Рішення

від 13.09.2018 по справі 917/976/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018 Справа № 917/976/18

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до відповідача Громадської спілки "Останній Бастіон" вул. Київське шосе, 44, кв.75, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення 40 661,91 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Обставини справи: 13.08.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Громадської спілки "Останній Бастіон" про стягнення 40 661,91 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №917/976/18 і справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання у справі було призначено на 13.09.2018 року.

Позивач в судове засідання призначене на 13.09.2018 року не з'явився про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

Відповідач також в судове засідання 13.09.2018 року не з'явився. Ухвала суду від 15.08.2018 року, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу: вул. Київське шосе, 44, кв.75, м. Полтава, Полтавська область,36000 повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "повернено за терміном зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 15.08.2018 року відповідач зареєстрований за адресою: вул. Київське шосе, 44, кв.75, м. Полтава, Полтавська область,36000, тобто за адресою на яку направлялася ухвала суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час і місце проведення судового засідання.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2018 року була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.08.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

У судовому засіданні 13.09.2018 року судом прийнято рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

01.12.2015 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація, позивач) та Громадською спілкою "Останній Бастіон", (споживач, відповідач) було укладено договір №4105 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (арк. с. 13-14).

Відповідно до умов договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу будівлі по вул. Пушкіна, 16 - нежитлове приміщення. (п. 1 договору).

В п. 30 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України Про теплопостачання Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством Полтаватеплоенерго встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

- 1513,28 грн./Гкал (без ПДВ) з 24 лютого 2017 року на підставі постанови НКРЕКП №151 від 01.02.2017р.;

-1558,93 грн./Гкал (без ПДВ) з 05 січня 2018 року на підставі постанови НКРЕКП №1529 від 28.12.2017р. (арк. с. 16-17).

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 16 договору облік споживання теплової енергії на опалення будівлі по вул. Пушкіна, 16 проводиться по лічильнику тепла PolluTherm X, зав. №14151362.

В п. 31 договору визначено, що всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу, з обов'язковим застосуванням діючих тарифів.

За п. 32 договору факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, як це передбачено п. 12 договору, він підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно до п. 30 договору, оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №4105 "С" від 01.12.2015 року, ним за період з 01.11.2017р. до 30.04.2017р. було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 36092,81 грн., що підтверджується акти приймання-передачі теплової енергії №АВ-20650 від 30.11.2017р., №АВ-23857 від 31.12.2017р., №АВ-1290 від 31.01.2018р., №АВ-4524 від 28.02.2018р., №АВ-7788 від 31.03.2018 року, №АВ-11024 від 30.04.2018 року, виставленими відповідачу рахунки на оплату № АВ-11004 від 28.11.2017р., № АВ-12675 від 27.12.2017р., № АВ-650 від 26.01.2018р., №АВ-2309 від 26.02.2018р., №АВ-4089 від 27.03.2018р.,№ АВ-5750 від 25.04.2018р., та реєстрами згрупованих поштових відправлень про направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії відповідачу (арк. с. 22-39).

В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за теплову енергію згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4105 "С" від 01.12.2015 року позивач просить суд стягнути з відповідача 36 092,81 грн. основної заборгованості, 3585,00 грн. пені за період з 10.12.2017 року по 15.06.2018 року (за зобов'язаннями листопад 2017р. - квітень 2018р.), 321,07 грн. 3% річних за період з за період з 10.12.2017 року по 15.06.2018 року (за зобов'язаннями листопад 2017р. - квітень 2018р.), 663,03 грн. інфляційних за період з січня 2018 року по травень 2018 року (розрахунки арк. с. 9-12).

При прийнятті рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 30 договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за період з 01.11.2017 р. по 30.04.2018 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 36092,81 грн.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії №АВ-20650 від 30.11.2017р., №АВ-23857 від 31.12.2017р., №АВ-1290 від 31.01.2018р., №АВ-4524 від 28.02.2018р., №АВ-7788 від 31.03.2018 року, №АВ-11024 від 30.04.2018 року, рахунками виставленими відповідачу за № АВ-11004 від 28.11.2017р., № АВ-12675 від 27.12.2017р., № АВ-650 від 26.01.2018р., №АВ-2309 від 26.02.2018р., №АВ-4089 від 27.03.2018р.,№ АВ-5750 від 25.04.2018р., та реєстрами згрупованих поштових відправлень про направлення рахунків відповідачу (арк. с. 22-39).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 36092,81 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

В п. 34 договору сторони погодили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягуються 3 % річних з простроченої суми та інфляційні витрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню в сумі 3585,00 грн. пені, 3% річних в сумі 321,07 грн., інфляційні в сумі 663,03 грн. (розрахунки арк. с. 10-12).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що заявлений розмір пені, 3% річних та інфляційних є правомірним.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 36092,81 грн. основної заборгованості, 3585,00 грн. пені, 321,07 грн. 3% річних, 663,03 грн. інфляційних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської спілки "Останній Бастіон" (вул. Київське шосе, 44, кв.75, м. Полтава, Полтавська область,36000, ідентифікаційний код 38610236) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 03338030) 36092,81 грн. основної заборгованості, 3585,00 грн. пені, 321,07 грн. 3% річних, 663,03 грн. інфляційних, 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 17.09.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Тимощенко