Рішення

від 11.09.2018 по справі 916/1445/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1445/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондраков В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" (46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд. 8);

до відповідача: Приватного підприємства "Еффект" (67661, Одеська обл., Біляївський район, с. Нерубайське);

про стягнення 48 006,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: позивач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1551/18 від 17.07.2018 року) до відповідача - Приватного підприємства "Еффект", в якій просив суд стягнути з відповідача суми заборгованості в загальному розмірі 48 006,01 грн., а саме: основний борг за виконані роботи в розмірі 33 103,78 грн., інфляційне нарахування в розмірі 12 270,23 грн., 3% річних в розмірі 2 632,00 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем укладених між сторонами договорів, а саме договору №4 та від 10.08.2015 року та №5 від 10.08.2015 року в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1445/18 в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 22.08.2018 року.

17.08.2018 року до суду від позивача надійшла заява (вх.№16816/18), у відповідності до якої останній просив суд розглянути позовну заяву за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 22.08.2018 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.09.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

У судове засідання 11.09.2018 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином під розпис у попередньому судовому засіданні. При цьому, відзив на позовну заяву відповідач не надав, причини неможливості виконання відповідних процесуальних дій не навів, в зв'язку з чим, суд вважає за можливе, у відповідності до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу без участі відповідача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 11.09.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.09.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи, 10.08.2015 року між ПП Еффект (надалі - замовник) та Філією Заліщицька ДЕД ДП Тернопільський облавтодор (надалі - підрядник) укладено договір №4 (надалі-договір), згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт: про надання послуг вантажного перевезення дорожніх матеріалів, а виконавець виконує роботи на ділянках вказаних замовником та договір №5 (надалі-договір), згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт: про надання послуг транспортом та механізмами філії, а виконавець виконує роботи на ділянках вказаних замовником.

Згідно п.п.1.3 договорів підрядник несе всі витрати, необхідні для виконання вказаних робіт.

У відповідності до п.п. 2.1 договорів, виконанні роботи по договору приймаються згідно вистановлених актів, підписаних уповноваженими представниками сторін і в обумовлений договором строк. Замовник зобов'язується прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

За приписами п.п. 3.1 договору №4, сума по цьому договору складає 144 грн. за 1 год. роботи (КРАЗа) з ПДВ.

У відповідності до п.п.3.1 договору №5, сума по цьому договору складає, згідно акта виконаних робіт з ПДВ.

Згідно з п.п.3.2 договорів, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод, підписаними на це уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до розділу 4 договорів, виконавець повинен бути готовий виконувати роботи по цьому договору у 1-о денний строк з дати подання заявки замовником. Роботи вважаються виконаними після підписання акту.

Згідно до розділу 5 договорів, замовник забезпечує фінансування робіт в обсягах, передбачених цим договором. Розрахунки за виконанні роботи здійснюються на підставі підписаних замовником і виконавцем актів.

За приписами розділу 7 договорів, цей договір діє з моменту його підписання і до повного його виконання.

На виконання вищезазначених договорів, Філією Заліщицька ДЕД ДП Тернопільський облавтодор , були надані послуги транспорту: надання послуг МТЗ-82, навантажувача та автомобіля КРАЗ та КАМАЗ, загальною вартістю 36 103,78 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №4 (надання послуг) від 30.09.2015 року на суму 5 455,97 грн., №5 (надання послуг) від 31.08.2015 року на суму 14 103,94 грн. та №6 (надання послуг) від 31.10.2015 року на суму 16 543,87 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками.

Водночас, згідно відомостей, зазначених у вищевказаних актах, сторони претензій одна до одної не мають.

Як встановлено матеріалами справи, Філією Заліщицька ДЕД ДП Тернопільський облавтодор було виставлено до сплати відповідачу рахунок-фактуру №13/49 від 31.08.2015р. на суму 14103,94 грн., рахунок-фактуру № 13/55 від 30.09.2015р. та рахунок-фактуру №13/51 від 30.10.2015р.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов укладених договорів, за фактично надані послуги розрахувався частково, а саме, 29.09.2015 року сплатив грошові кошти у розмірі лише 3 000,00 грн., інших проплат відповідачем не здійснено.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не належним чином виконувались зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договорами №4, 5 від 10.08.2015 року, внаслідок чого у нього станом на 30 травня 2018 року наявний борг перед позивачем в сумі 33 103,78 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів сплати суми вартості послуг роботи транспорту.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 33 103,78 грн., як таких, що відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.13-18) щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 12 270,23 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с.14, 16, 18) встановив, що позивач допустився арифметичної помилки при здійсненні відповідних нарахувань на заборгованість, існуючу за актом №6 від 31.10.2015 року , у зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок 3 % річних у межах заявленого позивачем строку нарахування та суми заборгованості. Отже, за підрахунком суду розмір 3 % річних, нарахованих на заборгованість за актом №6 від 31.10.2015 року становить 1 280,84 грн.

Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 16543 01.11.2015 - 31.05.2018 943 3 % 1280.84 Таким чином, загальний розмір 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 2 631,84 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 33 103,78 грн., інфляційних у розмірі у розмірі 12 270,23 грн. та 3% річних у розмірі 2 631,84 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Еффект" (67661, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Нерубайське; код ЄДРПОУ 33803233) на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Кульчицької, буд. 8; код ЄДРПОУ 31995099) основний борг за виконані роботи в розмірі 33 103/тридцять три тисячі сто три/грн. 78 коп., інфляційне нарахування в розмірі 12 270/дванадцять тисяч двісті сімдесят/грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 2 631/дві тисячі шістсот тридцять одна/грн. 84 коп. та 1762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 вересня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська