Ухвала

від 12.09.2018 по справі 201/9728/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9728/18

Провадження №1-кс/201/5772/2018

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпроменерго» про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42016040000000735 від 25.08.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 від 16.09.2016р., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хімпроменерго» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000735 від 25.08.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 від 16.09.2016р. було накладено арешт, шляхом встановлення заборони відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій з комплексом будівель та споруд автозаправної станції, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238.

Просить скасувати накладений арешт нерухомого майна, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на цей час відпала необхідність у перебуванні майна під арештом, оскільки між ТОВ «Хімпроменерго» і фізичною особою номінальним власником досягнуто згоди щодо добровільного повернення майна законному володільцю.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, у зв`язку із чим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути клопотання без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки. Від представника ТОВ «Хімпроменерго» ОСОБА_4 надійшла заява, в якій останній просить клопотання розглянути без його участі.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 від 16.09.2016р. було задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42016040000000735 від 25.08.2016р. за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Накладено арешт, встановивши заборону відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій з комплексом будівель та споруд автозаправної станції, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238.

Приймаючи таке рішення про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя виходив з того, що слідчим управлінням прокуратури Дніпропетровської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42016040000000735, яке розпочато 25.08.2016р. за ознаками кримінального провадження передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України за фактом заволодіння автозаправною станцією, яка на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімпроменерго» та житловим будинком, який разом із заправною станцією перебували в іпотеці в Публічного акціонерного товариства «Марфінбанк».

Під час проведення досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню встановлено, що 17.06.2016р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу було внесено відомості (індексний номер рішення: 30114636) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким припинено право власності ТОВ «Хімпроменерго» на комплекс будівель та споруд автозаправної станції, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238.

Згідно відомостей, які містить Державний реєстр речових прав на майно, право власності ТОВ «Хімпроменерго» на вищезазначене нерухоме майно, припинено на підставі додаткового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/540/16 (провадження № 175/237/16), нібито виданого 18.03.2016.

Резолютивна частина зазначеного додаткового рішення суду від 18.03.2016р. викладена наступним чином: «припинити право власності за ТОВ «Хімпроменерго» на комплекс будівель та споруд автозаправної станції, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238, про що внести відповідні дані до Державного реєстру прав на нерухоме майно; визнати та зареєструвати за відповідною фізичною особою (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області 01.03.1999) право власності на комплекс будівель та споруд автозаправної станції, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238, у відповідному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних даних; скасувати арешти, накладені на вищевказаний комплекс.

В свою чергу, ТОВ «Хімпроменерго» не брало участі у розгляді вищевказаної справи, дізнавшись про те, що нерухоме майно вибуло з його власності, а до реєстру речових прав на майно було внесено зміни, ТОВ «Хімпроменерго» звернулось до канцелярії Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, по якій було винесено вищевказане додаткове рішення.

Натомість, представник ТОВ «Хімпроменерго» отримав довідку від 11.08.2016р. за підписом судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 , згідно якої по вказаній цивільній справі не виносилось жодних додаткових рішень, що свідчить про факт підроблення додаткового рішення з метою заволодіння майном ТОВ «Хімпроменерго», в свою чергу цивільну справу № 175/540/16 не було видано для ознайомлення в звязку з тим фактом, що справу із суду було викрадено.

Після того, як вищевказане нерухоме майно вибуло з володіння ТОВ «Хімпроменерго», право власності було перереєстровано на підставі договорів купівлі-продажу. Після реєстрації права власності на підставі підробленого додаткового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за фізичною особою, нею було укладеного договір купівлі-продажу вказаного майна від 23.06.2016р. з іншою особою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу. Потім 29.06.2016р. майно перепродане за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Такий нетривалий проміжок часу між угодами про відчуження майна свідчить про намір зацікавлених осіб приховати майно, умисно створити «добросовісність» набувачів майна.

Вартість майна, яке належало ТОВ «Хімпроменерго» становить 2 275 446,00 грн.

Ухвалюючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що арешт має бути накладений з метою забезпечення можливого цивільного позову чи відшкодування завданих збитків, встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «Хімпроменерго» належного йому майна, з огляду на те, що заявник стверджує, що між ним і фізичною особою номінальним власником досягнуто згоди щодо добровільного повернення майна законному володільцю, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпроменерго» про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 42016040000000735 від 25.08.2016р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 від 16.09.2016р. - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_3 від 16 вересня 2016 року по справі № 201/13070/16-к в межах кримінального провадження № 42016040000000735 від 25.08.2016р., накладений шляхом встановлення заборони відчуження та вчинення будь-яких нотаріальних та реєстраційних дій з комплексом будівель та споруд автозаправної станції, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 238.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1