Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/5170/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2018Справа № 910/5170/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Термо"

про стягнення 218 611,79 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Коновалов С.О.

Представники сторін:

ввід позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" про стягнення 218 611,79 грн. за договором №2107/16 на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не здійснив та послуги з перевезення не надав, чим порушив своє зобов'язання за укладеним договором №2107/16 на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом від21.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 порушено провадження у справі № 910/5170/18. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.06.2018.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/5170/18. Призначено розгляд справи №910/5170/17 по суті на 24.07.2018.

В судовому засіданні 24.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.09.2018.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, буд. 24.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду були повернуті назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача).

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

На призначене судове засідання 04.09.2018 представники позивача та відповідача не з'явилися, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ-УКРАЇНА" (далі - замовник, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір Договору № 2107/16 на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору передбачено, що предметом даної угоди є взаємовідносини, які виникають між виконавцем та замовником при плануванні, розрахунках і виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом як в міжнародному, так і у внутрішньому сполученні.

Згідно з п. 3.1.1. договору організувати перевезення вантажу автомобільним видом транспорту в міжнародному та внутрішньому сполученні згідно з попередньо узгодженими сторонами заявками замовника.

Відповідно до умов цього договору, між позивачем та відповідачем були укладені Заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №21/07-1 від 21.07.2016, №21/07-1 від 21.07.2016, №25.07-2 від 25.07.2016.

Зі змісту заявок вбачається, що оплата послуг з перевезення вантажу здійснюється наступним чином: 50 % передплата по факту митного оформлення, 50 % по факту вивантаження.

На підставі вказаних заявок відповідач зобов'язувався здійснювати перевезення масла вершкового у обсягах та в порядку, що передбачено договором № 2107/16 від 21.07.2016 та Заявками №21/07-1 від 21.07.2016, №21/07-1 від 21.07.2016, №25.07-2 від 25.07.2016, при цьому загальна вартість таких послуг була визначено в розмірі 24 000,00 доларів США.

Матеріалами справи доведено, що на виконання умов договору та заявок, укладеним між позивачем та відповідачем, позивачем було перераховано відповідачу кошти у розмірі 198 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №500143453 від 26.07.2016 та 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №500143454 від 27.07.2016.

Таким чином, позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти, загальна сума яких складає 298 400,00 грн., що на момент здійснення оплати, еквівалентно 12 000 доларів США та є авансом за надання послуг, що передбачені договором № 2107/16 від 21.07.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/6257/17 позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест-Україна" 79 788 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 21 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.У позові до Фізичної особи підприємця - Андрушкевич Сергія Олександровича відмовити повністю.

Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 910/6257/17, судом було встановлено, що на підставі укладено 21.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ-УКРАЇНА" (далі - замовник, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" (далі - виконавець, відповідач) договору №2107/16 на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень автотранспортом, позивач надав у липні 2016 року заявки на перевезення вантажів на загальну суму 24000 доларів США та сплатив авансом 298 400,00 грн. однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" послуги на вказані суми наданні не були. Таким чином, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" свої зобов'язання за договором від 21.07.2016 №2107 не здійснив та послуги з перевезення не надав, у зв'язку з чим сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДІНВЕСТ-УКРАЇНА" за цим договором сума передоплати у заявленому позивачем розмірі підлягає поверненню, як безпідставно утримані грошові кошти, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України

Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з врахуванням суми грошових коштів, стягнутої з відповідача на користь позивача у рамках справи №910/6257/17, суми неповернутої заборгованості становить: 298 400,00 (передоплата) - 79 788,21 грн. (що були стягнуті в межах справи №910/6257/17) = 218 611,79 грн. боргу.

У зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 218 611, 79 грн. боргу, як попередньої передоплати за договором № 2107/16 від 21.07.2016 та Заявками №21/07-1 від 21.07.2016, №21/07-1 від 21.07.2016, №25.07-2 від 25.07.2016, що не повернута відповідачем.

Внаслідок укладення договору та заявок між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів оплати послуг на суму 218 611,79 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, як предоплати підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест-Україна" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ал Термо" (м. Київ, вул. Старовокзальна, 24; ідентифікаційний код 35632351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінвест-Україна" (м. Київ, вул. Московська, 46/2, секція 3, поверх 17; ідентифікаційний код 38809674) 218 611 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 79 коп. передоплати, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 279 (три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.09.2018

Суддя І.І. Борисенко