Рішення

від 27.08.2018 по справі 826/7047/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2018 року 11:23 № 826/7047/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Кравця Д.М., представника відповідача - Негер І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "АЛГОРИТМ-МЕГА" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004261402, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 серпня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГОРИТМ-МЕГА" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 00004261402 від 16.04.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, відповідні належно оформлені первинні документи повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій, використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, що свідчить про відсутність порушення податкового законодавства позивачем. А тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно, необґрунтовано та суперечить положенням Конституції України, Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 27 серпня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні 27.08.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 06.03.2018 № 348/26-15-14-02-03 Головного управління ДФС у місті Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері транспорту управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Департаменту аудиту, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю АЛГОРИТМ-МЕГА з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК за період листопад 2016 та грудень 2016, за результатами якої складено акт від 20.03.2018 № 146/26-15-14-02-03/39734396 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період листопад 2016 та грудень 2016 встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 123 560,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що TOB ТЕХСТАЙЛ IHK код 40329806 перебуває на обліку у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Відповідно поданому Фінансовому звіту суб'єкта малого підприємництва за 9 місяців 2016 року основні фонди на підприємстві не значяться, звіти про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам до ДПІ не подавалися, таким чином встановити штатну чисельність працівників не виявляється можливим. Останню податкову декларацію з податку на додану вартість підприємством подано за листопад 2016 року.

Також, зі змісту Акту перевірки вбачається, що згідно інформації, отриманої від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві встановлено наступне:

ОУ ГУ ДФС у м. Києві в ході проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 32016100010000028, допитано громадянина ОСОБА_3, який згідно даних АІС Податковий блок , під час взаємовідносин із TOB АЛГОРИТМ-МЕГА був засновником, директором та головним бухгалтером TOB ТЕХСТАЙЛ IHK код за ЄДРПОУ 40329806.

Згідно протоколу допиту свідка від 24.11.2016, ОСОБА_3 надав наступні свідчення: що засновником та директором TOB ТЕХСТАЙЛ IHK став за грошову винагороду без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю. До фінансово-господарської діяльності TOB ТЕХСТАЙЛ IHK не маю жодного відношення. Договорів, контрактів від ГОВ ТЕХСТАЙЛ IHK не укладав. Бухгалтерську та податкову звітність TOB ТЕХСТАЙЛ IHK не формував та не подавав, товарів, робіт, послуг не надавав та не отримував, печаток не виготовляв. Статутний фонд TOB ТЕХСТАЙЛ IHK не формував. Товари, роботи, послуги від TOB ТЕХСТАЙЛ IHK не надавав та не придбавав. На посади нікого не призначав і не звільняв. Став засновником та директором підприємства за винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності TOB ТЕХСТАЙЛ IHK .

На підставі вищевказаного акту, 16.04.2018 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 00004261402 про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 123 560,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 890,00 грн.

Незгода позивача із даним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ АЛГОРИТМ-МЕГА та ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК , мету придбання товарів та послуг, обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2016 укладено договір № 21-11/16 (а.с. 30-32, том 1), згідно з умовами якого ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК було передано позивачу наступні товари:

29 листопада 2016 року - ялина колюча Глаука, ялина колюча сизо-блакитна, ялівець горизонтальний Блю Чіп, ялівець козацький, ялівець звичайний Хіберніка, туя західна Рейнголд (шаровидна), туя західна Єллоу Ріббон, ялина колюча коніка, ялина сербська Карел, ялина звичайна Нідіформіс, барбарис оттавський Суперба, спірея японська, кизильник гібридний Корал Бьюті, що підтверджується Рахунком на оплату № 2911/1 від 29.11.2016, видатковою накладною № 80 від 29.11.2016 (всього на суму 69480,00 грн.) (а.с. 33, 34, том 1);

29 листопада 2016 року - ялівець козацький, ялина колюча (форма голуба), що підтверджується Рахунком на оплату № 2911/2 від 29.11.2016, Видатковою накладною № 81 від 29.11.2016 (всього на суму 90 526, 80 грн.) (а.с. 35, 36, том 1);

29 листопада 2016 року - граб звичайний (жива огорожа), граб, що підтверджується Рахунком на оплату № 2911/3 від 29.11.2016, Видатковою накладною № 82 від 29.11.2016 (всього на суму 49 250,88 грн.) (а.с. 37, 38, том 1);

01 грудня 2016 року - рулонний газон, що підтверджується Рахунком на оплату № 0112/1 від 01.12.2016, Видатковою накладною № 15 від 01.12.2016 (всього на суму 6 864,00 грн.) (а.с. 39, 40, том 1);

05 грудня 2016 року - тополя чорна Італіка (Безпухова), що підтверджується Рахунком на оплату № 0512/1 від 05.12.2016, Видатковою накладною № 16 від 05.12.2016 (всього на суму 140 311,50 грн.) (а.с. 41, 42, том 1);

20 грудня 2016 року - електроди, круги армовані абразивні зачисні та інші товари, що підтверджується Рахунком на оплату № 2012/1 від 20.12.2016, Видатковою накладною № 15 від 20.12.2016 (всього на суму 210 139,12 грн.) (а.с. 43, 44, том 1);

20 грудня 2016 року - акація біла, що підтверджується Рахунком на оплату № 2012/1 від 20.12.2016, Видатковою накладною № 117 від 20.12.2016 (всього на суму 91447,80 грн.) (а.с. 45, 46, том 1);

29 грудня 2016 року - клен гостролистий, акація біла, що підтверджується Рахунком на оплату № 2912/1 від 29.12.2016, Видатковою накладною № 257 від 29.12.2016 (всього на 12000,00 грн.) (а.с. 47, 48, том 1).

За вказані товари TOB АЛГОРИТМ-МЕГА було здійснено оплату на користь TOB ТЕХСТАЙЛ ІНК , що підтверджується Платіжним дорученням № 367 від 14.12.2016 на суму 69 480,00 грн., Платіжним дорученням № 360 від 01.12.2016 на суму 90 526,80 грн., Платіжним дорученням № 359 від 01.12.2016 на суму 49 250,88 грн., Платіжним дорученням № 367 від 16.12.2016 на суму 6 864,00 грн., Платіжним дорученням № 376 від 22.12.2016, № 377 від 23.12.2016 та № 381 від 29.12.2016 року на загальну суму 140311.50 гри., Платіжним дорученням № 382 від 29.12.2016 на загальну 140 311,50 грн., Платіжним дорученням № 382 від 29.12.2016 на суму 210 139,12 грн., Платіжним дорученням № 379 від 26.12.2016 на суму 91 447,80 грн., Платіжним дорученням № 385 від 12.01.2017 на суму 12 000,00 грн. (а.с. 49-58, том 1).

У зв'язку із цим, позивачем було сформовано Податкові накладні № 66 від 29.11.2016, № 67 від 29.11.2016, № 65 від 29.11.2016, № 15 від 01.12.2016, № 16 від 05.12.2016, № 115 від 20.12.2016, № 117 від 20.12.2016, № 257 від 29.12.2016. (а.с. 59-68, том 1).

Суд звертає увагу на те, що вищевказані товари позивач придбавав у TOB ТЕХСТАЙЛ ІНК та використовував їх в своїй подальшій господарській діяльності.

Суд зазначає, що позивачем до суду надано копії первинних документів, на підтвердження здійснюваних господарських операцій ТОВ АЛГОРИТМ-МЕГА з Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва, Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва, ТОВ Євро-Реконструкція (а.с.69-178, том 1).

З наданих документів вбачається, що позивачем придбані товари у ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК були в подальшому реалізовані з очевидною економічною вигодою.

Крім того, між ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК та позивачем укладено договір № 29-12/16 від 29.12.2016, згідно з яким ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК зобов'язується виконати ремонт та технічне обслуговування косарки. (а.с. 186, том 1).

Після проведення ремонту та технічного обслуговування сторони підписали Акт надання послуг № 272 від 30.12.2016, згідно якого були надані такі послуги, як ремонт та технічне обслуговування техніки, виїзд фахівця, послуги доставки (а.с. 189, том 1).

За Рахунком на оплату № 2912/2 від 29.12.2016 було здійснено оплату за послуги, що підтверджується Платіжним дорученням № 386 від 12.01.2017 (а.с. 190, 191, том 1).

Належним підтвердженням того, що косарка позивача дійсно потребувала ремонту є Акт приймання-передачі товару від 28.12.2016 (а.с. 181, том 1) на підставі договору купівлі-продажу косарки № 2012/16 від 20.12.2016. Як вбачається зі змісту Акту приймання-передачі, косарка знаходиться в незадовільному стані, потребує ремонту.

Також, 18.07.2018 суд протокольною ухвалою витребував у відповідача витяг з реєстру податкових накладних ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК , відповідач надав витребуваний витяг, з якого вбачається, що дійсно такі господарські операції були фактично здійснені.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ ТЕХСТАЙЛ ІНК , складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

У своєму листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач надав суду докази на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій та правомірне формування позивачем показників податкової звітності.

Окрім того, відповідач посилається на дані ОУ ГУ ДФС у м. Києві в ході проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 32016100010000028, допитано громадянина ОСОБА_3, який згідно даних АІС Податковий блок , під час взаємовідносин із TOB АЛГОРИТМ-МЕГА був засновником, директором та головним бухгалтером TOB ТЕХСТАЙЛ IHK код за ЄДРПОУ 40329806 та згідно протоколу допиту свідка від 24.11.2016 (а.с. 219, том 1), ОСОБА_3 вказав, що став засновником та директором підприємства за винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності TOB ТЕХСТАЙЛ IHK .

6 січня 2018 року Верховним Судом було прийняте перше рішення у справі № К/9901/1478/18 , яким суд підтримав позицію, негативну для платників податків. В своєму рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що всі первинні документи контрагента позивача є неналежними, оскільки ці документи підписані особою, яка в межах кримінальної справи повідомила, що ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалась, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

23 січня 2018 року у справі № К/9901/436/18 Верховним Судом підтримано схожу позицію і зазначено, що хоча суд і погоджується з тим, що саме по собі порушення кримінальної справи не є беззаперечним доказом нереальності господарських правовідносин, але той факт, що в податкових накладних, прийнятих до обліку міститься прізвище особи, яка в рамках кримінального провадження повідомила про свою непричетність, підлягає врахуванню судом. А тому підписані цієї особою документи не можуть визнаватись належними.

У рішеннях, вказаних вище, суд чомусь трактує наявність протоколу допиту як доведений факт фіктивності господарської діяльності того чи іншого контрагента. Проте така позиція прямо суперечить положенням КАС України, адже частиною 2 статті 90 процесуального кодексу визначено, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Та й сам Кримінально-процесуальний кодекс України в статті 95 визначає, що суд може використовувати лише ті показання, які він безпосередньо сприймав особисто під час судового розгляду. І навпаки, судове рішення не може ґрунтуватися на поясненнях, які були надані слідчому та/або прокурору. Тобто показання чи пояснення, надані директором контрагента під час досудового розслідування, мають бути перевірені судом безпосередньо під час розгляду справи.

Крім того, коли у матеріалах адміністративної справи фігурує протокол допиту керівника підприємства-контрагента суду взагалі важко оцінити належність доказу, оскільки оригінал протоколу допиту до суду не може бути поданий, а в матеріалах справи навіть відсутні належним чином завірені його копії. Гуртування судом рішення на підставі таких документів, повністю нівелює принципи правомірності дій платника податків та індивідуальної відповідальності, обов'язковість яких закріплена ще й практикою Європейського суду з прав людини.

Оскільки законодавчо не передбачено обов'язок суду першої інстанції суворо дотримуватись правової позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про можливість відступлення від правової позиції Верховного Суду.

Отже, суд зазначає, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Проте суд зазначає, що вирок стосовно контрагента не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій платника податку і може бути прийнятий до уваги тільки в тому разі, якщо ним дійсно встановлено безпосередньо безтоварність спірних господарських операцій.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 по справі № 813/1974/17.

Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. (Постанова ВС КАС від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17).

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд зауважує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

Відсутність у розпорядженні відповідача документів суб'єкта господарювання або необізнаність відповідача про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 р. № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 р. №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення № 00004261402 від 16.04.2018 протиправним та його скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОРИТМ-МЕГА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 39734396) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00004261402 від 16.04.2018.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГОРИТМ-МЕГА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 2, код ЄДРПОУ 39734396) судові витрати у розмірі 2 316,75 грн. (дві тисячі триста шістнадцять гривень 75 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 вересня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа