Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/7823/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2018Справа №910/7823/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА"

до Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України"

про стягнення 143 498,19 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Дьогтяр О.О.

Представники сторін:

від позивача - Кудлак В.С. за дов.;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" про стягнення 29 002,67 грн. три відсотки річних та 114 495,52 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 2211/ЛОР3 від 22.11.2013 в частині здійснення оплати за поставлений товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем, яка встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/21586/15, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.06.2015 по 15.09.2017, у зв'язку з чим останнім було подано зазначену позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Призначено розгляд справи №910/7823/18 на 17.07.2018.

10.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив. Державна установа "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" зазначає, що остання не зловживала своїми процесуальними правами, визнала позов, не здійснювала оскаржень та не зважаючи на великий проміжок часу самостійно розрахувалася із позивачем, тим самим виконав рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/21586/15. Одночасно, відповідач не міг здійснити вчасно виконання рішення суду, оскільки існувала юридична перешкода - по 20.10.2016 діяла постанова КМУ "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" № 65 від 01.03.2014, яка забороняла здійснювати фінансування капітальних видатків по КЕКВ 3210. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що даний позов мав бути поданий до органів казначейської служби, як до боржника, відповідно до Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та даним законом передбачається лише компенсація.

В судовому засіданні 17.07.2018 суд протокольно оголосив перерву в справі №910/7823/18 до 06.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2018 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

В судове засідання 06.09.2018 представник відповідача не з'явився, проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення сторін про розгляд справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2018 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС - МЕДТЕХНІКА" (далі - позивач, постачальник) та Державною установою "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 2211/ЛОР3 (надалі - договір), п. 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові "Устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування, код ДК 26.60.1 (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

На виконання умов договору, позивач поставив товар, вартість якого у строки, обумовлені сторонами у договорі, відповідачем не була оплачена.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача наявної заборгованості, яка складається з нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі №910/21586/15 позов задоволено повністю: стягнуто з Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" на користь Приватного акціонерного товариства "Топсервіс-Медтехніка" заборгованість у розмірі 429 800 (чотириста двадцять дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 16 603 (шістнадцять тисяч шістсот три) грн. 23 коп., інфляційні у розмірі 152 853 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 11 985 (одинадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 13 коп.

За твердженнями позивача, рішення Господарського суду міста Києва відповідачем було виконано 15.09.2017.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 22.11.2015 за №2211/ЛОР3 та яке встановлено рішенням господарського суду, позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 29 002,67 грн. 3% річних та 114 495,52 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи наступне. За твердженнями відповідача, останній не зловживав своїми процесуальними правами, визнав позов, не здійснював оскаржень та не зважаючи на великий проміжок часу самостійно розрахувався із позивачем, тим самим виконав рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/21586/15. Одночасно, відповідач не міг здійснити вчасно виконання рішення суду, оскільки існувала юридична перешкода, яка не залежала від відповідача, зокрема, по 20.10.2016 діяла постанова КМУ "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" № 65 від 01.03.2014, яка забороняла здійснювати фінансування капітальних видатків по КЕКВ 3210.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/21586/15 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (429 800,00 грн.).

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений товар має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

В абзаці 1 пункту 9 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 р. №5011-32/5219-2012).

Отже, за змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц Великою Палатою викладено правову позицію щодо того, що є не вірним висновок Верховного Суду України про неможливість застосування норм, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України) до правовідносин, які виникають з приводу виконання судових рішень.

Згідно з доданою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку позивача, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/21586/15 суму у загальному розмірі 611 241,48 грн. зараховано на рахунок позивача 15.09.2017.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Відповідно до розрахунку позивача, який містяться у матеріалах справи, сума 3% річних становить 29 002,67 грн., а сума інфляційних втрат - 114 495,52 грн.

Судом встановлено, згідно з доданою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку позивача, стягнуту рішенням суду суму зараховано на рахунок позивача 15.09.2017. Враховуючи те, що день фактичного виконання грошового зобов'язання не включається у період, за який може бути здійснено нарахування інфляційних втрат, позивачем також допущено помилку у визначенні періоду прострочення.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум, суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку індексу інфляції було допущено помилки, оскільки позивачем вказано не вірний період нарахувань з 17.06.2015 по 15.09.2017, так як вірним є з 17.06.2015 по 31.08.2017.

Щодо розрахунку 3% річних, то вірним періодом для нарахування є 17.06.2015 по 14.09.2017.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що його посилання на не можливість вчасного виконання судового рішення обґрунтовується тим, що він є державною установою і його фінансування відбувається за державні видатки, судом не приймаються з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, керуючись чинним законодавством України, господарський суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 17.06.2015 по 31.08.2017 та розрахунок 3% річних за період з 17.06.2015 по 14.09.2017, суд дійшов до висновку, що нормативно обґрунтованим та документально доведеним є стягнення з відповідача 3% річних у сумі 29 002,67 грн. та інфляційні втрати у сумі 101 697,07 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України" (03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3; код ЄДРПОУ 02011870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код ЄДРПОУ 37102340) 29 002 (двадцять дев'ять тисяч дві) грн. 67 коп. 3% річних, 101 697 (сто одна тисяча шістсот дев'яносто сім) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 1 960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. 49 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.09.2018

Суддя І.І. Борисенко