Рішення

від 30.08.2018 по справі 826/3901/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року 15:13 № 826/3901/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Чуприни В.М., представника відповідача - Кунда А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БІФ ПРАЙМ доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги від 01.02.2018 року, акту від 18.01.2018 року в частині, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 серпня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БІФ ПРАЙМ (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001181402 від 01 лютого 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001221402 від 01 лютого 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій. Крім того, відомості щодо нереальності здійснення господарської операції, які зазначені в Акті № 14/26-15-14-02/40208145 є необґрунтованими та протиправними, а сам Акт перевірки є таким, що суперечить законодавству, та містить висновки і рішення, які виходять за межі повноважень контролюючого органу.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позовних вимог заперечив підтримавши доводи, викладені у відзиву, через канцелярію суду надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 30 серпня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні 30.08.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позов з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ БІФ ПРАЙМ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 30.12.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 18 січня 2018 року № 14/26-15-14-02-02/40208145 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196 020,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2017 року у сумі 196 020,00 грн та несвоєчасну сплату грошового податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що TOB БІФ ПРАЙМ було укладено договір від 30.06.2017 про надання послуг дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки за напрямками, що цікавлять Замовника (далі за текстом послуги) з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5), згідно якого TOB БІФ ПРАЙМ в особі директора Шибаєва Р.В. Замовник , ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) Виконавець послуг.

TOB БІФ ПРАЙМ до перевірки надано акти виконаних послуг на загальну суму -1089000 грн. без ПДВ:

- від 31.07.2017 відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.;

- від 31.08.2017 відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.;

- від 30.09.2017 відповідно до якого загальна сума наданих послуг становить 363000 грн.

Відповідно до бухгалтерських регістрів по рахунку 68 станом на 30.09.2017 на ТОВ БІФ ПРАЙМ по розрахункам з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) обліковується кредиторська заборгованість у сумі 1089000 грн.

Вищевказані операції відображені у бухгалтерському обліку:

Дт 79 Фінансовий результат Кт 94 Інші витрати операційної діяльності .

Крім того, згідно бази даних ДФС України встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5), зареєстрований Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією від 23.08.2016 №20720000000036537.

ФОП ОСОБА_3 знаходиться на обліку в (2657) ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку).

Дані про наявні трудові ресурси у ФОП ОСОБА_3: 1 особа. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку не подавався.

Основні засоби (балансова вартість): не встановлено.

Свідоцтво платника єдиного податку по ставці 5 % з 25.08.2016.

ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) - не зареєстрований платником податку на додану вартість.

Подано податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця з показниками.

З наданих до перевірки документів, встановлено, що у період з 01.07.2017 по 30.09.2017 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5), згідно наказу про прийняття на роботу від 01.01.2017 №ОС-0000007, працював на TOB БІФ ПРАЙМ , як на основному місці роботи та одночасно надавав послуги, як ФОП відповідно до договірних умов. ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) працював повний робочий день, фактів прогулу, перебування на лікарняному, праці неповний робочий день у період з 01.07.2017 по 30.09.2017, не встановлено.

З вищевикладеного вбачається, що всі наведені ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ФОП ОСОБА_3, у період з 01.07.2017 по 30.09.2017, наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність фізичних і технічних можливостей, відповідного вільного часу у ФОП ОСОБА_3 для вчинення задекларованих господарських операцій, перевіркою не встановлено факту надання послуг від ФОП ОСОБА_3 на адресу TOB БІФ ПРАЙМ у період з 01.07.2017 по 30.09.2017.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою не підтверджено інші операційні витрати, що сформовані на підставі послуг отриманих від ОСОБА_3 за вищезазначеними документами.

Таким чином, в порушення п 14.1, ст. 14, ст. 44.2, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 2, п. 1 п. 2 ст. 9 Закону № 996 та пунктів 4, 5, 6, 9, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Витрати 16, затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.99 № 318 (із змінами) підприємством завищено витрати на загальну суму 1089000 грн. в т.ч. за 3 квартали 2017 рік у сумі 1089000 гривень.

Також відповідно до змісту акту перевірки, за період з 30.12.2015 по 30.09.2017 TOB БІФ ПРАЙМ задекларовано податку на прибуток підприємств у сумі 89896 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 30.12.2015 по 30.09.2017 встановлено заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 196020 грн. в тому числі за 9 місяців 2017 року на суму 196020 гривень.

Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 30.12.2015 по 30.09.2017 наведено в додатку 9 до акта перевірки.

В ході перевірки встановлено, відповідно до інтегрованої картки платника що TOB БІФ ПРАЙМ в порушення вимог п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України невчасно сплачено податок на прибуток за податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств: № 9270569815 від 28.02.2017, № 9270569815 від 28.02.2017, № 9233752520 від 08.11.2017.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:?

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, в порушення п. 126.1. ст. 126, п. 203.2 ст. 203 TOB БІФ ПРАЙМ притягується до відповідальності у вигляді штрафу станом па 30.09.2017 на загальну суму 12330 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2018 року № 00001221402, № 00001181402.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Отже, для визначення правильності нарахування податку на прибуток, платнику податків необхідно встановити чи правильно було розраховано фінансовий результат до оподаткування за відповідний період та яким чином спірні операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку платника податків.

Відповідно до розділу І Загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868 (із змінами та доповненнями) витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До складу активів входять, зокрема, і грошові кошти (грошові кошти (гроші) - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Статтею 4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Виходячи з вищевикладеного, якщо операції платника податків з придбання товарів, робіт (послуг) визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, то, відповідно, платник податків не має права відображати такі операції як операції з придбання товарів, робіт (послуг).

В той же час, такі операції повинні відображатись згідно бухгалтерського обліку відповідно до їх сутності, фактичного змісту.

Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх фактичне здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ БІФ ПРАЙМ та ФОП ОСОБА_3, мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB БІФ ПРАЙМ було укладено договір від 30.06.2017 про надання послуг дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки за напрямками, що цікавлять Замовника (далі за текстом послуги) з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5), згідно якого TOB БІФ ПРАЙМ в особі директора Шибаєва Р.В. Замовник , ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) Виконавець послуг. Згідно з п. 3.1.1. вказаного договору Виконавець зобов'язаний надати результати досліджень із детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень у строк до 31.12.2017.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №3 до Договору про надання послуг з дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки №03/07-2017 від 29 вересня 2017 року ФОП ОСОБА_3 було виконано умови договору та надано результати досліджень із детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень у формі звіту.

Судом протокольною ухвалою витребувано у позивача звіт наданий на підтвердження виконаних послуг ФОП ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту звіту Исследование коньюктуры рынка мяса и мясопродуктов Украины 2016-2017 гг , ФОП ОСОБА_3 було зроблено цей звіт у 2018 році, оскільки наявна інформація, яку Виконавець не знав у вересні 2017 року та не міг знати, а саме:

- на сторінці 16 звіту Исследование коньюктуры рынка мяса и мясопродуктов Украины 2016-2017 гг міститься графік та речення: По состоянию на февраль 2018 года известна информация об экспорте-импорте за 11 месяцев ;

- на сторінці 61 вищевказаного звіту міститься прогноз розвитку ринку на 2018 рік та вказується, що Кабінет Міністрів в лютому 2018 року підписав програми по державній підтримці агрокультури;

- на сторінці 62 вказані дані за січень 2018 року.

Отже, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду надано докази формального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, лише формального складення первинних бухгалтерських документів.

У своєму листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ БИФ ПРАЙМ та ФОП ОСОБА_3 - відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише задекларований на папері рух активів, таким чином у ТОВ БИФ ПРАЙМ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з замовлення та виконання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Щодо висновків акту перевірки про невчасно сплачений позивачем податок на прибуток за податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств: № 9270569815 від 28.02.2017, № 9270569815 від 28.02.2017, № 9233752520 від 08.11.2017, суд зазначає наступне.

Як зазначається у Розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих згідно акту перевірки за невчасну сплату платежу були застосовані наступні штрафні санкції:

-20% - з 01.03.2017 по 31.03.2017 на податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9270569815 від 28.02.2018;

-10% - з 20.05.2017 по 30.05.2017 на податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9083515607 від 10.05.2017.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9270569815 від 28.02.2018 позивач помилково сплатив задекларовану суму податку на прибуток на банківські реквізити Офісу великих платників податків (платіжне доручення № 2155 від 07 березня 2017 року).

Після того, як позивачу стало відомо про помилку, директором ТОВ БІФ ПРАЙМ надіслано лист на ім'я Начальника Центрального офісу з обслуговування великих платників податку, яким директор просив перерахувати невірно сплачені грошові кошти на правильні реквізити.

Крім того, суд зауважує, що усі сплачені податки та збори, незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок.

Отже, помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою підставою для висновку про несплату позивачем необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк та як наслідок - для застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між Розрахунком сум штрафних (фінансових) санкцій та актом перевірки є суттєві розбіжності у визначенні номеру та дати податкової декларації з податку на прибуток підприємств, за якою начебто позивач невчасно сплатив податок.

Вказана в Розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій податкова декларація з податку на прибуток підприємств № 9083515607 від 10.05.2017 не міститься в акті перевірки, як така за яку встановлено та зазначено порушення сплати податку на прибуток.

Оскільки, тільки акт перевірки приймається як належний доказ встановлення порушень позивача, фінансова санкція нарахована безпідставно та необґрунтовано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що податкове повідомлення-рішення № 00001221402 від 01.02.2018 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення № 00001221402 від 01.02.2018 протиправним та його скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БІФ ПРАЙМ (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код ЄДРПОУ 40208145) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00001221402 від 01.02.2018.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю БІФ ПРАЙМ (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код ЄДРПОУ 40208145) судові витрати у розмірі 432,65 грн. (чотириста тридцять дві гривні 65 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 вересня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа