Постанова

від 12.09.2018 по справі 8090/974/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/3347/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 809/974/17 за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (суддя І інстанції - Могила А.Б., місце ухвалення: м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 18.04.2018),

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління МВС України на Львівській залізниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді,.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ управління МВС України на Львівській залізниці № 5 о/с від 26.05.2017 про звільнення капітана міліції ОСОБА_1, старшого інспектора з інформаційно-аналітичного забезпечення лінійного відділу на станції Івано-Франківськ управління МВС України на Львівській залізниці, з 06.11.2015. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з інформаційно-аналітичного забезпечення лінійного відділу на станції Івано-Франківськ управління МВС України на Львівській залізниці з 07.11.2015. Стягнуто з управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 4649,19 грн. за період з 05.08.2017 до 04.10.2017.

16.04.2018 ОСОБА_1 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відмовлено з тих підстав, що зазначені у заяві вимоги можуть бути предметом розгляду адміністративного суду лише внаслідок звернення із відповідною позовною заявою.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що порушує її права. Судом порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ухвала суду не відповідає вимогам ст. 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Вказує, зокрема, на невідповідність оскаржуваного рішення практиці Європейського Суду з прав людини, в тому числі, висновкам останнього у справі Іванов Ю.М. проти України (заява № 40450/04), в рішенні по якій Європейський Суд зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Виходячи із наведеного, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з інформаційно-аналітичного забезпечення лінійного відділу на станції Івано-Франківськ УМВС на Львівській залізниці з 07 листопада 2015 року, із розрахунку 110, 69 грн. заробітку за один робочий день, за період з 04.10.2017 по день винесення рішення.

Відповідач у справі Управління МВС України на Львівській залізниці подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Також відповідач зазначає, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді неможливо виконати в зв'язку з ліквідацією Управління.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, звернувшись 16.04.2018 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, подала позовну заяву, яка підлягала розгляду як окрема судова справа, як окремий судовий спір.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що дана заява ОСОБА_1 від 16.04.2018 не була зареєстрована як новий позов, провадження за новим адміністративним позовом не було відкрите.

Однак розглядаючи справу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку - вважати заяву ОСОБА_1 як позовні вимоги до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, оскільки таким чином будуть захищені інтереси ОСОБА_1, і це відповідає положенням ст. 9 КАС України. Крім того, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені у пунктах 46, 48, 51, 54 рішення від 15.10.2009 у справі Іванов Ю.М. проти України (заява №40450/14), відповідно до яких від особа, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою , виконувалися відповідно до зазначених вище вимог конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю.

Беручи до уваги викладене вище, та розглядаючи заявлені ОСОБА_1 вимоги по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 КЗпП України, прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно зі ст. 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

При цьому, відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як свідчать матеріали справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 визнано протиправним і скасовано наказ Управління МВС України на Львівській залізниці № 5 о/с від 26.05.2017 про звільнення капітана міліції ОСОБА_1, старшого інспектора з інформаційно-аналітичного забезпечення лінійного відділу на ст. Івано-Франківськ управління МВС України на Львівській залізниці, з 06.11.2015; поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з інформаційно-аналітичного забезпечення лінійного відділу на ст. Івано-Франківськ управління МВС України на Львівській залізниці з 07.11.2015; стягнуто з управління МВС України на Львівській залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 4649,19 грн. за період з 05.08.2017 по 04.10.2017.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище норми та обставини справи, дата ухвалення постанови Львівським апеляційним адміністративним судом, а саме - 04.10.2017, є початком періоду, за який ОСОБА_1 належить виплатити середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення суду.

Однак як на час звернення позивача до суду, так і протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції зазначене вище рішення суду виконано не було. Вказане, зокрема, підтверджується тим, що виконавче провадження № 55247569, відкрите на підставі виконавчого листа від 30.10.2017 № 809/974/17, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом, відповідно до інформації, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України, є незакритим. Доказів протилежного відповідач не надав.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час невиконанням рішення про поновлення на роботі, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Твердження відповідача про те, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді неможливо виконати в зв'язку з ліквідацією Управління МВС України на Львівській залізниці, апеляційний суд вважає безпідставним і не бере до уваги з таких підстав.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч .4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 9 ст. 36 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду справи Управління МВС України на Львівській залізниці перебуває у стадії припинення, тобто не є ліквідованим.

Середній заробіток визначається за правилами, визначеними Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV цього Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Управління МВС України на Львівській залізниці від 03.10.2017 року № 31, останніми фактично відпрацьованими місяцями ОСОБА_1 були серпень і вересень 2014 року, її грошове забезпечення за ці місяці склало 4759,89 грн., а середньоденне - 110,69 грн. (4759,89 грн./43 робочих дні за вказаний період).

Часом вимушеного прогулу позивача у спірному випадку є період з дня, наступного за днем ухвалення апеляційним судом рішення про її поновлення на посаді - 05.10.2017 року до дня прийняття зазначеного рішення, тобто 12.09.2018 року.

А кількість робочих днів у відповідних місяцях визначена в додатках до листів Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік і від 19.10.2017 року № 224/0/103-17/214, згідно з яким: в період 05.10.2017 року до 31.12.2017 року 2017 року кількість робочих днів становила 60, а в період з 01.01.2018 року до 12.09.2018 року - 174, отже, загальна кількість робочих днів у вказаному періоді склала 234 дні.

Відтак, сума середнього заробітку за вказаний період становить 25901,46 грн. (110,69 грн. х 234 робочих дні).

З огляду на встановлені обставини справі та проаналізовані норми законодавства, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого заяви, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі №809/974/17 та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про понволення на роботі задовольнити.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (код ЄДРПОУ: 08602508, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Федьковича, 50а, поштовий індекс 79015) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, поштовий індекс 77012) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 25901 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одна) грн. 46 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М. В. Костів судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13.09.2018 року