Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/9601/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.09.2018Справа №  910/9601/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крю» про                    стягнення 79 423,51 грн. представники сторін не з'явились             ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У липні  2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (далі – ТОВ «ДДС+», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крю» (далі – ТОВ «Гранд Крю», відповідач) про стягнення 79 423,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, переданий позивачем за договором поставки № К191 від 01.08.2016. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 79 423,51 грн., з яких: 69 215,40 грн. – основний борг, 7 776,63 грн. – пеня, 763,29 грн. – 3% річних, 1 668,19 грн. – інфляційна складова боргу. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9601/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2018. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2018 розгляд справи відкладено на 11.09.2018. У судове засідання 11.09.2018 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позовну заяву не скористався. Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 11.09.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив: 01.08.2016 між ТОВ «ДДС+» (постачальник) та ТОВ «Гранд Крю» (покупець) був укладений договір поставки № К191 (далі – договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався у зумовлені строки передати у власність (поставити) покупця алкогольні напої (далі – товар), а покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця. Пунктом 2.6 договору передбачено, що датою поставки є дата, зазначена в накладній. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.9 договору). Відповідно до п. 7.2 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше, ніж через 21 календарний день з моменту переходу права власності на товар згідно з п. 2.9 договору. Додатковою угодою № 1 від 23.11.2016 умови укладеного сторонами договору доповнено п. 7.2.1, згідно з положеннями якого виключенням з вищенаведеного в п. 7.2 є товар ТМ «William Grant & Sons». Оплата за поставлений товар ТМ «William Grant & Sons» здійснюється не пізніше, ніж через 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно з п. 2.9 цього договору. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем належним чином та передав останньому товар загальною вартістю 178 988,28 грн., а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується видатковими накладними № 43-0090340 від 02.11.2017, № 43-0093518 від 23.11.2017, № 43-0094556 від 29.11.2017, № 43-0094511 від 30.11.2017, № 43-0099241 від 29.12.2017, засвідченими підписами представників обох сторін, а також їх печатками. Як вбачається з накладних на повернення № 43-0002340, № 43-0002339, № 43-0002338, № 43-0002337, № 43-0002336 від 14.05.2018 відповідач повернув позивачу частину поставленого за вищевказаними видатковими накладними товару на загальну суму              103 252,08 грн. Проте, у порушення умов укладеного сторонами договору, решту неповернутого товару переданого позивачем не оплатив. Таким чином, за розрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар, переданий останнім на виконання умов договору поставки № К191 від 01.08.2016, становить 75 736,20 грн. (178 988,28 грн. - 103 252,08 грн.). Разом з тим, позивач звертаючись до суду просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у меншому розмірі, а саме – 69 215,40 грн., що не суперечить приписам чинного законодавства та є правом позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69 215,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 776,63 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що згідно з положеннями п.п. 2.9, 7.2.1 договору строк виконання зобов'язання оплатити товар ТМ «William Grant & Sons» настає не пізніше, ніж через 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар від постачальника до покупця, тобто підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого п. 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Здійснивши власний розрахунок пені за визначені позивачем періоди, суд встановив, що її розмір становить 17 683,59 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення пені є такою, що заявлена правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме – 7 776,63 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 763,29 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1 668,19 грн. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди, суд встановив, що розмір 3% річних становить 1 576,76 грн., а розмір інфляційної складової боргу становить 4 212,50 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню у розмірах, визначених позивачем, а саме: 3% річних у розмірі 763,29 грн., інфляційна складова боргу в розмірі          1 668,19 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крю» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 11/2, ідентифікаційний код 33194459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДДС+» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Біологічний, буд. 2А, ідентифікаційний код 40334224) основний борг у розмірі 69 215,40 грн. (шістдесят дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять грн. 40 коп.), пеню в розмірі 7 776,63 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят шість грн. 63 коп.), 3% річних в розмірі 763,29 грн. (сімсот шістдесят три грн. 29 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 1 668,19 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 19 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.). 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 17.09.2018. Суддя                                                                                                    О.Г. Удалова