Рішення

від 17.09.2018 по справі 911/1050/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" вересня 2018 р.                                  м. Київ                             Справа № 911/1050/18    Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохімсервіс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 48-А, код ЄДРПОУ 41599919) до Копилівської сільської ради (08033, Київська обл., Макарівський район, село Копилів, вул. Жовтнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 04362314) про стягнення заборгованості, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 5 від 15.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохімсервіс" до Копилівської сільської ради про стягнення 30031,00 грн заборгованості, 1353,82 грн пені, 264,25 грн втрат від інфляції, 119,45 грн 3% річних згідно договору №26 від 24.01.2018. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2018 вказану позовну заяву залишено без руху. 13.07.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заяву № 6 від 12.07.2018 про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали господарського суду Київської області від 29.05.2018. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви №6 від 15.05.2018. Ухвалою від 17.07.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу -  відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 10.08.2018; відповідачу – заперечень до  16.08.2018. Позов обґрунтований наступним: -          24.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрохімсервіс" (виконавець) та  Копилівської сільської ради (замовник) укладено договір № 26, за змістом п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати такі послуги: відновлення дебіту свердловини в селі Копилів Макарівського району Київської області; -          відповідно до акту від 31.01.2018 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року відповідач виконав, а позивач прийняв обумовлені договором роботи загальною вартістю 30031,00 грн; -           відповідач, в порушення умов договору, прийняті роботи не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень  вх. № 17929/18 від 13.06.2018, вх. № 23206/18 від 25.07.2018, які свідчать про отримання ухвал суду відповідачем. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази. Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: 24.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідрохімсервіс" (виконавець) та  Копилівської сільської ради (замовник) укладено договір № 26, за змістом п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати такі послуги: відновлення дебіту свердловини в селі Копилів Макарівського району Київської області. Надані послуги за цим договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписується обома сторонами. У цьому договорі під актом сторони розуміють акти складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3 (п. 1.3. договору). Загальна сума договору складає: 30031,00 грн. Кінцева сума договору може змінюватись, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг (п.п. 2.1., 2.2. договору). За надані послуги згідно п. 1.1. цього договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п. 3.2. здійснюється не пізніше 31.03.2018 (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом Відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво. Відносини, що виникають з договору підряду на капітальне будівництво регулюються главою 33 Господарського кодексу України та главою 61 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 31.01.2018 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року відповідач виконав, а позивач прийняв обумовлені договором роботи загальною вартістю 30031,00 грн. Вказаний акт підписаний виконавцем та замовником без зауважень, копія акту міститься в матеріалах справи. Відповідно до довідки від 31.01.2018 про вартість виконаних будівельних робіт за 2018 рік, вказана вартість склала 30031,00 грн. Відповідачем жодних скарг щодо строку або якості виконання робіт заявлено не було. А відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Водночас, відповідач, в порушення умов договору, прийняті роботи не оплатив. Вказаний факт підтверджується довідкою № 81-18-24/212 від 12.07.2018, виданою Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (міститься в матеріалах справи). Відтак, судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 30031,00 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості № 4 від 13.04.2018 (докази надсилання містяться в матеріалах справи), водночас, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд даної справи судом, проте не скористався свої правом на подання відзиву, заперечень, контррозрахунку суми боргу або доказів його сплати. Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 30031,00 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1353,82 грн пені, 264,25 грн втрат від інфляції, 119,45 грн 3% річних. Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 6.4. договору при несвоєчасній оплаті замовником вартості послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів. Суд, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, встановив, що він є арифметично невірним, оскільки складений виходячи з суми заборгованості 33031,00 грн, тоді як позивачем зазначено в позовній заяві та встановлено судом, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 30031,00 грн. Відтак, суд здійснив власний розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних та встановив, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково у сумах: 1230,86 грн пені, 240,25 грн втрат він інфляції, 108,61 грн 3% річних. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі, позаяк сплачений судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Копилівської сільської ради (08033, Київська обл., Макарівський район, село Копилів, вул. Жовтнева, буд. 57, код ЄДРПОУ 04362314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрохімсервіс" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 48-А, код ЄДРПОУ 41599919) 30031,00 грн боргу, 1230,86 грн пені, 240,25 грн втрат він інфляції, 108,61 грн 3% річних, а також 1762,00 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Рішення підписано 17.09.2018. Суддя                                                                                                                       А.Ф. Черногуз