Рішення

від 17.09.2018 по справі 816/959/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/959/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2018 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке зазначене в листі від 17 січня 2018 року №354/0/26-18, про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2018 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.01.2018 №354/0/26-18 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач обґрунтовує тим, що за інформацією відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000105 від 29 грудня 1995 року. Крім того, Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед учасникам антитерористичної операції, та інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління. Зауважує, що діючим законодавством України не передбачено існування колективної власності, процес розпаювання колишніх колгоспів відбувся у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності на землю не може вважатись належним доказом права колективної власності на запитувану земельну ділянку. Вважає, що відповідачем не надано йому обґрунтованої відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху /том 1 а.с. 27-29/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/959/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання /том 1 а.с. 2-5/.

02 травня 2018 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 53-56/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, а Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями колективної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року витребувано докази /том 1 а.с. 73-75/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" /надалі - третя особа, ТОВ Агрофірма "Добробут"/, підготовче засідання відкладено /том 2 а.с. 7-8/.

12 червня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ТОВ Агрофірма "Добробут" /том 2 а.с. 14-16, 20-22/, у яких зазначено, що ТОВ Агрофірма "Добробут" вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження передавати земельні ділянки, які перебувають у колективній власності. Зазначає, що визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю призведе до визнання недійсними усіх державних актів на право приватної власності на землю громадян, які здійснили приватизацію належних їм земельних часток.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:30 11 вересня 2018 року /том 2 а.с. 44, 47-49/.

Позивач та представник позивача у судове засідання 11 вересня 2018 року не з'явилися, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі /том 2 а.с. 57/.

Представник відповідача у судове засідання 11 вересня 2018 року не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки в судове засідання не повідомив, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні /а.с. 58/.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /том 2 а.с. 55/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що 03.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою 03.01.2018 (вхідний номер К-45/0/25-18 від 03.01.2018) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту /том 1 а.с. 57/. Як вбачається зі змісту заяви, позивачем до вказаної заяви було додано: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки /том 1 а.с. 58/, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.01.2018 №354/0/26-18 позивача повідомлено, що за інформацією відділу у Решетилівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000105 від 29 грудня 1995 року. Крім того повідомлено, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області, насамперед учасникам антитерористичної операції, та інформація про перелік земельних ділянок оприлюднена на офіційному веб-сайті Головного управління. Враховуючи вищевикладене зазначено, що Головне управління не має правових підстав для задоволення заяви позивача /том 1 а.с. 39/.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

Нормою цитованої статті Земельного кодексу України Держземагентство України, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, належить до земель, які передані у колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Суворова, с. Шамраївка, Решетилівською районною Радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ ПЛ №000105, виданим Решетилівською районною Радою народних депутатів 29.12.1995 на підтвердження передачі у колективну власність 1812,0 га землі в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства /том 1 а.с. 86-88/.

У матеріалах справи відсутні докази визнання протиправним або скасування вказаного Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ ПЛ №000105, виданого Решетилівською районною Радою народних депутатів 29.12.1995.

За змістом відомостей Головного управління статистики у Полтавській області від 16.05.2018 №03.3-19/269з /а.с. 100/, в Загальносоюзному класифікаторі підприємств та організацій значився суб'єкт (ідентифікаційний код 03567227) з назвою:

- з 1977 по 1988 - Колхоз им. Суворова Решетиловский р-н;

- з 1989 по 1994 - Колхоз им. Суворова Решетиловского РАПО Решетиловский р-н, с. Шамраевка;

До Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України суб'єкт (ідентифікаційний код 03567227) був включений з назвою Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова. З цією ж назвою суб'єкт був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ЄДРПОУ в 1996 році.

З 16.02.2000 в ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 03567227 значився суб'єкт з назвою Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова.

Згідно з пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи зберігається її ідентифікаційний код.

Також Головне управління статистики у Полтавській області повідомило, що відповідно до відомостей, наданих державним реєстратором Решетилівської РДА Полтавської області, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова (ідентифікаційний код 03567227) вилучено з бази даних (правовий статус суб'єкта - юридична особа; 38452, Полтавська область, Решетилівський район, с. Шамраївка; дані про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи: місце проведення державної реєстрації припинення юридичної особи: Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області, дата державної реєстрації припинення - 23.03.2012, причина ліквідації - в результаті реорганізації; номер запису - 15781120018000169).

Згідно з відомостями, наданими державним реєстратором Решетилівської РДА, правонаступником Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова (ідентифікаційний код 03567227) значиться Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (ідентифікаційний код 32682703) /том 1 а.с. 89-99/.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, залученими до матеріалів справи, правонаступником Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Суворова (ідентифікаційний код 03567227) є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (ідентифікаційний код 32682703, 39100, Полтавська область, Козельщинський район, селище міського типу Козельщина, вулиця Остроградського, будинок 8) /том 1 а.с. 112-117/.

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (ідентифікаційний код 32682703) є зареєстрованою юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 102-111/.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 вказаного Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідачем до суду надано Технічну документацію з посвідчення права на земельну ділянку громадян власників сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Суворова в адміністративних межах Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, розроблену Приватним підприємством "Алан-Зем" /том 1 а.с. 118-200/.

Доказів, що невитребувані паї після реалізації проекту приватизації земель колишнього КСП ім. Суворова внаслідок їх розпаювання були передані в установленому законодавством порядку до державної власності, суду не надано.

З огляду на викладені обставини, якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Погоджуючись із доводами позивача, що відповідно до діючої редакції статті 78 Земельного кодексу України серед форм власності на землю не існує такої форми власності, як колективна, суд зазначає наступне.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, режим яких встановлювався раніше діючим Земельним кодексом України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, у процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено ніяких перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності ЗКУ від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, а саме - не урегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну власність, як на тому наполягає позивач.

Водночас відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акту.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000105, виданий 29.12.1995, є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на земельну ділянку, яку бажав отримати позивач, відтак спірна земельна ділянка не належить до земель державної власності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 у справі № 816/3798/14 (номер в ЄДРСР 55835479).

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпні.

Доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 29.12.1995 серії ІІ-ПЛ №000105, суду не надано.

При цьому пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Державний акт на право колективної власності на землю від 29.12.1995 серії ІІ-ПЛ №000105 оформлений належним чином та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 25.

Таким чином, зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі №816/1618/17 (номер в ЄДРСР 74550313).

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель колективної власності, а у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися такою земельною ділянкою, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача від 03.01.2018 (вхідний номер К-45/0/25-18) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Ні підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 229, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (вул. Остроградського, 8, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100, ідентифікаційний код 32682703), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич