Постанова

від 11.09.2018 по справі 910/5675/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/5675/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Молокопой І.А.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.07.2018 (повний текст рішення складено 03.07.2018)

у справі №910/5675/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона"

про стягнення 24326,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медифаст" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 24326,50 грн., у тому числі: 18451,04 грн. - основного боргу, 2815,62 грн. - інфляційних втрат, 655,14 грн. - 3 % річних та 2404,70 грн. - пені.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання медичних послуг №12 від 01.03.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 24 326,50 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 19, ідентифікаційний код 30726778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" (87502, м. Маріуполь, вул. Волгодонська, 18, ідентифікаційний код 33244368) 18451 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 04 коп. - основного боргу, 2815 (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 62 коп. - інфляційні втрати, 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 14 коп. - 3 % річних, 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 70 коп. - пені, 9067 (дев'ять тисяч шістдесят сім) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. - витрати по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.05.2018 у справі №910/5675/18 , як таку, що винесена із порушенням ст. 176 ГПК України; скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/5675/18 повністю та закрити провадження у справі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального права. При цьому в апеляційній скарзі викладено заперечення щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу. Так, на думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно були розподілені судові витрати у розмірі 9067 грн лише на підставі доданого до матеріалів справи платіжного доручення №1531 від 13.06.2018, оскільки адвокат Балашов Ю.В. не надав доказів (ордеру, договору) щодо його належності до адвокатів у розумінні ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а витрати фізичної особи, що надає правову допомогу у господарському процесі не підлягають відшкодуванню. Також до апеляційної скарги на рішення суду включено заперечення на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.05.2018, яка на думку скаржника винесена із порушенням ст. 176 ГПК України; скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було визнано відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 162, 164 ГПК України та прийнято її до розгляду, посилаючись на те, що позовна заява підписана особою без належних повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/5675/18; призначено справу до розгляду на 28.08.2018.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/5675/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5675/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/5675/18; призначено справу до розгляду на 11.09.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Медифаст", як виконавцем, та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона", як замовником, 01.03.2015 укладено договір про надання медичних послуг №12 (далі за текстом - договір), за умовами якого замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні, консультативні) пацієнтам (представникам) від замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договору відповідно до пункту 9.1 договору сторони встановили з моменту його підписання до повного виконання його умов.

За умовами пункту 5.1 договору кожного місяця позивач по факту надання медичних послуг пацієнтам від відповідача, складає акт виконаних робіт, що містить прізвище, ім'я, по-батькові пацієнта, номер полісу, діагноз, перелік наданих послуг, загальну вартість послуг і надсилає відповідачу поштою з повідомленням про вручення на адресу, вказану в даному договорі або надає через кур'єра.

Позивач, на підтвердження виконання умов договору надав суду акт виконаних робіт від 16.01.2017, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 18451,04 грн. Вказаний акт підписаний лише зі сторони виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що рекомендованим листом позивач 17.01.2017 надіслав відповідачу акт виконаних робіт від 16.01.2017, що підтверджується копією фіскального чеку від 17.01.2017.

Відповідно до пункту 5.2 договору замовник протягом десяти робочих днів з дати отримання розглядає акт виконаних робіт. У разі погодження уповноважена особа замовника у вказаний строк (десять робочих днів) підписує такий акт, засвідчує печаткою підприємства і повертає один екземпляр виконавцю.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що наданий позивачем акт виконаних робіт від 16.01.2017 на суму 18451,04 грн. не погоджений і не підписаний страховиком, оскільки потребував врегулювання зі сторони медичного спеціаліста на предмет визнання випадку страховим.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору у разі непогодження з актом виконаних робіт, замовник надає письмову мотивовану відмову у вищевказаний термін і сторони вирішують розбіжності шляхом переговорів. У разі відсутності підписаного відповідачем акта виконаних робіт або письмової мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт у встановлений в даному договорі термін (10 робочих днів з дати отримання документів), акт вважається прийнятим замовником в повному обсязі і підлягає оплаті в термін, вказаний в пункті 2.4 договору.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження надання мотивованої письмової відмови від підписання акту виконаних робіт від 16.01.2017 у встановлений договором строк, колегія суддів вважає, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт від 16.01.2017 на загальну суму 18451,04 грн. є належним доказом на підтвердження виконання позивачем послуг за договором загальною вартістю 18451,04 грн.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця в термін до 20 робочих днів після отримання замовником акту виконаних робіт, в якому зазначається: діагноз, тривалість лікування клієнта, перелік наданих медичних послуг та їх вартість, рахунків на оплат вартості наданих медичних послуг.

Проте відповідачем не оплачено надані позивачем послуги.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення вказаної заборгованості від 11.12.2017 вих.№218, від 22.01.2018 вих.№18, від 03.03.2018, які залишені відповідачем без задоволення.

В матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги за договором про надання медичних послуг №12 від 01.03.2015 в розмірі 18451,04 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, враховуючи те, що факт надання медичних послуг позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 18451,04 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 2815,62 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період з березня 2017 по березень 2018), 655,14 грн. 3 % річних (нарахованих за період з 18.02.2017 по 25.04.2018) та 2404,70 грн. пені (нарахованої за період з 18.02.2017 по 18.08.2018).

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.6 договору у разі порушення відповідачем терміну оплати наданих медичних послуг, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним.

З огляду на викладене, враховуючи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач набув права вимагати від відповідача сплати на його користь пені, інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 2815,62 грн. інфляційних втрат, 655,14 грн. 3 % річних та 2404,70 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів визнано помилковими доводи скаржника щодо винесення судом першої інстанції ухвали господарського суду міста Києва від 22.05.2018 із порушенням ст. 176 ГПК України, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправомірно було визнано відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 162, 164 ГПК України та прийнято її до розгляду, зазначаючи, що позовна заява підписана особою без належних повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви, підписаної представником позивача додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (п.5 ч.1 ст.164 ГПК України).

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.58 ГПК України, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту частин першої, третьої, четвертої ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, як особи, що підписала, зокрема, позовну заяву, є виключно довіреність або ордер.

За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину.

Колегією суддів встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" підписана представником товариства Балашовим Ю.В.

В матеріалах справи міститься договір 02/18 про надання юридичних послуг від 26.02.2018, укладений між ТОВ "Медифаст" та ФОП - адвокатом Балашовим Ю.В., довіреність на представництво інтересів ТОВ "Медифаст" на ім'я Балашова Ю.В. від 15.03.2018, в якій відсутня інформація про те, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину. Долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не усуває зазначеного недоліку, оскільки за змістом частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України саме довіреність повинна давати вичерпну інформацію про надання повноважень на представництво саме адвокату, а не громадянину.

Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/2414/17.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що повноваження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" Балашова Ю.В. підтверджено саме довіреністю від 15.03.2018 (а.с.40), виданою товариством "Медифаст" громадянину Балашову Ю.В., відповідно до якої гр. Балашову Ю.В. надані повноваження, зокрема, вчиняти будь-які дії в будь-яких судових органах України у зв'язку з будь-яким господарським процесом з усіма процесуальними правами учасника справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що у даній справі (малозначному спорі) не визначено обов'язкової професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна заява підписана особою, повноваження якої підтверджено належними доказами (довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" від 15.03.2018), що вказує на відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 162, 164 ГПК України.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду та закриття провадження у справі, а тому відхиляються судом.

Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З огляду на викладене, враховуючи те, що у даній справі представництво в суді товариства "Медифаст" здійснював громадянин Балашов Ю.В. за довіреністю від 15.03.2018, докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги товариству "Медифаст" відсутні, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про покладення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі заявленому позивачем до відшкодування - 9067 грн.

Стягуючи з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного, не обґрунтував розміру витрат на професійну правничу допомогу, тоді як наданий позивачем розрахунок цих витрат був лише орієнтованим і не підтверджений належними доказами (платіжне доручення №1531 від 13.06.2018, відповідно до якого відповідачем перераховано ФОП Балашову Ю.В. аванс згідно договору про надання юридичних послуг №02/18 від 26.02.2018 в розмірі 10000 грн не містить посилання на дану справу; не міститься посилання про надання юридичної допомоги у даній справі і в договорі №02/18 від 26.02.2018; умовами договору не передбачено здійснення оплати послуг шляхом перерахування авансового платежу). Також колегія суддів звертає увагу, що у попередньому (орієнтованому) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу зазначено і 850 грн як вартість послуги по збору документів та складання претензії, тоді як в матеріалах справи містяться дві копії претензій від 11.12.2017 №218 та від 22.01.2018 №18, які були направлені відповідачу до укладення договору 02/18 про надання юридичних послуг від 26.02.2018.

Відповідно до ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосуванню закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається; разом з тим судом першої інстанції безпідставно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 9067 грн витрат на професійну правничу допомогу, а тому рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням обставин та висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Медифаст".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/5675/18 змінити в частині розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Медифаст" у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медифаст" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/5675/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко

(повний текст постанови складено 14.09.2018)