Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/6255/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.09.2018Справа №910/6255/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"    до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська кабельна компанія"    про стягнення 10 071,25 грн., Суддя Борисенко І.І. Секретар судового засідання Коновалов С.О. Представники сторін: від позивача – не з'явився від відповідача – не з'явився Обставини справи: Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська кабельна компанія" про стягнення 10 071,25 грн., з яких: 6 000 грн. сума попередньої оплати за недопоставлений товар, 3 055,07 грн. штрафу, 840,60 інфляційних втрат, 175,58 грн. 3 % річних за Договором купівлі-продажу від 16.02.2017 №17/72-МТР. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору (п.5.3 Договору) не було здійснено поставку товару. Суму попередньої оплати, відповідач також повністю не повернув, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.   Ухвалою суду від 21.05.2018 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви – п'ять днів з дня вручення цієї ухвали. 04.06.2018 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви та докази надіслання вказаної заяви відповідачу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін . В судове засідання 24.07.2018 представники сторін не з'явились, проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторін про час, дату та місце судового засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 судове засідання відкладено на 04.09.2018. В судове засідання 04.09.2018 представники сторін не з'явилися, про причине неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Позивачем 27.08.2018 подано до суду Клопотання про слухання справи без його присутності. Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, офіс 101;  03134, м. Київ, а/с №174. Проте, за зазначеними адресами відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду були повернуті назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (не орендує, не розшукано). Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань. На призначене судове засідання 04.09.2018 представники позивача та відповідача не з'явилися, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 16.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Кабельна Компанія» (далі – відповідача, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (далі – позивач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №17/72-МРТ (далі – договір) відповідно до якого продавець зобов'язується передати продукцію (далі – товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього  відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору). Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим Договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками. Оплата вартості товару здійснюється згідно додатків до договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.2. Договору). Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з п. 1 Додатку №1 від 16.02.2017 до Договору №17/72-МРТ загальна вартість товару, що поставляється по цьому Додатку, складає: 30  550,90 грн., в тому числі ПДВ 5  091,82 грн. Відповідно до п. 4 Додатку №1 від 16.02.2017 до Договору №17/72-МРТ  продавець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, згідно з реквізитами, вказаними в розділі 13 даного Договору, у вигляді авансового платежу в розмірі 50% вартості товару, решта 50% - по факту поставки протягом 10-ти робочих днів. Платіжним дорученням №476 від 20.02.2017 позивачем перераховано кошти в сумі 15  275,34 грн. на рахунок відповідача, тим самим здійснив попередню оплату за товар відповідно до п. 4 Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 5 Додатку №1 від 16.02.2017 до Договору №17/72-МРТ передбачено, що термін поставки 14 робочих днів з моменту попередньої 50% оплати ціни партії товару. Відповідно до п. 5.3. Договору передбачено, що датою постачання товару вважається дата передачі його покупцеві у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідними Актами приймання-передачі товару. Позивач зазначив в позові, що товар поставлений не був відповідачем. Відповідачем було повернуто кошти в сумі 9  275,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2424 від 13.09.2017 в сумі 3  275,34 грн., №2725 від 11.10.2017 в сумі 3000,00 грн., №2802 від 20.10.2017 в сумі 3000,00 грн. Отже, відповідач не в повній мірі виконав умови зобов'язання за Договором. Зокрема, відповідачем не здійснено поставки товару або не повернуто сплачені за нього покупцем грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 19.12.2017 позивач направив відповідачу претензію від 18.12.2017 за №№04-06/104/17, з вимогою повернути попередньо сплачену оплату за товар в сумі 6 000,00 грн. та 1 527,53 грн. штрафу, інфляційні витрати в сумі 889,30 грн. Однак, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та ніяким чином не відреагував. Позивач листом від 22.03.2018 №01/01/11/07/03/01/-02/02/57 «Про відмову від поставки товару» відмовився від поставки товару за Договором на суму 6 000,00 грн. та повторно вимагав повернути в десятиденний термін з моменту направлення даного листа сплачену за товар суму в розмірі 6 000,00 грн. проте, відповідач проігнорував і це звернення позивача. Відповідно до п. 6.9. Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі, викладене виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність замінити або додаткового постачання товару у порядку визначеному п. 5.11., п. 5.12 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни. (Розмір штрафу може бути диференційований залежно від умов договору). Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару та щодо повернення суми попередньої оплати не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача: 6 000,00 грн. попередньої оплати за недопоставлений товар, 3  055,07 грн. штрафу, 840,60 грн. інфляційних втрат та 175,58 грн. 3% річних. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарський кодекс України). Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” днем пред'явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача з вимогою 19.12.2017 та 22.03.2018 проте станом на час прийняття рішення відповідач не повернув позивачу кошти, сплачені ним за отримання товару. Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав . Статтею 525 Цивільного кодексу України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Оскільки станом на час прийняття рішення відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з відповідача 6 000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 3055,07 грн., суд вказує наступне. Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 6.9. Договору за порушення строку постачання товару, у тому числі, викладене виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність замінити або додаткового постачання товару у порядку визначеному п. 5.11., п. 5.12 Договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни. (Розмір штрафу може бути диференційований залежно від умов договору). Згідно з п. 1 Додатку №1 від 16.02.2017 до Договору №17/72-МРТ загальна вартість товару, що поставляється по цьому Додатку, складає: 30  550,90 грн., в тому числі ПДВ = 5  091,82 грн. За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управнена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень згідно яких управнена сторона не може вимагати комплексного застосування таких наслідків. Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 6.9. Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 10%. Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 055,07 грн. штрафу. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 840,60 грн. та суму 3 % річних в розмірі 175,58 грн., нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення попередньої оплати на суму 6 000,00 грн.           Вимога позивача про стягнення з відповідача 175,58 грн. 3% річних та 840,60 грн. інфляційних витрат  підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав: Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом. По даній справі Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення (повернення) сплаченої за товар грошової суми у розмірі 6 000,00 грн., на яку товар поставлено не було.           Суду не надано доказів  визначення сторонами строку повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було. Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.           Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.                       19.12.2017р. відповідачу направлялась претензія від 18.12.2017 №04-06/104/17 на суму 8  416,83грн.           Враховуючи надані Позивачем докази направлення, враховуючи поштовий перебіг,  строк оплати настав 30.12.2017р. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом. Проте, судом встановлено, що позивач в розрахунку не вірно визначив період нарахування інфляційних втрат та 3% річних (з 10.03.2017 по 28.02.2018), у зв'язку з чим суд не погоджується з ним. Так, як обов'язок сплати інфляційних втрат настає після 10 днів з дня пред'явлення претензії боржнику. Отже, вірним періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 30.12.2017 по 28.02.2018. Виходячи з наведеного, суд частково задовольняє вимогу позивачу в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Підлягає стягненню 30,00грн. - 3% річних та 150,90грн. інфляційних втрат. В решті частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252  ГПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"  задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська кабельна компанія" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, офіс 101, ідентифікаційний код 39866964) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"  (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. сума попередньої оплати за недопоставлений товар, 3  055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. штрафу, 30 (тридцять) грн. 00коп. 3% річних та 150 (сто п'ятдесят) грн.90коп. інфляційних втрат та 1 616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 51 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовити. Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 07.09.2018          Суддя                                                                                                   І.І. Борисенко