Рішення

від 11.09.2018 по справі 922/1676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1676/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Бренд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія "КСК" про стягнення коштів у розмірі 11505,57 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Бренд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальнісю "Типографія-"КСК", в якому просить суд стягнути останнього сплачену авансову частку у розмірі 10 500,00 грн, 3% річних у розмірі 203,67 грн., інфляційні витрати у розмірі 801,90 грн та понесені позивачем судові витрати в розмірі 4362,00 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем попередніх домовин між сторонами щодо виготовлення та поставки позивачу частоково оплаченої за платіжним дорученням №263 від 26.06.2017 поліграфічної продукції у формі інформаційних каталогів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.07.2018 о 10:35 год.

Протокольною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 24.07.2018 підготовче засідання було відкладено на 27.08.2018 о 12:00 год.

Протокольною ухвалою від 27.08.2018 було постановлено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2016 о 10:30 год.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2018 не з`явився, через канцелярію господарського суду Харківської області надав заяву (вх.№24608 від 28.08.2018) в якій просить розглядати справу за відсутності позивача на підставі поданих доказів.

Відповідач в судове засідання 11.09.2018 не з`явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала суду від 24.07.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте була повернута адресатові з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже повернення до суду копії ухвал, направлених на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважаються належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку сторін в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БРЕНД" (надалі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Типографія- "КСК" (надалі -відповідач) була досягнута усна домовленість щодо виготовлення та поставки позивачу поліграфічної продукції у формі інформаційних каталогів.

Так, на підставі вказаної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БРЕНД" було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія - "КСК" частину грошових коштів у розмірі 10 500,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №263 від 26.06.2017р.(а.с.15)

Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на час звернення позивача до суду належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, поставка вищезазначеного товару покупцю здійснена так і не була.

29.08.2017 позивач на адресу відповідача направив письмову претензію №29-08/17, в якій останнього було сповіщено про необхідність повернння сплаченої грошової суми, шляхом її перерахування на банківський рахунок позивача.Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія-"КСК" виникла заборгованість перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Бренд" , яка складає 10 500,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обовязки.

При цьому, позивачем доведено, що ним на виконання усної домовленості було здійснено попередню часткову оплату товару на суму 10 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №263 від 26.06.2017.Поряд із тим, відповідач на обумовлену суму товар так і не поставив.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів поставки товару або повернення попередньо сплаченої позивачем за поставку товару грошової суми не надав, - позовні вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 10 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 203,67 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 203,67 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 801,90 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процо колегіального розгляду.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 801,90 грн.

Також, суд зазначає, що позивач просив покласти на відповідача 2500,00 грн. витрат на оплату послуг з надання правової допомоги.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В даному випадку, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано до суду Договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2018 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №5723/10.

Дослідивши подані позивачем докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що матеріали справи не містять чеків, квитанцій або інших розрахункових документів, які підтверджували б проведення позивачем оплати у розмірі 2500,00 грн. за надані послуги .

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1, 2, 11, 129, 233, 236- 238, 240, 241, 265 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Типографія - "КСК" (адреса: 62459, Харківська обл., Харківський район, смт Високий, вул.Жовтнева, буд.7/69, код ЄДРПОУ 39805461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БРЕНД" (04074, м. Київ, вул.Лугова, буд.9 С, каб.25, код ЄДРПОУ 40267352) попередньої оплати у розмірі 10 500,00 грн., 3% річних у розмірі 203,67 грн., іфляційні втрати у розмірі 801,90 грн. та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області (п. 17.5 Перехідних положень доГосподарського процесуального кодексу України).

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: http://www.court.gov.ua.

Повне рішення складено 17.09.2018 р.

Суддя С.Ч. Жельне