Рішення

від 13.09.2018 по справі 1640/2799/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2799/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Паращука Д.В.,

представника третьої особи ФГ "Агро-Руно" - Рудич Н.О.,

третьої особи - ФОП ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: Фермерське господарство "Агро-Руно", фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2018 року ОСОБА_6 (надалі - позивач або ОСОБА_6) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач або ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) , де просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену листом від 03.07.2018 № 5506/0/26-18 від 03.07.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6, члену Фермерського господарства "Агро-Руно" (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 та наданні у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 4,4733 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 2,8241 га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити вищевказаний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6 та надати їй у приватну власність запитувані земельні ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вона як член фермерського господарства має право на одержання безоплатно у власність із раніше наданих у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, а відповідач протиправно тричі відмовив їй у затвердженні погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 04.09.2018.

Ухвалою від 04.09.2018 підготовче провадження у даній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.09.2018.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву пояснювали, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Разом з тим, позивач звернулася до відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок одного виду використання, які не мають спільної межі, що є порушенням ст. 116 Земельного кодексу України. Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та надати земельні ділянки у власність, пояснював, що дане повноваження є дискреційним та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (т.1 а.с. 229 - 236).

06.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач не погоджуючись із доводами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо обґрунтування у відзиві оскаржуваної відмови частиною 4 статті 116 ЗК України, відповідно до якої передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, зазначала, що, на її думку, таке обґрунтування є неправомірним, оскільки в ст. 116 ЗК України передбачено те, що один раз по кожному виду використання здійснюється передача не земельної ділянки, а земельних ділянок (словосполучення вживається у множині), а тому висновок відповідача про те, що в межах визначених законодавством норм може бути передана тільки одна земельна ділянка базується лише на особистому тлумаченні норм чинного законодавства окремими посадовими особами управління. Вказувала, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.08.2018 у справі № 816/586/17, що повноваження відповідача, виходячи із фактичних обставин справи, вимог ст.19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 ЗК України, в даному конкретному випадку не є дискреційними, оскільки у цьому випадку у відповідача є лише один варіант правомірної поведінки - прийняття наказу про затвердження проекту землеустрою.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, голова ФГ "Агро-Руно" в судовому засіданні просила вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі.

У письмових поясненнях вказувала, що як голова фермерського господарства гарантувала усім його членам отримання земельної частки паю в рівних частинах, то ж розподіл і проведено рівними частинами. Однак, так вийшло, що належна позивачу частина складається з двох земельних ділянок, оскільки земельні ділянки фермерського господарства, які розподілялися між його членами, знаходяться на певній відстані одна від одної, тому під час розподілу фізично не було можливим усім членам господарства розподілити земельні ділянки одним масивом. Звертала увагу суду, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачу успішно пройшов екстериторіальне погодження та має позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, а тому має бути затверджений (т.2 а.с. 1-3).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ФОП ОСОБА_5 в судовому засіданні просила вимоги позовної заяви задовольнити в повному обсязі.

В письмових поясненнях вказувала, що нею, як розробником спірного проекту землеустрою про відведення земельних ділянок позивачу, при розробці проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Агро-Руно в розмірі земельної частки (паю), в розрахунках встановлено, що земель ФГ Агро-Руно недостатньо, щоб відвести всім членам господарства земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Для того, щоб забезпечити рівність прав кожного громадянина на землю, проектом передбачено поділ земель ФГ Агро-Руно на 6 земельних ділянок (паїв), які будуть еквіваленті по вартості одна одній, але розмір яких менший ніж розмір земельної частки (паю).

Пояснювала, що нею розроблено 6 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Агро-Руно в розмірі земельної частки (паю). В кожному проекті детально розписаний розрахунок визначення земельної частки (паю) та порядок паювання земель із зазначенням кількості запроектованих земельних ділянок. Всі проекти отримали обов'язкове погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин по принципу екстериторіальності. Тобто 6 експертів державної експертизи з різних областей України погодили запроектоване рішення поділу земельних ділянок. Також проекти отримали позитивні висновки державної експертизи землевпорядної документації (т.1 а.с. 227-228).

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, представника третьої особи ФГ "Агро-Руно" та третьої особи - ФОП ОСОБА_5, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_6 є одним із членів фермерського господарства "Агро-Руно", що підтверджується Статутом цього господарства (т.1 а.с. 102-130).

Відповідно до п. 5.18 Статуту фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (а.с. 125).

Згідно п. 4.4 цього ж Статуту землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, що належать на праві користування на умовах оренди наданих Рудич Наталії Олександрівні для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області згідно договорів оренди землі:

- договір оренди землі б/н від 13.10.2015, укладений між ГУ Держгеокадастром у Полтавській області та Рудич Н.О., зареєстрований 26.12.2015 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В., кадастровий номер НОМЕР_5, загальна площа земельної ділянки 19,3997 га;

- договір оренди землі б/н від 13.10.2015, укладений між ГУ Держгеокадастром у Полтавській області та Рудич Н.О., зареєстрований 26.12.2015 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В., кадастровий номер НОМЕР_6, загальна площа земельної ділянки 12,6138 га;

- договір оренди землі б/н від 13.10.2015, укладений між ГУ Держгеокадастром у Полтавській області та Рудич Н.О., зареєстрований 26.12.2015 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В., кадастровий номер НОМЕР_7, загальна площа земельної ділянки 11,7707 га.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів фермерського господарства "Агро-Руно" від 16.06.2016 було задоволено заяви всіх членів господарства про передачу кожному з них земельної частки орієнтовною площею 7, 8 га, яка знаходиться на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів та перебуває в оренді фермерського господарства Агро-Руно у власність для ведення фермерського господарства. Голова фермерського господарства оголосила, що всі члени господарства отримають земельну частку (пай) рівними частинами, вартістю 249 366,96 грн., що не суперечить чинному законодавству, так як земельні ділянки розпайовуються без залишку (т.1 а.с. 136-137).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 25.06.2001 № 315 затверджено уточнений розмір земельної частки (паю) в розмірі 7,80 кадастрових гектарів вартістю 91632,5 грн. (т.1 а.с. 142).

Згідно відповіді Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.06.2017 № 0-16-0181-510/123-17 на запит ФОП ОСОБА_5 від 19.06.2017 № 315 на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області уточнений розмір земельної частки (паю) становить 7,80 га умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю), з урахуванням коефіцієнту індексації 4,7964 та коефіцієнту грошової оцінки 1,756, станом на 01.01.2017 становить 319 300,67 грн. (т. 1 а.с. 143).

Згідно довідки виконавчого комітету Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23.05.2017 № 30 ОСОБА_6 земельної частки (паю) не має (т.1 а.с. 141).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2017 № 4735-СГ надано гр. ОСОБА_6 - члену ФГ Агро-Руно дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектарів земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 244).

Другим пунктом цього ж наказу наказано Відділу у Полтавському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законом порядку.

Нотаріально посвідченою заявою від 10.02.2016 ФГ Агро-Руно в особі його керівника Рудь Н.О. надано згоду на вилучення земельної ділянки частки (паю) в розмірі 7,8 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, що перебуває на праві оренди у ФГ Агро-Руно , яка знаходиться за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - ОСОБА_6 (т. 1 а.с 138).

На підставі вищевказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на замовлення позивача фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6 - члену ФГ Агро-Руно для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_8 та НОМЕР_9) (т.1 а.с. 61-218). Оригінал проекту землеустрою оглянуто судом в ході судового розгляду.

У пояснюючій записці до цього проекту розробником наведено такі розрахунки. Вартість земель ФГ Агро-Руно , які підлягають поділу між членами господарства становить 1579840,56 грн. Для передачі кожному громадянину у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки по КСП Україна необхідна площа, вартість якої становить - 319300,67 грн., тобто загальна вартість земель по господарству становить 1915804,02 грн. У зв'язку з недостатньою кількістю земель ФГ Агро-Руно для того, щоб забезпечити рівність прав кожного громадянина на землю, проектом передбачено поділ земель ФГ Агро-Руна на 6 земельних ділянок, які будуть еквівалентні по вартості одна одній: 1579840,56 / 6 = 263306,76 грн. Тобто вартість земельної частки (паю), який передається у власність кожному члену ФГ Агро-Руно становить 263306,76 грн. (т.1 а.с. 68 - 69).

Даним проектом відповідно до ст. 31, 32, 121 ЗК України передбачено відвести у власність гр. ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) загальною площею 7,2974 га, яка складається з двох частин № 1 - 4,4733 га та № 2 - 2,8241.

Висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Новоселецьким М.І. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.10.2017 № 14370/82-17 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено (т. 1 а.с. 214).

За висновком про якісну характеристику ґрунту земельних ділянок, наданих ДП Полтавським науково - дослідним та проектним інститутом землеустрою , ґрунтовий покрив цих земельних ділянок представлений чорноземами опідзоленими і слабореградованими та темно-сірими сильнореградованими важкосуглинковими і легкоглинистими ґрунтами (аргрогрупа 41 е) (т.1 а.с. 146)

Відповідно до переліку земель вказаних у п. 1 ст. 50 ЗК України та переліку особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 № 245 дані землі відносяться до особливо цінних, що вимагає обов'язкової державної землевпорядної експертизи.

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2017 № 3650, затвердженого в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Остапенко Л.О. 24.11.2017 (т.1 а.с. 215-216) за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому повернутий на доопрацювання згідно зауважень, вказаних у пункті 10, зокрема, долучити обґрунтування доцільності проектування земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) площею 7,2974 га з двох окремих земельних ділянок (ділянка № 1 - 4,4733 га, ділянка № 2 - 2,8241 га) з урахуванням вимог ст.ст. 79-1, 116 ЗК України.

Відповідно до коректурного аркушу про усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2017 № 3650-17 (додаток до листа замовника експертизи від 08.12.2017 № 1016) всі зауваження та пропозиції розробником проекту доопрацьовані (т. 1 а.с.217).

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області погодилося з тим фактом, що зауваження та пропозиції розробником доопрацьовані, у зв'язку з чим на останньому аркуші висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.11.2017 № 3650 проставлено штамп зауваження враховані (т. 1 а.с. 216).

02.02.2018 позивачем отримано у Відділі у Полтавському районі Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області витяги з Державного земельного кадастру № НВ-5306962052018 та № 5306961942018 про реєстрацію земельних ділянок відповідно кадастровий номер НОМЕР_4 та № НОМЕР_3 (т. 1 а.с.33-42).

15.02.2018 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження означеного проекту землеустрою. На дане клопотання позивач отримала відповідь від 01.03.2018 за № 1994/0/26-18, якою її клопотання було залишено без розгляду (т.1 а.с. 26).

Підставами для відмови у задоволенні клопотання позивача стало те, що:

- земельні ділянки, за рахунок яких відводиться земельна частка (пай) у власність позивачу як члену ФГ Агро-Руно для ведення фермерського господарства орендовані особисто гр. Рудич Н.О., а не ФГ Агро-Руно . В письмовій же згоді на вилучення земельної частки (паю) від 10.02.2016, зареєстрованій в реєстрі за № 271, зазначено, що ФГ Агро-Руно дає згоду на вилучення земельної частки (паю) в розмірі 7,8 умовних кадастрових га для ведення фермерського господарства, що перебуває на праві оренди у ФГ Агро-Руно ;

- частиною 4 статті 116 ЗК України встановлено, що передача безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Вказано, що позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (наказ № 4735-СГ від 12.05.2017), а подано на розгляд та затвердження проект землеустрою, яким передбачено відведення двох земельних ділянок площами 4,4733 га та 2,8241 га.

Врахувавши окремі зауваження, а саме, отримавши попередньо згоду від Рудич Н.О. на вилучення земельної частки (паю), 03.04.2018 позивач звернулася до відповідача з повторним клопотанням про затвердження проекту землеустрою.

18.04.2018 за № 32-16-0.331-2153/2-18 позивачем отримано повторну відмову в задоволенні її клопотання, підстави якої знову визначено частину 4 статті 116 ЗК України, а також та обставина, що позивачем подано на затвердження проект землеустрою, яким передбачено відведення двох земельних ділянок, тоді як дозвіл видавався на одну (т.1 а.с. 27).

З допомогою адвокатів (представників позивача у даній справі) позивачем підготовлено третє клопотання про затвердження проекту землеустрою із детальними роз'ясненнями.

18.06.2018 позивачем втретє подано до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про затвердження проекту землеустрою, де звернуто увагу відповідача на те, що наказом № 4735-СГ від 12.05.2017 позивачу як члену ФГ Агро-Руно надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектар земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства. Жодних відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою після отримання наказу від 12.05.2017 № 4735-СГ не отримувала (т.1 а.с. 29-31, 248-249).

За результатами розгляду даного клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відмову, оформлену листом від 03.07.2018 № 5506/0/26-18, де зазначено, що відповідачем на клопотання позивача від 11.04.2017 за № М-7929/0/5-17 та № М-7931/0/5-17 про повторний розгляд аналогічних клопотань від 23.06.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки (наказ від 12.05.2017 № 4735-СГ) та лист - відповідь від 13.05.2017 № 5654/6-17 з посиланням на норми, встановлені частиною 4 статті 116 ЗК України щодо передачі земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у межах норм, визначених цим кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а оскільки позивачем подано на затвердження проект землеустрою, яким передбачено відведення двох земельних ділянок площами 4,4733 га та 2,8241 га, то клопотання позивача знову залишено без розгляду (т.1 а.с. 32, 250-251).

Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом. Звертала увагу суду, що листа - відповіді від 13.05.2017 № 5654/6-17 не отримувала.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Питання передачі в оренду чи у власність земельних ділянок державної або комунальної власності врегульовано Земельним кодексом України від 21.10.2001 № 2768-ІІІ (надалі - ЗК України).

Пунктом "а" частини третьої статті 22 даного Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. 2 ст. 31 цього ж Кодексу громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки для приватизації членом фермерського господарства визначено в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ст.ст. 32, 121 ЗК України).

Абзацом "а" частини першої статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частини першої та другої статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай) (ч. 3 ст. 13 цього ж Закону).

Згідно з статтею 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Третя особа - розробник проекту землеустрою ФОП ОСОБА_5 пояснювала, що поняття земельна частка (пай) у земельному законодавстві є специфічним і з'явилося із прийняттям указів Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 № 666 та Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 № 720. Земельна частка (пай) являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах, а вартість у грошовому вираженні. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки паю є невизначеними. Громадянин, якому надана земельна частка (пай), не знає точного місця її розташування на полях сільськогосподарського підприємства.

За змістом пояснень розробника проекту землеустрою площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку з урахуванням грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів. При виділенні земельних паїв у натурі (на місцевості), що через різну якість земельних ділянок у загальному масиві розпайованих земель фізичний розмір виділеної в натурі земельної частки, як правило, не збігається з кількістю умовних кадастрових гектарів. При виділенні земельної ділянки на місцевості її площа на гірших за якістю землях буде більшою порівняно з кількістю умовних кадастрових гектарів, а на кращих за якістю землях - меншою. Але за всіх обставин загальна вартість виділеної земельної ділянки, незалежно на якому за якістю масиві вона виділяється, залишається однаковою, тобто дорівнює вартості земельного паю по підприємству.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції від 31.03.2016) встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно пункту в) ч. 1 ст. 20 Закону України Про землеустрій землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання , вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підставою проведення землеустрою, зокрема, є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (п. а) ч. 1 ст. 22 ЗУ Про землеустрій ).

Як встановлено судом вище, підставою для розроблення даного проекту землеустрою є наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2017 № 4735-СГ (т.1 а.с. 244).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі, зокрема, формування нових земельних ділянок (ч. 1 ст. 50 ЗУ Про землеустрій ).

Вимоги до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлені у ч. 3 ст. 50 ЗУ Про землеустрій , ст. 34 Закону України Про державний земельний кадастр .

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ч. 2 ст. 50 ЗУ Про землеустрій ).

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів , документації із землеустрою або містобудівній документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 7, 8 Тимчасового порядку визначено, що для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді. Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: - приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; - перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; - вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності). Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Пунктом 9 цього Тимчасового порядку встановлено вимоги до працівників територіальних органів Держгеокадастру, які здійснюють розгляд та погодження проекту землеустрою, які повинні:

- відповідати критеріям, установленим статтею 23 Закону України Про державну експертизу землевпорядної експертизи ;

- скласти кваліфікаційний іспит у Держгеокадастрі;

- бути визначені експертами державної експертизи.

Як було встановлено судом вище, висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Новоселецьким М.І. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.10.2017 № 14370/82-17 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено (т. 1 а.с. 214).

У п. 9 висновку експертом зазначено, що зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні .

Перевірка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів , документації із землеустрою або містобудівній документації є метою процедури погодження проекту землеустрою (у порядку ст. 186-1 ЗК України), і лише встановлення невідповідності цього проекту вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів може бути підставою для відмови у його погодженні. Однак, у пункті 8 висновку від 17.10.2017 № 14370/82-17 про погодження даного проекту землеустрою експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Новоселецьким М.І. за наслідками аналізу проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам зазначено, що проект в повній мірі відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам .

Відповідачем не заперечувався той факт, що поданий на затвердження позивачем проект землеустрою (т.1 а.с. 61-218) в повній мірі відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правим актам. Принаймні на такі обставини уповноважений представник відповідача не посилався а ні в письмовому відзиві на позовну заяву, а ні під час судового розгляду.

Відповідачем заперечується право позивача на відведення двох земельних ділянок у власність у контексті ч. 4 ст. 116 ЗК України.

Представник відповідача під час судового розгляду пояснював, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду двох клопотань позивача від 11.04.2017 за № М-7929/0/5-17 та № М-7931/0/5-17 про повторний розгляд аналогічних клопотань від 23.06.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою одне з них було задоволено наказом від 12.05.2017 № 4735-СГ, а у задоволенні іншого було відмовлено листом - відповіддю від 13.05.2017 № 5654/6-17 (т.1 а.с. 243-244).

При цьому, позивач категорично заперечує отримання нею листа - відповіді від 13.05.2017 № 5654/6-17. Подання двох клопотань обґрунтовувала, тим, що відповідач відмовлявся приймати одне клопотання про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну частку (пай) площею 7,80 га, оскільки ця частка пай складалася з двох частин та виділялася їй із двох різних земельних ділянок, що перебували в оренді голови ФГ Агро-Руно Рудич Н.О., які мали різні кадастрові номери.

Суд нагадує, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доказів направлення поштою чи вручення іншим способом позивачу листа - відповіді від 13.05.2017 № 5654/6-17 суду не надано.

Представник пояснив, що управління не має таких доказів, оскільки означена кореспонденція направлялася простим поштовим відправленням, фіксування чого не вимагається чинним законодавством.

Тож відповідачем не доведено, що ним було відправлено спірний лист позивачу.

Оцінюючи надані суду копії наказу від 12.05.2017 № 4735-СГ та лист - відповідь від 13.05.2017 № 5654/6-17 (т.1 а.с. 243-244) суд приходить до таких висновків.

Як слідує із змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.05.2017 № 4735-СГ, то останнім надано гр. ОСОБА_6 - члену ФГ Агро-Руно дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектарів земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 244).

При цьому, у даному наказі не зазначено, що цей наказ видано на якесь конкретне одне з двох клопотань позивача.

Тому суд погоджується із доводами представників позивача та третьої особи розробника проекту ФОП ОСОБА_5, що даний наказ був належною підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме у розмірі земельної частки (паю) площею 7,80 умовних кадастрових гектарів.

Лист-відповідь від 13.05.2017 № 5654/6-17 (т.1 а.с. 243), на який посилається відповідач, судом до уваги не приймається, оскільки із його змісту не можливо встановити яке конкретно з клопотань позивача, які остання кілька разів подавала по два щоразу починаючи з 23.06.2016, розглянуто даним листом.

Суд також погоджується із доводами представників позивача та третьої особи розробника проекту ФОП ОСОБА_5, що неможливість відведення земельної ділянки у власність особі саме у розмірі земельної частки (паю), на яку вона має згідно чинного законодавства, із єдиного масиву земельної ділянки, в жодному випадку не може позбавити права такої особи на отримання рівної з іншими членами фермерського господарства земельної частки (паю).

Формування земельної частки (паю) із кількох земельних ділянок у випадку неможливості виділення її із єдиного масиву через недостатність земель у фермерського господарства за висновком суду не суперечить нормам земельного законодавства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену листом від 03.07.2018 № 5506/0/26-18 від 03.07.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6, члену Фермерського господарства "Агро-Руно" (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 та наданні у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 4,4733 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 2,8241 га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити вищевказаний проект землеустрою про відведення позивачу земельної ділянки у власність та передати запитувані земельні ділянки у власність позивачу, суд виходить із такого.

Відповідач у свою чергу наполягає на своїх дискреційних повноваженнях у процедурі затвердження проекту землеустрою, пояснював, що дане повноваження є виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

За усталеною судовою практикою під дискреційними повноваженнями суди розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд зауважує, що наявність дискреційних повноважень не означає, що суб'єкт владних повноважень може діяти свавільно при прийнятті тих чи інших рішень, такі повноваження мають межу.

За правовою позицією, яку Європейський суд з прав людини неодноразово викладав у своїх рішеннях, у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві.

За висновком суду із аналізу статей 118 та 123 Земельного кодексу України законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту землеустрою тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб владні суб'єкти не перетинали межу дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

За усталеною судовою практикою з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, презюмується, що дискреційними повноваженнями є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

Натомість, у деяких справах, відповідач - орган державної влади помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - видати розпорядження, або відмовити у його виданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Частиною 9 статті 118 цього ж Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність .

Конструкція цієї норми не передбачає для відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у випадку отримання погодженого проекту землеустрою альтернативного варіанту поведінки.

Відповідно до п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 по страві № 817/586/17 (номер в ЄДРСУ 76138662) за наслідками аналізу правового регулювання, прийшов до висновку, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У цій же постанові Верховний Суд, враховуючи приписи Положення про Головне управління Держгеокадастру в області та статті 9 Закону України Про Державний земельний кадастр , дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Також, виходячи із принципу верховенства права, Верховний Суд відмітив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип належного урядування . Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти у найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічними питаннями про затвердження погодженого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, а відповідач неодноразово відмовляв позивачу у такому затвердженні. Мотивам цих відмов судом надана оцінка вище.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку із зазначеним, суд погоджується із обраним позивачем належним способом захисту його порушеного права, та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6, члену Фермерського господарства "Агро-Руно" (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 та надати у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 4,4733 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 2,8241 га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1409,60 грн., а доказів понесення сторонами інших витрат у справі суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_6 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_6 (АДРЕСА_1,36000, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23,м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), треті особи: Фермерське господарство "Агро-Руно" (с. Чорноглазівка, Полтавський район, Полтавська область, 38710, код ЄДРПОУ 40232267) , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену листом від 03.07.2018 № 5506/0/26-18 від 03.07.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6, члену Фермерського господарства "Агро-Руно" (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 та наданні у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 4,4733 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 2,8241 га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) у власність гр. ОСОБА_6, члену Фермерського господарства "Агро-Руно" (код згідно КВЦПЗ 01.02) за межами населених пунктів на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 та надати у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок площею 4,4733 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), площею 2,8241 га (кадастровий номер НОМЕР_4) із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 14 вересня 2018 року.

Суддя Л.О. Єресько