Рішення

від 10.09.2018 по справі 916/1112/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1112/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я.О. розглянувши матеріали справи № 916/1112/18

за позовом: Виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (67700, вул. Незалежності, 39, м. Білгород-Дністровський), в інтересах держави, в особі Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області (67732, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Петрівка, вул. Звягінцева, 6, код - 34254335) та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код - 39765871)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФГ „Сіліус" (код - 21012786, 67732, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Петрівка, вул. Звягінцева Б.Г., буд. 27)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

з підстав вчинення правочину з метою приховати інший правочин

Представники сторін:

від прокуратури : Кірющенко А.В. - посвідчення;

від позивача 1 : не з'явився;

від позивача 2 : Піндюр Т.С. - довіреність;

від відповідача : Майтамал Л.М.;

Суть спору:

Виконувач обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Позивач1) та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Позивач2) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус (далі - Відповідач) з вимогами:

- про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво від 01.07.2017 між Петрівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус ;

- про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус повернути Петрівській загальноосвітній школі І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 20 га, отриману на підставі оспорюваного договору від 01.072017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір про співробітництво від 01.07.2017 укладений між Петрівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме Договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 07.06.2018 позовну заяву вх. № 1199/18 від 06.06.2018 за позовом Виконувача обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня Білгород-Дністровського району Одеської області та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФГ „Сіліус" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, з підстав вчинення правочину з метою приховати інший правочин - залишено без руху та запропоновано Виконувачу обов'язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури усунути, встановлені при поданні позовної заяви недоліки, в строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На адресу господарського суду Одеської області 21.06.2018 від Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури надійшов лист разом із додатками від 18.06.2018 № 16-6627-18вих про усунення недоліків позовної заяви /а.с. 52-68/.

Ухвалою суду від 25.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.07.2018.

В судовому засіданні оголошено перерву до 08.08.2018.

Ухвалою суду від 08.08.2018 закрито підготовче провадження у справі № 916/1112/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.08.2018.

В судовому засіданні 23.08.2018 оголошено перерву до 10.09.2018.

Прокурор та представник Позивача2 в судовому засіданні підтримали позов у повному обсязі та просили суд задовольнити його.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 22.10.2008 № 2379/А-2008 Петрівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 2205902 від 07.04.2010, згідно якого в постійне користування передано 20,00 га землі для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства.

У відповідності до пункту 1 Статуту Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району, затвердженого рішенням сесії Білгород-Дністровської районної ради № 400-V від 03.11.2009 (далі - Статут), Петрівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області створена у 1953 році і знаходиться у спільній комунальній власності територіальної громади, управління якою здійснює Білгород-Дністровська районна рада. Власником школи є Білгород-Дністровська районна рада Одеської області (пункт 4 Статуту).

Згідно пунктом 1 розділу 5 Статуту матеріально-технічна база школи включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено в балансі.

Відповідно до пункту 10 розділу 5 Статуту школа користується приміщеннями, обладнанням і відведеною територією, розпоряджається ними у межах, передбачених чинним законодавством. Передача цих приміщень і території школи може здійснюватися у передбаченому законодавством порядку.

01.07.2017 між Позивачем1 та Відповідачем укладено Договір про співробітництво /а.с. 20/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Договору про співробітництво від 01.07.2017 Петрівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (сторона-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус (сторона-2) вирішили укласти договір про співпрацю у сфері аграрних відносин. З метою задоволення господарський потреб сторони-1, сторона-2 приймає на себе зобов'язання за власний рахунок здійснити комплекс заходів щодо оброблення земельної ділянки площею 20,00 га, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Цільовим призначенням земельної ділянки є ведення сільського господарства, ведення дослідних і навчальних цілей. Сторони, відповідно до своїх Статутів та законодавства, на основі рівноправності і взаємної вигоди будуть співпрацювати в сфері ефективного використання земельної ділянки. Сторона-2 приймає на себе обов'язки ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до норм діючого законодавства України та виконувати весь комплекс агротехнічних заходів щодо вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно із пунктами 3.2, 3.3, 4.3 Договору про співробітництво від 01.07.2017 продукція, вирощена у результаті співпраці розподіляється наступним чином: сторона-1 отримує прибуток не менше 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Сторона-2 отримує прибуток від залишку продукції, вирощеної на даній земельній ділянці та сплачує усі витрати з її вирощення. Сторона-2 зобов'язався компенсувати стороні-1 грошові кошти від співробітництва за кожний рік до 31 грудня поточного року шляхом перерахування на рахунок сторони-1 або у готівковій формі, з оформленням відповідних бухгалтерських документів. Термін дії договору починається з моменту підписання та діє до 01.07.2022. Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

01.12.2017 між Позивачем1 та Відповідачем укладено Акт про співпрацю (а.с. 21) відповідно до якого:

1. З метою цільового використання земельної ділянки - ведення сільського господарства, ведення дослідних і навчальних цілей та забезпечення її ефективного використання, Позивач1 запропонував Відповідачу здійснити за можливості комплекс заходів щодо оброблення та охорони земельної ділянки, площею 20 га, забезпечити учням Петрівської загальноосвітньої школи умови для вивчення та спостерігання за процесом росту рослин на даній земельній ділянці.

2. У результаті вирощеного та зібраного врожаю, сторони погодили, що Відповідач реалізує продукцію. Відповідач частково компенсує видатки на оброблення земельної ділянки інші кошти передано Позивачу1 у розмірі 49 000,00 грн. для задоволення шкільних потреб.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України. Так, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись із позовом до суду, прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що договір від 01.07.2017, укладений між Петрівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус , є удаваним, оскільки фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки. Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір, укладений між Позивачем1 та Відповідачем за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону, тому він не відповідає приписам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2017 між Позивачем1 та Відповідачем було укладено договір про співробітництво.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об'єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов'язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Як вбачається із змісту договору від 01.07.2017, Позивач 1 фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, жодної спільної господарської мети сторони не мали. При цьому, лише Відповідач здійснював господарську діяльність на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні Позивача1, і лише Відповідач отримував вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції. Будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію Позивач1 не набував, а отримував від Відповідача лише фіксовану грошову суму. Також договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об'єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів статтей 1137, 1138, 1139 Цивільного кодексу України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов'язаннями.

Отже, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність.

В той же час за нормою статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За умовами оспорюваного договору сторони погодили, що Відповідач здійснює виробництво сільгосппродукції на земельній ділянці, площею 20,00 га, що знаходиться території Петрівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одесбкої області та згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 2205902 від 07.04.2010 перебуває у постійному користуванні Позивача1.

Як встановлено пунктами 3.2, 3.3 спірного договору Позивач1 отримує прибуток не менше 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач отримує прибуток від залишку продукції, вирощеної на даній земельній ділянці та сплачує усі витрати з її вирощення. Відповідач зобов'язався компенсувати Позивачу1 грошові кошти від співробітництва за кожний рік до 31 грудня поточного року шляхом перерахування на рахунок Позивача1 або у готівковій формі, з оформленням відповідних бухгалтерських документів.

Таким чином, за змістом договору від 01.07.2017 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що Позивач1 фактично передав Відповідачу на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Позивача1. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне позов задовольнити та визнати недійсним договір від 01.07.2017.

Також задоволенню підлягає позовна вимога про повернення земельної ділянки, як похідна вимога від вимоги про визнання договору недійсним. Суд не приймає до уваги заперечень відповідача на те, що вищевказана земельна ділянка йому по акту не передавалась і, тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання повернення цієї ділянки позивачу 1 за актом приймання-передачі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 20 га фактично отримана відповідачем в користування на підставі спірного договору від 01.07.2017.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво від 01.07.2017 між Петрівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФГ Сіліус повернути Петрівській загальноосвітній школі І-ІІ ступеню Білгород-Дністровського району Одеської області за актом прийому-передачі земельну ділянку площею 20 га, отриману на підставі оспорюваного договору від 01.07.2017р.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФГ „Сіліус" (код - 21012786, 67732, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Петрівка, вул. Звягінцева Б.Г., буд. 27) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, р/р № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03528552) витрати на сплату судового збору у розмірі 11 112,30 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин