Ухвала

від 17.09.2018 по справі 910/12280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 17.09.2018Справа №  910/12280/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт"( 04214, м. Київ, Просп. Оболонський, 54) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "АРГОР" (04107, м. Київ, вул. Підгірна/ Татарська, 3/7) про стягнення заборгованості у  розмірі 443 592, 57 грн. Суддя Літвінова М.Є. Без виклику представників учасників справи. ВСТАНОВИВ:           Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт"  (далі - позивач) звернулось з позовом до господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК "АРГОР" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у  розмірі 443 592, 57 грн., з яких: 365 237, 60 грн. основна заборгованість, пеня у розмірі 41 831, 21 грн. та штраф у розмірі 35 523, 67 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати  поставленого товару відповідно до умов Договору поставки нафтопродуктів № В-30 від 05.06.2018 року. 14.09.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: - кошти, які знаходяться на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК АРГОР" (код ЄДРПОУ 40994621), в тому числі, але не виключно , на п/р 26005001001001 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕК АРГОР"  в АТ "Альпарі банк" у м. Києві, МФО 380894; - усе рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕК АРГОР"  на праві власності. Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" заяву про забезпечення позову та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявні в матеріалах справи докази, суд вирішив відмовити в задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне. Так, положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи. Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного  спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Предмет спору у даній справі  є неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати  поставленого товару відповідно до умов Договору поставки нафтопродуктів № В-30 від 05.06.2018 року. Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕК "АРГОР" веде господарську діяльність та умисно ухиляється від сплати заборгованості у сумі 443 592, 57 грн., а тому існує необхідність у забезпеченні позову задля того, щоб в майбутньому уникнути вчинення відповідачем дій, які б могли призвести до ускладнення виконання рішення по справі. Водночас, позивачем всупереч вимог частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішенння суду без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви. Таким чином, за висновком суду, позивач лише формально посилається на реальність загрози ускладнення виконання рішення по справі і не наводить жодного обґрунтування наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони органами державної реєстрації речових прав вчиняти дії щодо спірного нерухомого майна, не зазначив, яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до  забезпечення позову. Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,- УХВАЛИВ: 1.          Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" про забезпечення позову. 2.          Ухвала набирає законної сили 17.09.2018 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                                              М.Є. Літвінова