Рішення

від 06.09.2018 по справі 916/1243/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1243/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Дударчук В.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авва-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аустфарма" про стягнення заборгованості в загальній сумі 616572,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авва-Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аустфарма" про стягнення заборгованості за поставку товару в загальній сумі 616572,32 грн., у т.ч. основного боргу - 543276,00 грн., пені - 73296,32 грн., посилаючись на наступне.

18 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авва-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аустфарма" було укладено договір № 02/03/17 про поставку товару, відповідно до п. 1.1. якого продавець (позивач) постачає покупцю лікарські засоби, косметичні товари та біологічно активні добавки згідно замовлень покупця. В свою чергу згідно п. 1.2. договору покупець (відповідач) повинен прийняти поставлений товар та оплатити в термін та в порядку встановленому договором. Детальний перелік та ціна на товар, який продавець відправляє покупцю, вказується у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється зі складу продавця відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання замовлення продавцем.

Так, за ствердженнями позивача, на виконання умов договору 11 грудня 2017 року ТОВ "Авва-Україна" поставило товар відповідачу на суму 128448,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 154 від 11.12.2017 року. Наразі позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату № 156 від 11 грудня 2017 року на зазначену вище суму.

Також 16 січня 2018 року позивач поставив відповідачу товар на суму 414828,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 16.01.2018 року, наразі постачальник виставив покупцю рахунок на оплату № 4 від 16.01.2018 року.

Між тим у зв'язку з відсутністю оплати заборгованості 08.05.2018 року позивачем була надіслана претензія на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість, що виникла за договором № 02/03/17 від 18.05.2018 року про поставку товару та становить 543276,00 грн. за видатковими накладними № 154 від 11.12.2017 р. і № 1 від 16.01.2018 р. Однак, відповіді на претензію не було отримано.

Як зазначає позивач, станом на 18.06.2018 року відповідачем не було здійснено оплату за поставлений товар за вищевказаними рахунками та накладними, жодних коштів на рахунок позивача від відповідача не надходило.

При цьому позивачем згідно пунктів 4.3., 4.4., 4.5. договору здійснено нарахування відповідачу пені за прострочення здійснення оплати за поставлений товар, яка становить 73296,32 грн., що заявлена до стягнення.

Відтак, позивач стверджує, що оскільки відповідач не здійснив оплату суми боргу за договором, ніяким чином не відреагував на претензію для досудового вирішення спору, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2018 р. позовну заяву ТОВ "Авва-Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1243/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 11 липня 2018 р.

11.07.2018 р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 80-84), в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та повністю заперечує проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що 18.05.2017 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №02/03/17, який за своє правовою суттю є договором поставки, відповідно до якого сторони домовились про поставку позивачем відповідачу товару, а саме: лікарські засоби, косметичні товари та біологічно активні добавки Також відповідач зазначає, що 14.12.2017 року позивач здійснив поставку партії товару відповідачу, а саме: БАД "ОСТЕАЛЬ МАКС", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул P60509, у кількості 120 шт.; БАД "ОСТЕАЛЬ МАКС", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd; Р60157, №4560.1 від 31.08.2016, термін придатності до 01.06.2019 Ліцензія АЕ№ 192430), артикул Р60157, у кількості 72 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗИ МОНО", саше №30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd; P60156, №4559.1 від 01.09.2016, термін придатності до 01.06.2019 Ліцензія АЕ№ 192430), артикул Р60156, у кількості 113 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗИ МОНО", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул 60157 у кількості 119 шт., на загальну вартість 128448 грн., в тому числі ПДВ. Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною №154 від 11.12.2017 року. Також 16.01.2018 року позивач здійснив поставку партії товару відповідачу, а саме: БАД "ОСТЕОАРТИЗІ Са ПЛЮС", таб №30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул P60508, у кількості 1295 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗІ Са ПЛЮС", таб №30 код товару У КТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул Р60159, у кількості 208 шт., на загальну вартість 414828 грн., в тому числі ПДВ. Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною № 1 від 16.01.2018 року. Однак, як стверджує відповідач, поставка зазначеного товару була здійснена не повністю, всупереч договору поставки і чинному законодавству без надання необхідних документів та без забезпечення упаковки та маркування відповідно до чинного законодавства, зокрема, позивачем відповідачу не були надані сертифікати якості виробника та висновки щодо якості лабораторії Державної інспекції з контролю якості. Так, посилаючись на п.п. 2.3., 3.1. договору, ч. 2 п. 2.8, п. 3.2, п. 4, п. 6 Гігієнічних вимог до дієтичних добавок, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України 19.12.2013 р. №1114, ч.ч. 1, 4 ст. 268 ГК України, ч. 3 ст. 685 ЦК України, відповідач вказує, що поставлений товар не містив обов'язкового маркування "дієтична добавка" відповідно до Гігієнічних вимог та позивач не укомплектував товар необхідною документацією відповідно до договору поставки та законодавства України, а саме не надав відповідачу сертифікати якості виробника та висновки, щодо якості товару Лабораторії Державної інспекції з контролю якості, а зазначене свідчить про те, що позивач здійснив некомплектну поставку товару відповідачу. Відтак, посилаючись на ч.ч. 3, 4 ст. 270 ГК України, ст. 666, ст. 686, ст. 678 ЦК України, відповідач зазначає, що ним повідомлявся позивач про виявлену некомплектність поставки товару, також відповідач просив доукомплектувати товар на протязі 20-ти денного строку, а тому на адресу позивача були направлені відповідні листи, які були отримані позивачем: щодо поставки за видатковою накладною №154 від 11.12.2017 року - претензія №1812 від 18.12.2017 року; щодо поставки за видатковою накладною №1 від 16.01.2018 року - претензія №1901 від 19.01.2018 року. Однак, як вказує відповідач позивач письмово не відповів на зазначені претензії щодо комплектності товару. Також відповідач зазначає, що керівник відповідача неодноразово в телефонному режимі намагався вирішити питання щодо доукомплектування товару, але керівник позивача відмовлявся від доукомплектування товару та вимагав оплати за поставку некомплектного товару, а тому враховуючи, що у визначені в законодавстві строки позивач не виконав обов'язку із доукомплектування товару, відповідач відмовився від договору поставки та від поставленого некомплектного товару та письмово вимагав від позивача забрати некомплектний товар, зважаючи на що на адресу був направлений лист №0103 від 01.03.2018 року про відмову від товару та з вимогою про повернення товару. Таким чином, відповідач вказує, що він правомірно відмовився від договору поставки № 02/03/17 від 18.05.2017 року та від поставки товару за зазначеним договором, а відтак вимагати від відповідача сплати вартості поставленого некомплектного товару позивач не має права.

30.07.2018 р. від ТОВ "Авва-Україна" до суду надійшла відповідь на відзив відповідача по справі (а.с. 101-102), в якій позивач вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Зокрема, позивач вказує, що наведені відповідачем у відзиві на позов факти не відповідають дійсності, не мають правового підґрунтя та не заслуговують на увагу. В обґрунтування заперечень позивач, посилаючись на п.п. 3.5., 3.6., 3.7. договору, п. 12 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6 та п. 14 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-7, вказує, що відповідачем при прийманні продукції не заявлялося про неотримання разом із продукцією оригіналів: сертифікату якості виробника; висновків щодо якості товару Лабораторії Державної інспекції з контролю якості та відповідно акту про відсутність супровідних документів не складалося. Також позивач наполягає на здійсненні поставки товару відповідно до умов договору з наданням всім необхідних документів та в повній комплектності. Більше того, згадана у відповіді інформація про направлення на адресу позивача листів з повідомленням про виявлену некомплектність не відповідає дійсності, оскільки, як стверджує позивач, він не отримував ні претензію щодо некомплектності поставки від 18.12.2017 року, ні претензію щодо некомплектності поставки від 19.01.2018 року, і тим більше не отримував вимогу про розірвання договору поставки №02/03/17 від 18.05.2017 року та відмову від поставленого товару. Наразі позивач зауважив, що відповідач не надав докази направлення відповідних документів на адресу позивача, та не зможе їх надати, оскільки їх просто не існує, а товар був прийнятий без жодних заперечень. Таким чином, позивач вказує, що всупереч вимогам п. 12.1 договору, ст. 188, ст. 193 ГК України відповідачем не надано доказів направлення позивачеві пропозиції про розірвання договору в якості досудового врегулювання спору, також відповідач не звертався до суду з відповідною вимогою, а отже відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував ненадання сертифікатів якості виробника разом із поставленою продукцією, висновків щодо якості товару лабораторії Державної інспекції з контролю якості, доказів звернення відповідача для їх надання, факту нереалізації продукції та підтвердження факту неможливості її реалізувати у зв'язку із відсутністю сертифікатів якості, та як наслідок доказів повідомлення позивача про порушення прав відповідача і доказів звернення з вимогою про розірвання договору. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами тих обставин, на яких ґрунтуються його доводи, тому відсутні підстави для їх прийняття, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.

У підготовчому засіданні 06.08.2018 р. представник позивача просив суд перенести підготовче засідання та надати час для врегулювання спору мирним шляхом.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 06 серпня 2018 року по справі № 916/1243/18 було протокольно оголошено перерву до 17 серпня 2018 року, про що під розписку повідомлено представників сторін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2018 р. у справі № 916/1243/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06 вересня 2018 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2018 р. не з'явився. Наразі від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи, в якому вказано про зміни у статутних документах ТОВ „Аустфарма", в результаті яких змінено місцезнаходження Товариства та його керівника. До вказаного клопотання відповідачем додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого місцезнаходження ТОВ „Аустфарма" зареєстровано в м. Києві.

Згідно ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи те, що зміна місцезнаходження відповідача - ТОВ „Аустфарма" відбулась після відкриття провадження у справі, і на момент прийняття судом справи до свого провадження спір був підсудний господарському суду Одеської області, дана справа підлягає розгляду по суті господарським судом Одеської області згідно приписів ч. 2 ст. 31 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18 травня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Авва-Україна" (продавець) Товариством з обмеженою відповідальністю „Аустфарма" (покупець) було укладено договір № 02/03/17, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого позивач як продавець постачає покупцю лікарські засоби, косметичні товари та біологічно активні добавки (далі-товар), згідно замовлень покупця. В свою чергу відповідач як покупець повинен прийняти поставлений товар та оплатити в термін та в порядку, встановленому договором. Детальний перелік та ціна на товар, який продавець відправляє покупцю, вказується у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється зі складу продавця відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання замовлення продавцем.

Продавець повинен надати з товаром сертифікат якості виробника на кожну серію лікарського засобу та висновки щодо якості лабораторії Державної інспекції з контролю якості на окремі лікарські засоби, завірені печаткою, рахунок-фактуру або накладну, податкову накладну по 1 примірнику (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору у випадку виявлення невідповідності фактичної кількості товару, зазначеної в накладній, а також не комплектного, ушкодженого товару, продавець зобов'язаний допоставити товар або замінити ушкоджений товар на якісний.

В п. 3.1 договору сторони передбачили, що якість товару, що постачається має відповідати технічним умовам, стандартам, АНД, затвердженій при реєстрації в Україні і бути підтверджена сертифікатом якості заводу виробника та висновком щодо якості спеціального органу Державного контролю лікарських засобів (на вимогу покупця). Упаковка товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, захищати товар від ушкоджень під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт. Маркування товару повинно відповідати нормам чинного законодавства України. Кожна упаковка товару повинна мати оригінальний штрих-код (п. 3.2 договору).

В п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору сторони погодили, що оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів банківський рахунок продавця. Інформація про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару надається 10 числа кожного місяця, наступного за звітним. Розрахунок за товар, що поставляються за даним договором, здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати. У разі систематичного порушення покупцем (три і більше разів) порядку розрахунку поставлений товар (прострочення здійснення розрахунку понад 5 календарних дні від строку оплати, передбаченого п.п.4.3 даного договору), розрахунок в рамках даного договору здійснюватиметься на умовах попередньої оплати за замовлений товар. У випадку порушення покупцем п. 4.3. договору, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості. Термін і порядок розрахунків може бути змінений за згодою сторін шляхом внесення до договору відповідного доповнення.

Згідно п.п. „б", „в", „г" п. 5.2 договору продавець зобов'язаний поставити покупцю товар належної кількості і якості; відправити з товаром необхідні супровідні документи (п.2.3.,3.1.); повідомити покупцю свої платіжні реквізити.

Відповідно до п.п. „а", „в", „г" п. 5.3 договору покупець зобов'язаний прийняти від продавця товар належної кількості і якості; відіслати продавцю належним чином засвідчені документи у відповідності до п. 2.3; оплатити товар в сумі, зазначеній в супровідних документах, та в порядку, передбаченому договором.

Згідно п. 6.1 договору сторони несуть повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з 17 березня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року включно. Зміни і доповнення до договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін. Одна сторона не може самостійно вносити зміни і доповнення до договору, які б стосувалися будь-яких його умов (п. 10.1договору).

Зміни і доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, яка підписується сторонами і набирає чинності з моменту її підписання, або з моменту встановленого в додатковій угоді (п. 10.2 договору).

За положеннями п. 11.1 договору договір може бути припинений шляхом його виконання, шляхом його розірвання і шляхом переукладання. Також договір припиняється в результаті ліквідації однієї з сторін договору.

В п. 11.3 договору передбачено, що договір може бути розірваним за згодою сторін до закінчення терміну його дії, що може бути підтверджене угодою сторін або повним припиненням операцій по договору. Договір може бути розірваним стороною по договору в односторонньому порядку, коли сторона-ініціатор не має жодних зобов'язань перед іншою стороною і повідомила її про свій намір розірвати договір за місяць до розірвання.

Відповідно до пункту12.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками (п. 12.4 договору).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано судом та не оспорюється відповідачем, на виконання умов вищевказаного договору № 02/03/17 від 18.05.2017 року позивачем було здійснено поставку товару (БАД) відповідачу на загальну суму 543276,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується:

- видатковою накладною № 154 від 11.12.2017 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 128448,00 грн. з урахуванням ПДВ, зокрема: БАД "ОСТЕАЛЬ МАКС", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул P60509, у кількості 120 шт.; БАД "ОСТЕАЛЬ МАКС", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd; Р60157, №4560.1 від 31.08.2016, термін придатності до 01.06.2019 Ліцензія АЕ№ 192430), артикул Р60157, у кількості 72 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗИ МОНО", саше №30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd; P60156, №4559.1 від 01.09.2016, термін придатності до 01.06.2019 Ліцензія АЕ№ 192430), артикул Р60156, у кількості 113 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗИ МОНО", саше № 30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул 60157 у кількості 119 шт.;

- видатковою накладною № 1 від 16.01.2018 р., відповідно до якої поставлено в передано товар на суму 414828,00 грн. з урахуванням ПДВ, зокрема: БАД "ОСТЕОАРТИЗІ Са ПЛЮС", таб №30 код товару УКТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул P60508, у кількості 1295 шт.; БАД "ОСТЕОАРТИЗІ Са ПЛЮС", таб №30 код товару У КТ ЗЕД 2106909200 (АРМ Exports Pty Ltd), артикул Р60159, у кількості 208 шт.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреностей № 1 від 11.12.2017 р. та № 1 від 18.01.2018 р., про що свідчать підписи уповноваженої особи на вказаних видаткових накладних, які скріплені печаткою відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення п. 1.1 договору, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем по договору згідно вищевказаних накладних, що повністю узгоджується з умовами укладеного сторонами договору.

Наразі судом не приймаються до уваги заперечення відповідача у відзиві на позов стосовно того, що поставка товару була здійснена не в повному обсязі, без надання необхідних документів, без забезпечення упаковки та маркування, а тому здійснена поставка є некомплектною, про яку відповідач повідомляв позивача шляхом направлення на його адресу претензій щодо некомплектності товару від 18.12.2017 року № 1812 та від 19.01.2018 року № 1901. Так, на підтвердження направлення відповідачем та отримання позивачем вказаних претензій відповідачем надано до суду копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 107), з яких не вбачається які саме документи направлялись позивачу та отримувались ним. Поряд з цим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували направлення відповідачем на адресу позивача претензії щодо некомплектності поставки від 18.12.2017 року та претензії щодо некомплектності поставки від 19.01.2018 року.

Більш того, слід зазначити, що у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято без зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.5. договору рекламації відносно якості та кількості товару повинні підтверджуватися актом приймання продукції, який має бути складений покупцем за участю комісії у складі 3-х осіб, де обов'язково має бути присутній керуючий покупця або його представник та інші особі представника чи незацікавлені особи. Комісія має бути ознайомлена з Інструкціями Держарбітражу Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-6 від 15.06.1965 р. та Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 р.

Згідно п. 3.6 договору рекламація відносно кількості товару повинні бути надіслані продавцю в термін не більш ніж 3 робочих днів з моменту отримання товару, що має бути належним чином підтверджено. Рекламація відносно якості товару повинні бути надіслані продавцю в термін не більш ніж 10 робочих днів з моменту отримання товару, що має бути належним чином підтверджено.

П. 3.7 договору передбачено, що в разі порушення однієї зі згаданих умов, рекламація Покупця Продавцем не розглядається і задоволенню не підлягає.

Згідно п. 12 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 та п. 14 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, відсутність супровідних документів при прийманні продукції по кількості і якості не призупиняє процес прийняття продукції, в такому випадку складається акт про фактичну наявність, якість та комплектність отриманої продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.

Між тим відповідачем при прийманні продукції не заявлялося про неотримання разом із продукцією оригіналів сертифікату якості виробника та висновків щодо якості товару лабораторії Державної інспекції з контролю якості, відповідний акт про відсутність супровідних документів також не складався.

Також наявні в матеріали справи докази підтверджують наявність супровідних документів до партії поставленого товару, зокрема:

- Сертифікат аналізу № 4560.1 БАД ОСТЕАЛЬ МАКС , саше № 30, серія виготовленого продукту Р60509 від 13.12.2016 року, що підтверджує належну якість товару, який був надісланий відповідно до видаткової накладної № 154 від 11.12.2017 р., позиція № 1, артикул Р60509 у кількості 120 штук;

- Сертифікат аналізу № 4560.1 БАД ОСТЕАЛЬ МАКС , саше № 30, серія виготовленого продукту Р60157 від 31.08.2016 року, що підтверджує належну якість товару, який був надісланий відповідно до видаткової накладної № 154 від 11.12.2017 року, позиція № 2, артикул Р60157 у кількості 72 шт.;

- Сертифікат аналізу № 4559.1 БАД ОСТЕОАРТИЗІ МОНО , саше № 30, серія виготовленого продукту Р60156 від 01.09.2016 року, що підтверджує належну якість товару, який був надісланий відповідно до видаткової накладної № 154 від 11.12.2017 р., позиція № 3, артикул Р60156 у кількості 113 шт.;

- Сертифікат аналізу № 4562.1 БАД ОСТЕОАРТИЗІ Са ПЛЮС , саше № 30, серія виготовленого продукту Р60159 від 29.08.2016 року, що підтверджує належну якість товару, який був надісланий відповідно до видаткової накладної № 1 від 16.01.2018 р., позиція № 2, артикул Р60159 у кількості 208 штук.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки.

Поряд з цим судом не приймаються до уваги доводи відповідача про направлення 01.03.2018 року на адресу позивача вимоги про розірвання договору поставки № 02/03/17 від 18.05.2017 року та про відмову від поставленого товару згідно наданої відповідачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 107). Так, з вказаного поштового повідомлення не вбачається які саме документи направлялись позивачу та отримувались ним, а доказів саме направлення вказаної вимоги позивачу відповідач не надав. Крім того, позивачем разом з клопотанням від 17.08.2018 року надав роздруківки із офіційного сайту Укрпошти, які підтверджують відсутність надсилання вказаних вище претензій та вимоги про розірвання договору.

До того ж докази на підтвердження реалізації відповідачем своїх намірів про відмову від договору поставки та від поставленого товару, які б свідчили про повернення позивачу поставленого товару за договором, в матеріалах справи відсутні, про їх наявність відповідачем не було заявлено.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача за видатковими накладними №154 від 11.12.2017 р. та №1 від 16.01.2018 р. є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар у повному розмірі його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, згідно п. 4.3 договору розрахунок за товар, що поставляються за даним договором, здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати.

Проте, як з'ясовано судом, попередня оплата відповідачем не здійснювалась. Відтак, відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату № 156 від 11.12.2017 р. та рахунку на оплату № 4 від 16.01.2018 р., а саме оплата вартості поставленого товару за видатковою накладною № 154 від 11.12.2017 р. на суму 128448,00 грн. не пізніше 12.12.2017 р., а оплата вартості поставленого товару за видатковою накладною № 1 від 16.01.2018 р. на суму 414828,00 грн. - не пізніше 17.01.2018 р.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, поставлений товар за вказаними видатковими накладними № 154 від 11.12.2017 р. та № 1 від 16.01.2018 р., який отримано відповідачем, з боку останнього не було оплачено, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в загальній сумі 543276,00 грн.

Також позивач зазначає, що з метою досудового урегулювання спору він звертався до відповідача шляхом направлення на його адресу претензії від 02.05.2018 року вих. № 22 з проханням сплатити заборгованість за поставлений товар, що підтверджується описом вкладення у цінний лист із відбитком календарного штемпелю Укрпошти від 08.05.2018 року. Відповідачем була отримана вказана претензія 14.05.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23), але відповідачем так і не була сплачена заборгованість за товар.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за вказаним накладними згідно умов договору № 02/03/17, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором № 02/03/17, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 543276,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в розмірі 73296,32 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором № 02/03/17 щодо оплати поставленого товару у встановлений строк, відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань з оплати поставлених товарів за спірним договором № 02/03/17.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 4.5 договору зазначено, що у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем заявлена до стягнення пеня, нарахована відповідачу за період з 12.12.2017 р. по 06.06.2018 р. на суму 128448,00 грн. та за період з 17.01.2018 р. по 06.06.2018 р. на суму 414828,00 грн., з урахуванням діючої у вказаних періодах прострочення ставки НБУ, розрахунок якої наведено в позовній заяві (а.с. 4).

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на загальну суму 73296,32 грн., суд вважає вказаний розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення пені у заявленому розмірі за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договорами поставки товарів від 18.05.2017 р. за отриманий товар згідно видаткових накладних № 154 від 11.12.2017 р. та № 1 від 16.01.2018 р. підлягають задоволенню.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авва-Україна" обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9248,58 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авва-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аустфарма" про стягнення заборгованості в загальній сумі 616572,32 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аустфарма" (04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 3; код ЄДРПОУ 40979459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авва-Україна" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2Б; код ЄДРПОУ 37200078) суму основної заборгованості по договору № 02/03/17 від 18.05.2017 р. в розмірі 543276/п'ятсот сорок три тисячі двісті сімдесят шість/грн. 00 коп., пеню в сумі 73296/сімдесят три тисячі двісті дев'яносто шість/грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9248/дев'ять тисяч двісті сорок вісім/грн. 58 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2018 р.

Суддя В.С. Петров