Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/8836/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.09.2018Справа №  910/8836/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу      № 910/8836/18 за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"  (вул. Дружби народів, 1, смт. Новогуйвинське, Житомирська область, 12441) до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс"  (вул. Набережно-Печерська дорога, 2, м. Київ, 01013) про  стягнення 39 623,22 грн Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Житомирський бронетанковий завод” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейніан Електронікс” (далі – відповідач) про стягнення 39   623, 22 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 15-03-18/4 від 15.03.2018, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 39623, 22 грн, з яких 14205, 86 грн пені та 25417, 36 грн штрафу. Разом з тим, позивач просить розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження. 13.07.2018 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/8836/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 13.08.2018. Про що було постановлено відповідну ухвалу. Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/8836/18, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2018. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/8836/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, м. Київ, вул. Набережно – печерська дорога, буд. 2.      Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштового повернення № 0103047096492, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/8836/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "за закінченням терміну зберігання". Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/8836/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2018 між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод», як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Електронікс», як постачальником було укладено договір №15-03-18/4 (далі за текстом - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікації (надалі по тексту - продукція), на умовах та в строки, передбачені договором. Положеннями п.1.3 договору визначено, що продукція, яка поставляється постачальником придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов договорів укладених з Міністерством оборони України на 2018 рік, для проведення ремонту військової техніки. Пунктами п.2.1 та п.2.2 договору визначено, що кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічній документації) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору, щодо якості та номенклатурі. Положеннями п.3.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки продукції (партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної. Пунктом 3.2 договору визначено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки. Відповідно до п. 6.1 договору, постачальник при передаванні продукції повинен надати покупцю такі документи: видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат якості на кожну окрему партію продукції; паспорт на кожний номерний виріб або ярлик на вироби, що не мають ідентифікаційних ознак. Згідно з п. 7.3. договору у випадку порушення строків виконання постачальником умов договору про усунення виявлених недоліків (дефектів) продукції, поставки, доукомплектування, заміну продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення. В порядку передбаченому п.2.1 та п.3.1 договору сторонами складено специфікацію №1 від 15.03.2018, в якій покупцем та постачальником визначено вид, кількість, строки поставки та оплати продукції. Абзацом 2 п. 3 специфікації, сторонами окрім іншого погоджено термін поставки продукції по специфікації №1, а саме: 30 календарних днів, з дня підписання специфікації. Відповідно до підпису, специфікацію №1 підписано директором постачальника 04.04.2018, тобто постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, а саме: трубку ТХП 1-30-515, в кількості 21 штука до 04.05.2018 (включно). Вказаний договір укладено за результатами тендеру, який проводився покупцем на підставі Технічного завдання на закупівлю підйомно-транспортного обладнання, як основною тендерною умовою. 11.05.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№01- 11/1320 від 10.05.2018, в якій вимагалось виконати умови договору в частині поставки продукції в повному обсязі.   Як зазначає позивач, станом на час написання позовної заяви відповідачем зобов'язання по договору не виконано, не здійснено поставку. Доказів іншого матеріали справи не містять. Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо поставки товару, а саме: пені в сумі 14   205, 86 грн за період прострочення з 05.05.2018 по 15.06.2018 (включно) та штраф в сумі 25   417, 36 грн за прострочення виконання зобов'язань понад тридцять днів. Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Частиною 1   статті 712 Цивільного кодексу України    (далі -       ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2   статті 712 ЦК України   передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статями       526,       525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями   статті 193 Господарського кодексу України       визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до   статті 530 ЦК України   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до умов укладеного сторонами договору та строків встановлених в специфікації, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку не пізніше 04.05.2018. Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в строки обумовлені договором не виконав, товар не поставив, і доказів іншого матеріали справи не містять. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Частиною 2 ст. 551 ЦК України внормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. В п. 7.3 договору сторонами було погоджено, що у випадку порушення строків виконання постачальником умов договору про усунення виявлених недоліків (дефектів) продукції, поставки, доукомплектування, заміну продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі N 3-11гс11). Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки обумовленого договором товару, товар на суму 363   105, 28 грн поставлений не був, а позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, відповідно в цілому в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності визначеної ч. 2 ст. 231 ГК України. Позивач просить суд стягнути з відповідача: 14   205, 86 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки від вартості непоставленого за період прострочення з 05.05.2018 по 15.06.2018;  25   417, 36 грн штрафу в розмірі 7 % від вартості непоставленого товару. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню в сумі 14   205, 86 грн та 25   417, 36 грн відповідно. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                              В И Р І Ш И В: 1. Позов Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс" про стягнення 39623,22 грн задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс"  (вул. Набережно-Печерська дорога, 2, м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 37102801) на користь Державного підприємства" Житомирський бронетанковий завод" (вул. Дружби народів, 1, смт Новогуйвинське, Житомирська область, 12441; ідентифікаційний код 07620094)  14   205 (чотирнадцять тисяч двісті п'ять) грн 86 коп. пені,  25 417 (двадцять п'ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 36 коп. штрафу та  1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 13.09.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко