Ухвала

від 07.09.2018 по справі 811/1439/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

07 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1439/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач 1: Розсохуватецька сільська рада (26130, Кіровоградська область, Новоархангельський район, с. Розсохуватець, код ЄДРПОУ 04367105)

відповідач 2: Кіровоградська обласна державна адміністрація (25006, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, код ЄДРПОУ 00022543)

відповідач 3: державний реєстратор Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області (26100, Кіровоградська область, Новоархангельський район, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 44, код ЄДРПОУ 04367217)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Розсохуватецької сільської ради, Кіровоградської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він, маючи намір отримати в оренду землю для ведення фермерського господарства на території Розсохуватецької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, на підставі дозволу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області розробив проекти щодо відводу йому в оренду 7 земельних ділянок загальною площею 389,50 га. Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області вказані проекти були затверджені та передано позивачу в оренду терміном на 15 років для ведення фермерського господарства земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2. На підставі наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області між ним та позивачем 03.04.2015 року укладено 7 договорів оренди земельних ділянок, які зареєстровані у встановленому порядку. Після цього позивач створив фермерське господарство "ОСОБА_1", яке зареєстровано 30.04.2015 року, та почав здійснювати господарську діяльність на орендованих земельних ділянках. Між тим, у травні 2017 року перший заступник Новоукраїнської прокуратури звернувся до Новоархангельського районного суду з позовами про визнання недійсними вказаних договорів оренди земельних ділянок та їх повернення. У листопаді 2017 року у ці цивільні справи вступила Розсохуватецька сільська рада, як третя особа з самостійними вимоги щодо предмету спору, яка просила визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, визнати недійсними договори оренди земельних ділянок. Підставою для звернення Розсохуватецької сільської ради до суду стало те, що рішеннями державного реєстратора Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області в„–37874234, в„–37874510 від 01.11.2017 року та в„–37920659, в„–37921452, в„–37920082, в„–37921134, в„–37921826 від 03.11.2017 року за Розсохуватецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки загальною площею 389,50 га, тобто земельні ділянки, які у 2015 році були надані у користування позивачу Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області. Як стало відомо позивачу, Розсохуватецька сільська рада набула право комунальної власності на спірні земельні ділянки в порядку розмежування земель державної та комунальної власності, зокрема на підставі рішення Розсохуватецької сільської ради №66 від 12.12.2008 року, яким погоджено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів на території Розсохуватецької сільської ради, та розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №339-р від 04.06.2009 року, яким цей проект затверджено. Позивач стверджує про незаконність цих рішень, оскільки вони порушують його права та інтереси як законного користувача земельних ділянок, у зв'язку з тим, що Розсохуватецькою сільською радою протягом 10 років належним чином не реалізовувалося право на реєстрацію за собою права власності на ці земельні ділянки. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Розсохуватецької сільської ради №66 від 12.12.2008 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №339-р від 04.06.2009 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 03.11.2017 року, індексний номер 37920659 на земельну ділянку площею 7 га за кадастровим НОМЕР_3;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 03.11.2017 року, індексний номер 37921452 на земельну ділянку площею 89,5 га за кадастровим НОМЕР_4

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 01.11.2017 року, індексний номер 37874234 на земельну ділянку площею 17,9 га за кадастровим НОМЕР_5

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 03.11.2017 року, індексний номер 37920082 на земельну ділянку площею 22,9 га за кадастровим НОМЕР_6

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 03.11.2017 року, індексний номер 37921134 на земельну ділянку площею 157,8 га за кадастровим НОМЕР_7

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 03.11.2017 року, індексний номер 37921826 на земельну ділянку площею 50 га за кадастровим НОМЕР_8

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 01.11.2017 року, індексний номер 37874510 на земельну ділянку площею 44,4 га за кадастровим НОМЕР_9

Ухвалою судді від 29.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

У ході підготовчого провадження представники відповідача-1 та відповідача-2 заявили клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи ці клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Абзацами 2, 3 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як свідчать матеріали справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з набуттям відповідачем-1 права власності на земельні ділянки, які перебували у користуванні позивача за договорами оренди землі, визнаними згодом недійсними у судовому порядку зокрема з підстав порушення цими договорами права комунальної власності на землю. На думку позивача, відповідач-1 неправомірно набув право комунальної власності на ці земельні ділянки, а відповідач-3 безпідставно здійснив реєстрацію права власності за відповідачем -1, що і стало підставою для оскарження спірних рішень відповідачів.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтями 169, 172 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності регулював Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 року №1457-IV, який був чинним до 01.01.2013 року.

Відповідно до статті 7 цього Закону при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави.

Згідно з частиною 3 статті 8, частиною 3 статті 9, частиною 4 статті 12 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Севастопольська міська державні адміністрації на їх території за погодженням з відповідними сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами приймають рішення про розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, сільські, селищні та міські ради на їх території погоджують питання розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень, визначених цим Законом, приймають рішення про погодження та затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 року Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" визнано таким, що втратив чинність.

Водночас, відповідно до пункту 10 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" рішення про затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності, затверджені до набрання чинності цим Законом, разом з витягами із таких проектів із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, які відносяться цими проектами до державної чи комунальної власності, є підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що прийняті відповідачем-1 та відповідачем-2 рішення про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населеного пункту на території Розсохуватецької сільської ради, внаслідок яких територіальна громада в особі Розсохуватецької сільської ради набула землю у комунальну власність, вичерпали свою дію внаслідок їх виконання.

Вимогу про визнання протиправними (незаконними) рішень суб'єктів владних повноважень, внаслідок яких у особи виникло цивільне речове право, слід розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки фактично підґрунтям і метою пред'явлення позову є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішень суб'єктів владних повноважень.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній зокрема в постанові Верховного Суду України №6-2510ц15 від 16.12.2015 року, у постанові Великої Палати Верховного Суду №809/739/17 від 15.05.2018 року.

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого т юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, позовні вимоги щодо скасування рішень відповідача-1 та відповідача-2 не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади чи місцевого самоврядування, а стосуються захисту його приватних інтересів шляхом припинення цивільних прав і обов'язків іншої особи - Розсохуватецької сільської ради, якій земля передана у комунальну власність. Оспорювання правомірності набуття права власності на спірні земельні ділянки Розсохуватецькою сільською радою має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Позовні вимоги щодо скасувань рішень про державну реєстрація права власності на земельні ділянки за Розсохуватецькою сільською радою, прийнятих відповідачем-3, є похідними від вказаних позовних вимог у приватно-правовому спорі.

Відтак, суд вважає, що даний спір виник у сфері приватно-правових відносин, не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.

Зважаючи на суб'єктний склад сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Суд враховує, що обставини набуття Розсохуватецькою сільською радою права власності на спірні земельні ділянки вже були предметом дослідження під час розгляду Новоархангельським районним судом Кіровоградської області цивільних справ №394/312/17, №394/314/17, №394/315/17, №394/316/17, №394/317/17, №394/318/17, №394/319/17 за позовами першого заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1, третя особа фермерське господарство "ОСОБА_1" про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії та позовами Розсохуватецької сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1, третя особа фермерське господарство "ОСОБА_1" про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання вчинити певні дії. На підставі судових рішень у цих цивільних справах, які набрали законної сили, право оренди позивача на спірні земельні ділянки скасовано.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 183, 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Розсохуватецької сільської ради, Кіровоградської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень.

Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш