ Скай Груп Плюс виставлено на ТОВ Агробитсервіс рахунки-фактури та згідно видаткових накладних ТОВ Скай Груп Плюс відвантажено товар ТОВ Агробитсервіс : №РН-01032 від 03.01.2014 на суму 18369,28 грн., в т.ч. ПДВ 3061,55 грн.; №РН-01035 від 03.02.2014 на суму 59920,00 грн., в т.ч. ПДВ 9986,67 грн.; №РН-01037 від 04.02.2014 на суму 28844,05 грн., в т.ч. ПДВ 4807,34 грн.; №РН-01038 від 05.02.2014 на суму 16087,82 грн., в т.ч. ПДВ 2681,30 грн.; №РН-00011 від 03.03.2014 на суму 52622,59 грн., в т.ч. ПДВ 8770,43 грн.; №РН-00029 від 04.03.2014 на суму 14929,79 грн., в т.ч. ПДВ 2488,30 грн.; №РН-000024 від 05.03.2014 на суму 49779,20 грн., в т.ч. ПДВ 8296,53 грн.; №РН-0000004 від 01.04.2014 на суму 35071,33 грн., в т.ч. ПДВ 5845,22 грн.; №РН-000296 від 30.07.2014 на суму 71400,00 грн., в т.ч. ПДВ 11900,00 грн.; №РН-000243 від 25.07.2014 на суму 76000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12666,67 грн.; №РН-000221 від 23.07.2014 на суму 58000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9666,67 грн.; №РН-000063 від 07.07.2014 на суму 49389,64 грн., в т.ч. ПДВ 8231,61 грн.; №РН-000015 від 02.07.2014 на суму 46815,14 грн., в т.ч. ПДВ 7802,52 грн.; №РН-000055 від 06.06.2014 на суму 54740,87 грн., в т.ч. ПДВ 9123,48 грн.; №РН-000017 від 02.06.2014 на суму 56997,43 грн., в т.ч. ПДВ 9499,57 грн.; №РН-00009 від 05.05.2014 на суму 56272,99 грн., в т.ч. ПДВ 9378,83 грн.

На факт відвантаження товару ТОВ Скай Груп Плюс видано ТОВ Агробитсервіс наступні податкові накладні: №11 від 03.01.2014 року на суму 18369,28 грн., в т.ч. ПДВ 3061,55 грн.; №25 від 03.02.2014 року на загальну суму 59920,00 грн. в т.ч. ПДВ 9986,67 грн.; №29 від 04.02.2014 року на загальну суму 28844,05 грн. в т.ч. ПДВ 4807,34 грн.; №46 від 05.02.2014 року на загальну суму 16087,82 грн. в т.ч. ПДВ 2681,30 грн.; №11 від 03.03.2014 року на загальну суму 52622,59 грн. в т.ч. ПДВ 8770,43 грн.; №21 від 04.03.2014 року на загальну суму 14929,79 грн. в т.ч. ПДВ 2488,30 грн.; №24 від 05.03.2014 року на загальну суму 49779,20 грн. в т.ч. ПДВ 8296,53 грн.; №4 від 01.04.2014 року на загальну суму 35071,33 грн. в т.ч. ПДВ 5845,22 грн.; №296 від 30.07.2014 року на загальну суму 21400,00 грн. в т.ч. ПДВ 3566,67 грн.; №284 від 29.07.2014 року на загальну суму 50000,00 грн. в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.; №243 від 25.07.2014 року на загальну суну 53500,00 грн. в т. ч. ПДВ 8916,67 грн.; №231 від 24.07.2014 року на загальну суму 22500,00 грн. в т.ч. ПДВ 3750,00 грн.; №221 від 23.07.2014 року на загальну суму 58000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9666,67 грн.; №63 від 07.07.2014 року на загальну суму 49389,64 грн. в т. ч. ПДВ 8231,61 грн.; №15 від 02.07.2014 року на загальну суму 46815,14 грн. в т.ч. ПДВ 7802,52 грн.; №55 від 06.06.2014 року на загальну суму 54740,87 грн. в т.ч. ПДВ 9123,48 грн.; №17 від 02.06.2014 року на загальну суму 56997,43 грн. в т.ч. ПДВ 9499,57 грн.; №9 від 05.05.2014 року на загальну суму 56272,99 грн. в т.ч. ПДВ 9378,83 грн.

Розрахунки між контрагентами здійснювалися відповідно платіжних доручень: №93 від 06.08.2014 року; №90 від 31.07.2014 року; №89 від 29.07.2014 року; №88 від 24.07.2014 року; №86 від 18.07.2014 року; №85 від 11.07.2014 року; №86 від 02.07.2014 року; №85 від 24.06.2014 року; №83 від 13.06.2014 року; №75 від 12.06.2014 року; №72 від 03.06.2014 року; №65 від 26.05.2014 року; №65 від 08.05.2014 року; №65 від 22.04.2014 року; №54 від 04.04.2014 року; №53 від 31.03.2014 року; №52 від 24.03.2014 року; №51 від 24.03.2014 року; №50 від 19.03.2014 року; №21951386 від 04.03.2014 року; №21949969 від 04.03.2014 року; №34 від 27.02.2014 року; №32 від 20.02.2014 року; №33 від 20.02.2014 року; №10 від 13.02.2014 року (а.с.159-217, т.1).

Транспортування здійснювалось покупцем вантажним автомобілем САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, за рахунок покупця згідно товарно-транспортних накладних: №1 від 03.01.2014, №2 від 04.03.2014, №243 від 25.07.2014, №1 від 03.02.2014, №3 від 05.03.2014, №221 від 23.07.2014, №2 від 04.02.2014, №1 від 01.04.2014, №63 від 07.07.2014, №3 від 05.02.2014, №1 від 05.05.2014, №15 від 02.07.2014, №1 від 03.03.2014, №296 від 30.07.2014, №2 від 06.06.2014, №1 від 02.06.2014.

Також судом встановлено, що придбаний у ТОВ Скай Груп Плюс був використаний в господарській діяльності позивача, а саме реалізований контрагентам ТОВ Донснаб-лівобережжя , СВК Германівський , СТОВ Писарівка , СВК Лабунський , СВК АФ Семенівська , ТОВ Агрокомцентр , ФОП ОСОБА_6, ПАТ Підсереднє , ТОВ Агро-авто-центр ТД , ТОВ Тепличний , ТОВ Вектрон-Л , ТОВ Федорівський , СТОВ Дніпро , СТОВ Красенівське .

02.03.2015 року між ТОВ Агробитсервіс та ТОВ Вейррон укладено Договір поставки №4, згідно якого Постачальник поставляє, а Покупець набуває на умовах викладених в Договорі товари виробничо-технічного призначення: запасні частини, далі товар. Кількість і номенклатура товару визначається на умовах, Покупця відповідності з рахунками. Загальна сума договору складає 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ, в національній валюті. Базис поставки товару на умовах Постачальника. Термін поставки 3-15 календарних дні з моменту отримання заявки від Покупця. Покупець проводить оплату партії товару протягом 3-20 банківських днів з моменту поставки партії товару на основі рахунку виписаного Постачальником на ім'я Покупця. Оплата товару проводиться в національній валюті України шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника переводом або іншим спосіб (а.с.97, т.2).

Відповідно до умов угоди ТОВ Вейррон виставлено на ТОВ Агробитсервіс рахунки-фактури та згідно видаткових накладних ТОВ Вейррон відвантажено товар ТОВ Агробитсервіс : №РН-0000022 від 16.03.2015; №РН-0000224 від 24.03.2015; №РН-0000223 від 25.03.2015; №РН-0000313 від 02.04.2015; №РН-0000333 від 06.04.2015; №РН-0000385 від 10.04.2015; №РН-0000399 від 13.04.2015; №РН-0000463 від 20.04.2015; №РН-0000467 від 27.04.2015.

На факт відвантаження товару ТОВ Вейррон видано ТОВ Агробитсервіс наступні податкові накладні: №121 від 16.03.2015 року; №224 від 24.03.2015 року; №233 від 25.03.2015 року; №13 від 02.04.2015 року; №33 від 06.04.2015 року; №85 від 10.04.2015 року; №99 від 13.04.2015 року; №163 від 20.04.2015 року; №236 від 27.04.2015 року.

Оплата за отримані товарно-матеріальні цінності підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, а саме: №57 від 24.04.2015 року; №104 від 06.08.2015 року; №102 від 07.08.2015 року; №107 від 05.08.2015 року; №99 від 17.07.2015 року; №96 від 17.07.2015 року; №99 від 17.07.2015 року; №75 від 10.06.2015 року; №74 від 03.06.2015 року; №73 від 03.06.2015 року; №72 від 26.05.2015 року; №73 від 26.05.2015 року; №39 від 29.04.2015 року; №55 від 21.04.2015 року; №53 від 16.04.2015 року; №3 від 16.04.2015 року; №2 від 07.04.2015 року; №103 від 23.07.2015 року (а.с.135-151, т.2).

Транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем вантажним автомобілем САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, за рахунок покупця згідно товарно-транспортних накладних: №2 від 16.03.2015 року, №2 від 06.04.2015 року, №3 від 24.03.2015 року, №3 від 10.04.2015 року, №4 від 25.03.2015 року, №4 від 13.04.2015 року, №6 від 27.03.2015 року, №5 від 20.04.2015 року, №1 від 02.04.2015 року.

Також судом встановлено, що придбаний у ТОВ Вейррон був використаний в господарській діяльності позивача, а саме реалізований контрагентам - СВК Германівський , СВК АФ Семенівська , ТОВ Донснаб-лівобережжя , ДП ДГ Еліта Миронівського інституту пшениці ім.. В.М.Ремесла РНААНУ, ПП Фірма авто форсаж-плюс , ПП Агротехсоюз , ДП ДГ ІТСР Асканія-нова , тощо.

01.03.2015 року між ТОВ Агробитсервіс - покупець і ТОВ Гранд-Форд постачальник укладено Договір поставки №3, згідно умов якого Постачальник поставляє, а Покупець набуває на умовах викладених в Договорі товари виробничо-технічного призначення: запасні частини, далі товар (а.с.185, т.2).

Кількість і номенклатура товару визначається на умовах, Покупця відповідності з рахунками. Загальна сума договору складає 500000,00 грн. , в т.ч. ПДВ, в національній валюті. Базис поставки товару на умовах Постачальника. Термін поставки 3-15 календарних дні з моменту отримання заявки від Покупця. Покупець проводить оплату партії товару протягом 3-20 банківських днів з моменту поставки партії товару на основі рахунку виписаного Постачальником на ім'я Покупця. Оплата товару проводиться в національній валюті України шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника переводом або іншим спосіб.

Відповідно до умов угоди, ТОВ Гранд-Форд виставлено на ТОВ Агробитсервіс рахунки-фактури та згідно видаткових накладних ТОВ Гранд-Форд відвантажено товар ТОВ Агробитсервіс : №РН-0000110 від 20.01.2015; №РН-0000173 від 28.01.2015; №РН-0000202 від 02.02.2015; №РН-0000245 від 16.02.2015; №РН-0000246 від 24.02.2015; №РН-0000330 від 05.03.2015.

На факт відвантаження товару ТОВ Гранд-Форд видано ТОВ Агробитсервіс наступні податкові накладні: №110 від 20.01.2015; №173 від 28.01.2015; №2 від 02.02.2015; №102 від 16.02.2015; №187 від 24.02.2015; №30 від 05.03.2015.

Оплата за отримані товарно-матеріальні цінності підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, а саме: №26 від 25.04.2015 року; №35 від 17.03.2015 року; №40 від 30.03.2015 року; №51 від 07.04.2015 року.

Транспортування здійснювалось ТОВ Агробитсервіс вантажним автомобілем САЗ 3507, державний номер НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, за рахунок покупця згідно товарно-транспортних накладних: №1 від 20.01.2015 року; №2 від 16.02.2015 року; №2 від 28.01.2015 року; №3 від 24.02.2015 року; №1 від 02.02.2015 року; №1 від 05.03.2015 року.

Також судом встановлено, що придбаний у ТОВ Гранд-Форд був використаний в господарській діяльності позивача, а саме реалізований контрагентам - ПАТ Підсереднє , ТОВ Федорівський , ТОВ Долинськое , ТОВ Агро-авто центр ТД , ПП Фірма автофорсаж , СТОВ Агросвіт , ТОВ Росавтодетальсервіс , СТОВ Красенівське , СВК АФ Семенівська , ПП Фірма авто форсаж , СТОВ Красенівське .

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд не дійсними.

Стосовно посилань контролюючого органу на недоліки у наданих до проведення перевірки товарно-транспортних накладних суд зазначає, що оскільки, по-перше, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер та не можуть мати наслідком визнання господарських операцій нереальними, а по-друге, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у позивача товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно посилань представника відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд , суд зазначає, що порушення кримінального провадження не може свідчити про нереальність господарських операцій між контрагентами, оскільки належним доказом порушенням платником податків вимог чинного законодавства України щодо таких обставин є саме вирок суду.

Разом з тим, до матеріалів адміністративної справи не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ Гранада-Груп , ТОВ Скай Груп Плюс , ТОВ Вейррон , ТОВ Гранд-Форд , в яких серед іншого було б досліджено обставини діяльності зазначених підприємств.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що Верховний Суд, зокрема в постановах суду у справах №802/1853/16-а та №813/1766/17, зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агробитсервіс .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агробитсервіс задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.12.2017 №0016421413 та від 05.12.2017 №0016431413.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6605 (шість тисяч шістсот п'ять) гривень 53 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агробитсервіс (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Карла Лібкнехта, буд. 33, код ЄДРПОУ 32318737) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 02.08.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко