Постанова

від 14.09.2018 по справі 822/1963/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1963/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

14 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом фермерського господарства Чернишова Василя Гавриловича до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2018 року фермерське господарство Чернишова Василя Гавриловича звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 21.02.2018 року №4774/22-01-12-05 застосування фермерським господарством Чернишова Василя Гавриловича спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році; зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області включити фермерське господарство Чернишова Василя Гавриловича, ідентифікаційний код - 21323090, до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році про що видати відповідну довідку; стягнуто на користь фермерського господарства Чернишова Василя Гавриловича судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3524 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

10 вересня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали вказаного клопотання, колегія суддів вважає, що останнє не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи зазначені положення та з урахуванням характеру спірних правовідносин, колегія суддів вирішила за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - фермерське господарство Чернишова Василя Гавриловича (код ЄДРПОУ - 21323090) зареєстрований як юридична особа (місцезнаходження: 32621, Хмельницька область, Новоушицький район, село Антонівка, вулиця Центральна, будинок 2-А) та є платником єдиного податку четвертої групи.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік в строки, встановлені пп.295.9.1 п. 295.9 ст.295 ПК України, позивачем на адресу відповідача було подано усі необхідні документи.

Однак, відповідач рішенням № 4774/22-01-12-05 від 21.02.2018 повідомив ФГ Чернишова В.Г. про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік через наявність станом на 01.01.2018 податкового боргу в сумі 172,79 грн.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача, щодо відмови в такому підтвердженні статусу платника податку протиправною, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підстав для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік не було, а відтак дії відповідача є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки з 01 січня 2018 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку), однак вказаних дій не здійснив, при цьому вчинив протиправну бездіяльність по відношенню до позивача.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у спірних правовідносинах йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Посилання контролюючого органу про наявність податкового боргу в розмірі 172,79 грн, як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України є безпідставними.

Судова колегія зазначає, що вказані норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

В даному випадку позивач станом на 31 грудня 2017 року був платником єдиного податку четвертої групи, а тому вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справам №816/543/17 від 06.02.2018 року; № 804/2321/17 від 29.03.2018 року.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні правомірно зазначив, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки підстав для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік не було, а тому для повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області зареєструвати фермерське господарство Чернишова Василя Гавриловича платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Драчук Т. О.