Рішення

від 13.09.2018 по справі 826/19532/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/19532/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Осокорки-Київ

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Осокорки-Київ (далі - ОСББ Осокорки-Київ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) від 21.11.2016:

№ 0056611203 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 25300,48 грн, у тому числі: 20240,38 грн - за податковими зобов'язаннями та 5060,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0056621203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у контролюючого органу не було підстав для проведення камеральної перевірки, оскільки у 2016 році діяв мораторій на проведення перевірок, встановлений пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи . Також, обґрунтовуючи протиправність спірних рішень, позивач звернув увагу, що не є платником земельного податку, який має обов'язок подавати декларації з земельного податку та сплачувати вказаний податок, у зв'язку з чим донарахування суми грошового зобов'язання із земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржуються, та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.03.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19532/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

07.08.2017 представником відповідача Перепелюком О.В. подано у судовому засіданні заперечення проти позову, за змістом яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що контролюючим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку та застосовано штрафні санкції за неподання податкової звітності з вказаного податку.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2017 адміністративну справу № 826/19532/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 08.11.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2017 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2017 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали,заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.10.2016 посадовою особою ДПІ у Дарницькому районі проведено камеральну перевірку по земельному податку ОСББ Осокорки-Київ , за результатами якої складено акт від 31.10.2016 №9646/26-51-12-03-24747800 (а.с. 15).

Актом перевірки зафіксовано, що ОСББ Осокорки-Київ не подано обов'язкову податкову звітність по земельному податку за 2016 рік та не задекларовано земельний податок на загальну суму 20240,38 грн.

Не погоджуючись з висновками акта, позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі письмові заперечення від 11.11.2016 № 1.11 (а.с. 21).

Листом від 21.11.2016 № 14557/10/26-51-12-03-18 відповідач повідомив ОСББ Осокорки-Київ про залишення заперечень без розгляду, а висновки акта камеральної перевірки - без змін (а.с. 23-25).

На підставі виявлених порушень 21.11.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0056611203 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 25300,48 грн, у тому числі: 20240,38 грн - за податковими зобов'язаннями та 5060,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14);

№ 0056621203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн (а.с. 13).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, підставою для прийняття спірних рішень став висновок відповідача про те, що позивач є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 90:011:152 загальною площею 9633,60 кв.м, що розташована за адресою: вул. Бориса Гмирі, 3, Дарницький район, м. Київ, та, відповідно до положень Податкового кодексу України, відповідач вважає, що останній є платником земельного податку та зобов'язаний подавати відповідну звітність.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, як на одну з підстав посилається на те, що камеральна перевірка проведена контролюючим органом в період дії мораторію на проведення перевірок.

Суд критично оцінює наведені твердження позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Таким чином, камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Дійсно, 28.12.2014 Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIIІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З аналізу зазначених норм, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд вважає, що у будь-якому випадку запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом. Разом з тим, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків позивача в частині поширення встановленого Законом N 71-VIIІ мораторію на проведення камеральних перевірок.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі № 805/4016/16-а.

З'ясовуючи питання правомірності нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з земельного податку та застосування штрафної санкції за неподання звітності, судом встановлено наступне.

Так, за визначенням підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З аналізу наведених норм вбачається, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у користуванні ОСББ Осокорки-Київ перебуває земельна ділянка, що розташована по вул. Б. Гмтрі, 3 у м. Києві.

Одночасно, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 27.01.2017 № 19-26-0.21-895/2-17 вбачається, що останнім не реєструвались документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території м. Києва за ОСББ Осокорки-Київ (а.с. 42).

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСББ Осокорки-Київ є користувачем земельної ділянки, що розташована по вул. Б. Гмирі, 3 у м. Києві.

У свою чергу, відповідачем не надано суду доказів існування правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, які б підтверджували право постійного користування ОСББ Осокорки-Київ останньою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутність зареєстрованого за позивачем права власності або користування земельною ділянкою виключає обов'язок останнього сплачувати земельний податок.

За визначенням пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Оскільки судом встановлено, що позивач не є платником земельного податку за вказану вище земельну ділянку, суд вважає неправомірним застосування контролюючим органом штрафних санкцій за неподання декларації з даного податку.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.11.2016 № 0056611203 та № 0056621203 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Осокорки-Київ (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 3, ідентифікаційний код 24747809) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, ідентифікаційний код 39479227) від 21.11.2016 № 0056611203 та № 0056621203.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, ідентифікаційний код 39479227) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Осокорки-Київ (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 3, ідентифікаційний код 24747809) 1378,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VIIІ).

Суддя В.П. Катющенко